Ukraine Recovery Conference 2023: Від амбітних планів до реальної підтримки

Перша конференція з відновлення України відбулася 5 липня 2022 року у швейцарському місті Лугано. План котрий був презентований там містив у собі 850 проектів за 750 млрд доларів, а його реалізація мала на меті не лише відбудувати українську економіку, але й збільшити зростання українського ВВП до рівня “Азійських тигрів” - 7%.

Цього року Міністерство економіки презентувало не менш амбітні проекти з відбудови української економіки, які ще до початку конференції викликали скепсис в експертній спільноті. Якщо коротко, то до 2050 року Україна хоче стати продовольчим, енергетичним та промисловим хабом Європи. Одночасно з цим, енергетика країни серйозно пошкоджена внаслідок російських атак, промисловість зруйнована через блокаду моря та зимові відключення електроенергії, а експорт агропродукції під загрозою з одного боку виходу Росії з зернової угоди, з іншого - протестами польських фермерів. Ти не менше Уряд розраховує, що рано чи пізно війна скінчиться, а після її завершення Україна отримає конфісковані російські активи на 500 млрд доларів, котрі й складуть основу для повоєнної відбудови країни.

Хоча сказати, що конференція пройшла невдало теж неможна. URC2023 стала доволі хорошим дипломатичним майданчиком, котрий дозволив консолідувати союзників України та отримати додаткові ресурси для економіки воюючої країни, а також відновлення української енергетики перед наступною зимою.

З чим Уряд України поїхав до Лондона

Міністр економіки Юлія Свириденко оцінила ринок відновлення України у найближчі 20 років в більш ніж 500-900 млрд доларів. Окрім того, на думку Свириденко, заміщення російського та китайського мало б відкрити доступ до ринку обсягом понад 200 млрд доларів на рік.

Міністерство також виділило ключові 9 напрямків для відбудови повоєнної економіки України:

1. Наймасштабніше будівництво століття. Відновлення України потребуватиме розвитку локального виробництва будівельних матеріалів та обладнання. У сфері будівництва та інжинірингу поточний інвестиційний портфель складається з  32 проєктів вартістю $30,8 млрд.
2. Розвиток енергетики, зокрема виробництво “зеленої” енергії для внутрішніх потреб та експорту до ЄС. Окрім електроенергії Україна вироблятиме “зелений” водень, а відходи агропромисловості використовуватимуться для виробництва біометану. Зростання галузі також стимулюватиме виробництво необхідного обладнання та забезпечить “зелений” індустріальний перехід. В енергетичній сфері поточний інвестиційний портфель складається з 36 проєктів вартістю $25 млрд.
3. Україна стане гарантом глобальної продовольчої безпеки й забезпечить постачання продовольства для 600 мільйонів людей у світі. Водночас зросте технологічна складова виробництва — забезпечимо глибоке перероблення понад 50% продукції та повне використання відходів. Інвестиційний портфель: 18 проєктів вартістю $700 млн.
4. Інтеграція в інфраструктуру ЄС. Україна має переорієнтувати транспортні потоки з пострадянської на транс'європейську мережу, а також модернізувати їх. Інвестиційний портфель:  30 проєктів вартістю $6,5 млрд.
5. Видобування корисних копалин, критичних мінералів, та виробництво продуктів з них. Україна має найбільші в Європі запаси літію, титану та значні поклади інших копалин, необхідних у виробництві акумуляторів, електротранспорту та іншої техніки, а також забезпечення паливом атомних електростанцій. Інвестиційний портфель:  10 проєктів вартістю $3,6 млрд. 
6. Лідерство в “зеленому” індустріальному переході. Україна вироблятиме “зелену” сталь, алюміній та добрива без використання вугілля та природного газу. Використання екологічного транспорту, у першу чергу річкового та залізничного, стане активнішим. 
7. Стимулювання стартапів і підприємництва. Індустріальний розвиток України потребуватиме нових технологічних рішень, що у поєднанні з цифровізацією економіки стане стимулом розвитку IT та R&D секторів.
8. Забезпечення професійного то соціального розвитку для кожного. Ми створимо умови для повернення наших громадян та комфортного життя в Україні. 
9. Гарантування внутрішньої безпеки та захист східного кордону НАТО. Безпеку України гарантуватиме потужна армія з понад 500 000 військових, а також розвинений оборонний сектор.

