Як завдяки енергетичним санкціям російська економіка не отримала майже $170 млрд. Розповідає Юлія Павицька, КШЕ

Багато українців можуть думати, що санкції – це неробочий інструмент, оскільки ці заходи ще не призвели до серйозної кризи в російській економіці. Розкажіть, наскільки інструмент санкцій можна вважати ефективним у війні з Росією? 

- Перш за все, я хотіла б донести, що нам не слід сприймати санкції як панацею, що вирішить всі проблеми. Це додатковий важливий механізм, який допомагає нам знекровлювати нашого ворога не тільки на полі бою, а й економічними інструментами. Зараз в Київській школі економіки (KSE) визначено два ключові пріоритети.

Перше. Важливо позбавляти путінський режим джерел фінансування, щоб вони не могли платити за війну.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Друге. Потрібно стримувати та унеможливлювати російське виробництво високотехнологічної та іншої зброї, оскільки потім її спрямовують проти українських міст.

Хочу зазначити, що санкції працюють. Вони здійснюють тиск в ряді секторів російської економіки, його не варто знецінювати. 

Але треба визнати: експерти вважали, що після 24 лютого ефект від санкцій буде значно більшим, тож російська економіка стане більш хиткою. Особливо цього очікували за підсумками двох років повномасштабної війни. Але цього не сталося. 

Чому ж санкції проти Росії ще не розвалили їх економіку? 

- Окрім того, що Росія всіляко намагається обходити санкції – і, на жаль, успішно – є також декілька інших вагомих причин: 

По-перше, не слід недооцінювати початкову підготовку російської економіки. Вони готувалися не тільки військово, а й економічно. Наприклад, Росія переводила свої золотовалютні резерви в юані та розміщувала їх в Китаї. 

По-друге, треба враховувати, на жаль, професійну реакцію центрального банку Росії, який збив шок для фінансової системи країни, коли були введені санкції проти найбільших російських банків, та загалом фінансової системи. 

По-третє, якщо говорити про ключові санкції, то обмеження в енергетичному секторі запрацювали лише з початку 2023 року. Тобто, перші 10 місяців повномасштабного вторгнення Росія насолоджувалася неадекватно високими цінами на енергоносії, мала рекордні експортні надходження, профіцит торгового балансу. Це суттєво підтримало їх економіку.

Ми вдячні нашим партнерам, що вони погодили енергетичні санкції та розуміємо, що за багато років західні країни стали залежними від російських нафти та газу, тож не могли одразу відмовитися від енергоносіїв. Але відтермінування обмежень сильно вплинуло на їх результативність та зіграло на користь агресору. 

Четверте - зараз Росія є однією з найбільш санкціонованих країн не тільки в кількості фізичних, юридичних осіб, а загалом по спектру різних накладених обмежень. Багато країн серед наших партнерів не мали відповідної структури органів або команд, які мають слідкувати за дотриманням санкцій. Зараз ця інфраструктура швидко розбудовується. 

І останнє - ці санкції не є комплексними з точки зору кількості країн, які присутні в санкційній коаліції. Це не санкції ООН. Відповідно, ми маємо логічну проблему з Китаєм, Індією та іншими країнами, що залишаються сателітами ворога та допомагають їм обходити санкції.

Які механізми допомагають боротися зі схемами обходу Росією санкцій?

- На жаль, у другій половині 2023 року масштаб обходу санкцій став критичним. Тому зараз ми разом з партнерами фокусуємося на трьох напрямках роботи.

Треба виправити всі прогалини і зробити усі механізми контролю ефективними. Нам потрібно, щоб конкретні товари не доходили до Росії або певна кількість грошей не була зароблена ними.

Ми також докладаємо зусиль до розширення санкційної коаліції, щоб треті країни не допомагали агресору обходити обмеження. 

І останнє - потрібно посилювати санкції та запроваджувати нові на товари, які поки не підпали під санкції, а також компанії, що допомагають уникати обмеження. 