На думку міністерства розвиток ключових галузей економіки дозволить наростити ВВП України до 1 трлн доларів на рік. За підсумками 2021 року ВВП України склав 200 млрд доларів, а у 2022 році цей показник знизився на 30% до 161 млрд доларів. Наразі МВФ прогнозує помірне зростання ВВП України вже у 2023 році. Загалом для досягнення таких показників український ВВП має зростати на 20% на рік.

Наскільки реальними є урядові проекти

Економіст Павло Вернівський каже, що показник ВВП в 1 трлн доларів є маніпулятивним, оскільки мова йде про номінальний ВВП. Тобто мова йде зростання ВВП без урахування інфляційних процесів.

“Це маніпуляція, оскільки в усьому світі рахують не номінальний, а реальний ВВП. Номінальний ВВП може зростати навіть якщо нічого не робити лише внаслідок зростання цін. Загалом в Україні були періоди коли номінальний ВВП зростав на 20%. А в Аргентині в 1990-1992 роках номінальний ВВП зростав на 100%. Другий момент, для зростання номінального ВВП курс гривні має бути стабільним до курсу долара”, - каже Вернівський.

Він зазначає, що для “Азійських тигрів” Японії, Південної Кореї, Сінгапуру та Тайваню  рекордними були показники зростання реального ВВП в 7-9%, Китай показував більші темпи росту - понад 10%.

“Таке зростання економіки відбувалося не просто так. “Азійські тигри” інвестували у виробництва, які виробляли товари, котрі потім експортували. Загалом щоб досягти темпів росту в 7% потрібно щоб показник інвестицій у виробництво складав 30% від ВВП, а в Україні до війни цей показник складав менш ніж 10%”, - каже Вернівський.

Крім того, експерт зауважує, що урядовим планам бракує комплексності та бачення майбутніх ринків збуту.

“До прикладу сама по собі ідея енергетичного хабу є доволі непоганою. Але вона є відірвана від реального сектору. Будь-яка енергетика є елементом інфраструктури. Уряд робить ставку на експорт електроенергії до ЄС, але потрібно розуміти, що Європа не буде сидіти й чекати 10 років поки ми той хаб побудуємо. Європейські країни теж інвестуватимуть в зелену енергетику та нарощуватимуть потужності”, - говорить Вернівський.

Він зазначає, плани з нарощування виробництва “зеленої сталі” до 46 млн тонн на рік теж викликають запитання, оскільки цей ринок є досить конкурентним і при нарощуванні потужностей потрібно розуміти куди збувати цю продукцію.

“Найбільшим виробником сталі у світі є Китай, він виробляє близько 1 млрд тонн сталі на рік. Разом з цим 950 млн тонн сталі споживаються всередині країни, а 50 млн тонн сталі експортується. Для забезпечення цього експорту Китай посилює свою присутність в країнах Африки та фінансує будівництво інфраструктурних проектів. Також ця країна хоче реалізувати проект “Один пояс-один шлях”, котрий також стимулюватиме попит на Китайську сталь. Якби у нас переважна більшість “зеленої сталі” була розрахована для внутрішнього ринку тут була б логіка. А так, ми можемо зіштовхнутися з сильною конкуренцією на зовнішніх ринках”, - говорить Вернівський.

Директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович вважає, що хоч і цілі котрі були озвучені на конференції в Лондоні є дещо амбітними, головною тезою стало те, що Україна плануючи своє майбутнє обирає шлях кліматичної нейтральності. 

“Тобто тут ми рухаємось в рамках того курсу, котрий окреслив ЄС. І ми оголосили, що допоможемо ЄС замістити газ, вугілля, нафту та нафтопродукти, котрі надходили з Росії, але чистими ресурсами. Тому мова йшла про величезний обсяг потужностей. Для енергетики орієнтиром є 2050 рік і зрозуміло що до цього часу будуть проведені певні корективи. Зараз ми маємо розрахункові цифри за найбільш оптимістичного сценарію. Очевидно що в дорозі для досягнення цих цілей у нас будуть відбуватися певні коригування”, - каже Ніцович.

Експерт зазначає, що хоча Україна і конкуруватиме з іншими європейськими країнами, деякі стартові умови в Україні є кращими ніж, скажімо, в сусідній Польщі. До прикладу там основна частина енергосистеми зав’язана на вугілля та вугільну енергетику і наразі в Польщі розбудовують газову інфраструктуру як перехідного палива до повністю відновлюваної енергетики. В України є переваги за рахунок потужної атомної енергетики, гідроенергетики, а також величезний потенціал для заощадження енергії.