Скільки грошей загалом втратила Росія від дії санкцій за два роки війни? Які санкції в цьому напрямку є найефективнішими?

- Можу надати надихаючу ноту. Ми дійсно бачимо, що санкції забирають кошти у Росії. Безперечно, попри обхід санкцій, найефективнішими залишаються енергетичні. Тому що країна-агресор залишається примітивною економікою, де існує велика залежність від надходжень від енергоресурсів. 

За нашою оцінкою, спочатку повномасштабного вторгнення ворог втратив $113 млрд від експорту нафти. Тобто, через війну та санкції вони не заробили ці кошти.

Також Росія не заробила $55 млрд, оскільки шантажуючи Євросоюз, вони самостійно пішли з цього ринку і дуже сильно скоротили постачання газу через трубопровід до ЄС. 

Загалом якщо ми дивимося на зовнішній баланс Росії, який був рекордним  у 2022 році, то у 2023 році він скоротився - з $240 млрд до $50 млрд. Тобто, за минулий рік вони втратили $190 млрд, що значно обмежило можливість путінського режиму безболісно одночасно утримувати монетарну та фінансову стабільність. Власне, треба підкреслити: всі ми хочемо, щоб російська економіка розвалилася, але, на жаль, Росія була та досі залишається сильно інтегрованою у світову економіку. Тому ми знаходимося в складній ситуації, але продовжуємо працювати. 

Зокрема, в середині січня відбулася зустріч санкційних координаторів. Хочу запевнити, що немає розмов про послаблення санкцій. Навпаки всі готові працювати над їх посиленням. Більш того, всі розуміють, що ключовий пріоритет - це унеможливлення обходу заборон та покращення вже існуючих санкційних механізмів.

Раніше Київська школа економіки оцінювала втрати Росії від застосованих санкцій у $300 млрд. Ви можете "розшифрувати" цю цифру? 

- Мова йде про оцінку активів центрального банку Росії, що були заморожені. Це ті гроші, які союзники України заморозили у перші тижні повномасштабного вторгнення. З них:

• $220 млрд знаходиться в ЄС (зокрема, $190 млрд – в Брюсселі), 
• решта суми залишається замороженою у США та Японії.

Центральний банк Росії неодноразово визнавав, що для них це проблематично. Особливо це впливає на політику центробанку та його монетарні рішення, тому що заморозка активів зменшує кількість інструментів, які можна використовувати для підтримки рубля.

Для розуміння: з осені 2023 року рубль девальвував десь на 40%. Основним драйвером падіння рубля було саме падіння експортних надходжень, зокрема, від енергетики. 

Щоб стримати падіння рубля, який в певний момент досяг відмітки 100 рублів за долар, центробанк використовував інструменти облікової ставки (була сумарно піднята на 8,5 відсоткові пункти) та повернувся до жорсткого контролю за рухом капіталу. Зокрема, вони зобов'язали експортерів продавати валютну виручку. Це допомогло їм утримувати рубль. 

Якби ж в Росії залишився доступ до резервів, вони могли їх використовувати для валютних інтервенцій з метою підтримки курсу рубля. Тобто, рішення їх центробанку були б не такими жорсткими, як у випадку з контролем за рухом капіталу. 

Якою буде доля цих заморожених активів Росії за кордоном?

- Наразі ми маємо консенсус серед країн G7, що ці активи точно залишаються замороженими до кінця війни. 

Однак, попри активізацію дискусії щодо безпосередньої конфіскації та передачі цих активів Україні, партнери ще не досягли згоди та не ухвалили відповідні юридичні механізми, що дозволять це зробити.

Незважаючи на санкції, Росія продовжує продавати нафту та газ в обхід заборон та обмежень. Тож наш ворог заробляє непогані гроші від продажу цих товарів. На вашу думку, як можна перекрити ці можливості?