“Багато інших країн бажають бути енергетичними хабами й багато країн такими вже стають. Норвегія є енергетичним хабом, Великобританія для ЄС є хабом з огляду на вітрові потужності, Туреччина набуває такого характеру транзитного хабу, Північноафриканські країни можуть стати хабом в частині відновлюваної енергії. Шанс стати енергетичним хабом є і в нас”, - каже Ніцович.

Народний депутат України від партії Слуга Народу, заступник голови комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський говорить, що до повномасштабного вторгнення Україна виробляла близько 20 млн т сталі. З них тої, яку можна вважати зеленою, було близько 1 млн т. 

“До озвучених даних про 46 млн т зеленої сталі я б ставився як до гіпотетичного потенціалу з огляду на наявність руди та намірів ЄС здійснити зелений перехід. А не як до конкретного плану з термінами. Щоб говорити про конкретні обсяги, потрібно зрозуміти, чи буде попит на зелену сталь. Якщо ЄС введе заборону на будь-яку сталь окрім зеленої, можна буде рахувати. Поки такої заборони немає і споживачі не готові платити більше за зелену сталь в порівнянні зі звичайною, говорити про конкретні обсяги я б не став”, - каже нардеп.

На його думку, значно важливіше вже зараз пропонувати політику сприяння появі такого роду потужностей. Мова про доступність металобрухту всередині країни в достатніх обсягах (відповідно мита та обмеження на його експорт), здешевлення вартості та доступність покупки зеленої електроенергії, робота норми про зелену металургію в контексті тарифів на електрику, доступ металургів до логістики, в тому числі розширення зернового коридору на метал, стимули для переробки сировини. Все це буде для бізнесу індикаторами наявності чи відсутності реальних намірів розвивати цю галузь.

Він зазначає, що економічний спосіб впливати на міграцію – наявність роботи. Якщо в Україні буде робота і за неї платитимуть гідні гроші, люди повернуться. Якщо роботи не буде – будуть виїжджати. 

“Тому ми як країна не потребуємо відновлення, коли іноземні компанії привезуть своїх працівників і свої матеріали. Будинки відбудують, але в них нікому буде жити. Ми потребуємо максимальної локалізації відновлення: коли товари для відновлення вироблятимуться в Україні, працюватимуть українські громадяни та підприємства. Тоді є шанс на повернення громадян додому”, - каже Кисилевський.

Що Уряд привіз з Лондону

Однак не можна сказати, що Конференція з відновлення України цього року обмежилася презентацією амбітних планів з відновлення. Підбиваючи підсумки Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що в рамках URC2023 партнери анонсували нові фінансові ресурси для воюючої України:

- 50 млрд євро від ЄС як новий середньостроковий інструмент підтримки;

- трирічна програма підтримки на 3 млрд фунтів від Великої Британії;

- 1,76 млрд доларів за угодою зі Світовим банком;

- 600 млн євро енергокомпаніям "Укргідроенерго", "Укренерго", "Нафтогаз" від ЄБРР;

- новий портфель проєктів для відбудови на 840 млн євро від Європейського інвестиційного банку;

- 1,3 млрд доларів анонсованої допомоги від США;

- додаткових 381 млн євро допомоги від Німеччини.

Крім цього в рамках URC2023 вдалося провести чергове засідання Міжвідомчої координаційної платформи донорів, почали формувати коаліцію бізнесу для інвестицій в Україну — Ukraine Business Compact(вже 400 міжнародних компаній долучилися до ініціативи) Також разом з ЄС, Норвегією, Швейцарією та ЄБРР була підписана угода про спільну роботу щодо страхування воєнних ризиків. 

Водночас Уряд анонсував механізм, котрий дозволить передати Україні 500 млрд доларів російських активів, котрі наразі є замороженими в рамках санкцій. В Уряді розраховують, що саме ці кошти стануть основним джерелом повоєнної відбудови України. Водночас в ЄС вже обговорюють варіанти передачі Україні прибутків від заморожених російських активів в розмірі 743 млн євро(обсяги самих заморожених активів складають 196,6 млрд євро). 

Тож підсумовуючи, можна сказати що сам захід як дипломатичний майданчик для України був доволі вдалим. Країна отримала кошти, додаткові кошти котрі допоможуть втримати ключові галузі економіки під час війни.  Водночас варто зауважити, що озвучені Урядом довгострокові плани навряд чи будуть остаточними, а повоєнна відбудова України стане чи не головною темою для дискусій в Україні після війни.