- Якщо ми говоримо про енергетику, зараз важливо відновити механізм верхньої цінової стелі на російську нафту. Тому що, за нашими оцінками, в останньому кварталі 2023 року понад 98% російської нафти, що транспортувалася морем за кордон та має підпадати під цінову стелю, по факту продавалася дорожче $60. Це означає, що застосовані механізми щодо вимог до засвідчення ціни, перестали працювати. Тобто, ніхто не перевіряв, що написано у договорах та що відбувається у дійсності. 

Тож щоб припинити обхід санкцій в енергетичній сфері, перш за все, треба засвідчити, що механізм верхньої цінової межі працює та вся нафта та  нафтопродукти продаються нижче цих значень. Тому ми з командою наполягаємо, щоб в країнах G7 та ЄС було посилено контроль, в рамках якого треба деталізувати вимоги щодо подачі документів, які засвідчують вартість ціни на нафту. Також потрібно створити список критеріїв для визначення трейдерів та посередників, які матимуть право надавати свідчення про те, за якою ціною була продана російська нафта.

Як можна контролювати вартість російської нафти, якщо транспортування товару може відбуватися нелегально?

- Окрема проблема – прозора логістика нафти. Справа в тому, що коли вводився механізм цінової стелі на нафту, Росія десь на 70% залежала від компаній-постачальників послуг з G7 та ЄС щодо фрахтування, транспортування і страхування. Коли запрацювали санкції, Росія почала накопичувати власний тіньовий флот й відмовлятися від західних сервісів. Тож тепер Росія майже не користується послугами країн G7 та ЄС при транспортуванні нафти, їх частка зараз становить близько 30%.

Тепер ми маємо змусити Росію повернутися до обслуговування в країнах G7 та ЄС, тому що в цьому випадку послуги мають надаватися виключно в межах цінової стелі. В цьому напрямку найближчі місяці буде йти активна робота. Зокрема, пропонується, щоб країни ЄС почали використовувати географічні вузькі місця. А саме, вимагати від Росії наявності адекватної страховки у суден, які проходять територіальними водами цих країн.

Що таке тіньовий флот Росії та як ці кораблі допомагають нелегально транспортувати нафту в інші країни?

- Фактично це танкери, які ніяк не контролюються країнами санкційної коаліції. За нашою оцінкою, в грудні 2023 року 196 танкерів були ідентифіковані як російський тіньовий флот. Цього достатньо, щоб покрити потреби країни-ворога у транспортуванні нафти за кордон за межами цінової стелі. 

Більше 73% російського тіньового флоту складають старі танкери у віці більше 15 років. Через свій вік вони мають високий ризик розлиття нафти. Тож у випадку екологічної катастрофи російська сторона не буде нічого відшкодовувати, тому що ці танкери не мають адекватної страховки.

Екологічні ризики транспортування російської нафти - це вагомий аргумент для наших союзників. Зокрема через порти Балтійського моря Росія експортує до 50% нафти. Ще 20-25% йде з чорноморських портів. Це створює ризики для усіх прибережних країн цих морів. 

Як можна використовувати вузькі місця для контролю за транспортуванням російської нафти?

- Якщо говорити про транспортування нафти через Балтійське море, там є дуже вузьке місце - Данська протока. Данія могла б ухвалити відповідне рішення та не пропускати ті російські судна, які не мають адекватної страховки. Тож такий механізм насправді може стати дієвим щодо контролю продажу та транспортування російської нафти. Але важливо, щоб цей механізм був не тільки технічно розроблений, але й міг виконуватися відповідними органами Данії на практиці без зайвих ускладнень. Над чим зараз і ведеться робота.

Які ще механізми контролю за дотриманням санкцій з боку Росії може застосовувати санкційна коаліція?

- Ми вважаємо важливим, щоб санкційні органи в країнах коаліції проводили розслідування та притягали до відповідальності порушників. При цьому за ці порушення мають бути передбачені великі фінансові штрафи. Такий підхід може стати сильним сигналом для ринку стосовно того, що обходити санкції стане дорого не тільки для Росії, а й для тих, хто допомагає нашому ворогу в цих питаннях. 

Хочу підкреслити, що наші партнери серйозно відносяться до спроб Росії обійти санкції, тому вони постійно проводять певні заходи для протистояння цим схемам. Наприклад, наприкінці 2023 року США почати таргетувати конкретні танкери, які перевозили російську нафту з порушенням санкцій. Зараз їх біля 20-ти. Ці танкери залишаються в портах, вони виведені з торгівлі і ніхто не хоче з ними співпрацювати, тому що компанії бояться можливих проблем для себе. 

Хочу навести цікавий приклад, як ефективно можуть працювати навіть попередження щодо санкції з боку США. Нещодавно в ОАЕ банк відмовився відкривати рахунок під транзакцію торгівлі нафтою між Росією і Індією, хоча загалом ця країна дружньо відноситься до нашого ворога. Але існує ризик накладення вторинних санкцій, тож банкіри вирішили, що збереження бізнесу важливіше, ніж ризикований дохід. 

Тож, як показує практика, санкційна політика - це дієва стратегія в довгостроковій перспективі. 

Загалом вважаємо, що повернення торгівлі російською нафтою в межі цінової стелі можливе за умови комплексного рішення. Зокрема, слід позбавити Росію можливості використовувати тіньовий флот, вимагати наявність адекватної страховки, посилити вимоги щодо перевірки ціни та посилити контроль та покарання за порушення цінової стелі. 

І лише коли дотримання цінової стелі буде відновлено, далі можна працювати над питанням зниження цінової стелі, оскільки собівартість видобутку російської нафти є нижчою за $60. Тож країні-агресору все одно вигідно продавати нафту за кордон, оскільки вони залежать від цих надходжень.

Незважаючи на санкції, Росія продовжує налагоджувати партнерство з країнами, які не підтримують санкційні обмеження або знаходять схеми, щоб не втратити вигоду. Зокрема, це Китай, Індія та ін. Чи можна якось вплинути на таке партнерство?

- Коли були введені санкції, утворився значний дисконт на російську нафту, який досягав $40. Це знижка на російску марку Urals відносно еталонної марки Brent. Тож коли в Росії не було опції продавати нафту, Китай, Індія та інші країни, які продовжували купувати цей товар, вимагали знижку. Однак, в міру того, як Росія розбудовувала свій тіньовий флот, дисконт скорочувався – оскільки відновлювалась можливість продавати нафту поза межами санкційних обмежень. У жовтні 2023 року дисконт скоротився до $13,7.  Після того як наприкінці року наші партнери почали посилювати тиск щодо дотримання енергетичних санкцій дисконт на нафту почав поступово зростати та наразі складає біля $18.  

Нам треба, щоб торгівля російської нафтою йшла в умовах санкцій. Тоді ціновий дисконт між марками Brent та Urals буде розширюватися. Як результат, Росія отримає все менше доходу з продажу власних продуктів. В такому випадку в країни-агресора буде менше грошей на ведення війни. 

Чому в рамках санкцій не можна ввести тотальну заборону на продаж російської енергопродукції на світовому ринку?

- Енергетичні санкції прописані таким чином, щоб країна-агресор отримувала якомога менше грошей, але при цьому російська нафта має залишатися на світовому ринку. Це звучить жахливо, але немає іншого виходу. 

Справа в тому, що Росія залишається великим гравцем у світовій економіці. Тож якщо вони припинять експорт нафти за кордон або суттєво зменшать ці продажі, це може спровокувати серйозну кризу, оскільки ціни на нафту можуть швидко піти вгору через нестачу енергоресурсів на світовому ринку. Тим часом Росія зможе продавати менше нафти по дуже високим розцінкам. І все одно вона залишиться в плюсі. А світова економіка в мінусі. Тому усі санкції мають враховувати такі тонкощі, щоб зберегти баланс на глобальному ринку.