Перемовини з гігантами. Чи зможе співпраця з великими газовидобувними компаніями стати шансом для газової незалежності Україні

Історія взаємовідносин України з західними видобувними компаніями почалася ще у 2012 році, коли стало відомо, що Shell та Shevron видобуватимуть в Україні газ зі щільних порід або сланцевий газ. Компанії повинні були видобувати газ відповідно на Юзівській площі, котра знаходиться на Харківщині та Донеччині, та на Олеській площі, що на заході України. В той час прихід західних газовидобувних компаній в Україну мав серйозний політичний резонанс, оскільки збільшення власного видобутку могло б теоретично витіснити з України російський газ. Але після анексії Криму та початку війни на Донбасі вже у 2015 році проекти з видобутку згорнули. Головною причиною припинення роботи в країні за заявами тодішнього голови Держгеонадр Миколи Бояркіна стала не війна з Росією, а непрозорі правила гри на ринку.

Після цього тривалий час західні гіганти з видобутку вуглеводнів інтересу до України не проявляли, а самотужки нам стати енергонезалежними так і не вдалось. Хоча розвідані поклади газу в Україні становлять 1,1 трлн куб. м, тож країна за своїми газовими запасами посідає друге місце в Європі після лідера з поставок блакитного палива в ЄС - Норвегії. Разом з тим газове питання залишалося центральним для усіх урядів України від анексії Криму. У 2016 році Кабмін затвердив концепцію розвитку газодобувної галузі, яка мала створити передумови для енергетичної незалежності країни до 2020 року. 

Програма, яку пізніше назвали “Програма 20/20” передбачала видобуток газу в країні до 2020 року, мала збільшитися до 28,5 млрд куб. м. Локомотивом цієї концепції мала стати державна “Укргазвидобування”, яка до 2020 року мала видобувати 20,1 млрд куб. м. Але програма з тріском провалилася, а у 2020 році видобуток газу склав 14,6 млрд куб. м як і у 2016. І хоча в “Нафтогазі” причиною провалу назвали популізм та необхідність субсидіювати низькі ціни для населення, аудит компанії, котрий оприлюднили в тому ж 2020 показав, що після що після рекордного видобутку 2018 року, державний бюджет через крадіжки та неефективні управлінські рішення у “Нафтогазі” втратив 75 млрд гривень.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Цілком зрозуміло, що жодна велика західна компанія не буде вкладати в таку ризикову та капіталомістку галузь як видобуток вуглеводнів в країні котра знаходиться в стані повномасштабної війни. Однак, як показує практика, навіть до повномасштабної війни Україна не була привабливою для інвесторів ні з точки зору своєї регуляторної бази, ні з точки зору бізнес-клімату.

Героїчна боротьба нашого народу з агресором, не лише за свою незалежність, але й за право відстоювати цінності вільного світу, знаходить підтримку знаходить підтримку в західних країнах. Тому не виключено, що після завершення війни інтерес інвесторів до України зросте. Але, якщо керівництво держави та топ-менеджмент великих компаній повернуться до своїх старих звичок, західні партнери можуть швидко розчаруватися в нашій країні, як власне й український народ.

Без ресурсів західних компаній Україні буде важко розвивати власний видобуток

Директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович розповідає, що співпраця “Нафтогаза” та Halliburton була і раніше. Інтенсивність такої співпраці залежала та буде залежати від того наскільки активно у нас розвивається газовий ринок в цілому, оскільки послуги нафтосервісних компаній, які стосуються буріння облаштування, капітального ремонту свердловин, різного роду таких супутніх послуг для буріння залежить від того наскільки активно ведеться видобуток. 

Однак що стосується спільного видобутку, то Україна і до війни не була достатньо привабливою для західних компаній, в той час були країни з більш привабливою геологією родовищ, не кажучи вже про бізнес-клімат.

“У 2020 році були перезапущені угоди про розподіл продукції (УРП), як механізм залучення інвестицій у видобуток та механізм надання надр у користування. Тоді були проведені конкурси, але ці конкурси вигравали переважно українські компанії. Були випадки коли українські компанії брали участь в конкурсах разом з іноземними компаніями, але іноземні компанії тоді вийшли з того партнерства. Тобто такий механізм, нажаль, приваблює більше вітчизняні компанії ніж іноземних інвесторів”, - каже Ніцович.

Він зауважує, що про причини виходу західних компаній зі спільних з українцями проектів говорити складно, але не виключає, що сам механізм УРП потребує доопрацювання, оскільки з усіх компаній, котрі брали участь у конкурсах на розробку вуглеводневих ділянок за УРП лише одна ТОВ “Велко” бізнесмена Степана Козицького перейшла до виконання розвідувальних робіт. Всі інші знаходяться на стадії аналізу відповідної геологічної інформації.

Однак, Ніцович зазначає, що в керівництва державою та нафтогазовим сектором є розуміння того, що після закінчення війни інтерес до українського видобутку збільшиться й одна з можливостей збільшувати внутрішній видобуток саме створювати такі партнерства.

“Видобуток вуглеводнів - це доволі капіталомістка річ. Банки на це кредитів не дають. Особливо якщо ми говоримо про міжнародні фінансові установи, то вони не дають кредити на проекти, які пов’язані з викопним паливом. В цих умовах створення партнерств з великими західними компаніями це шанс залучити фінансування у цю доволі капіталомістку галузь”, - каже Ніцович.

Експерт також говорить, що через механізм УРП Кабмін планує залучити інвестиції не лише в нафтогазовий сектор, але для розробки інших видів корисних копалин, що входять до переліку критично важливих.  

“Вже навіть є перелік ділянок які будуть пропонувати на конкурси за механізмом УРП. Але тут потрібно розуміти, що першочергово закон про УРП розроблявся для нафтогазових родовищ, а у випадку видобутку та розподілу інших видів корисних копалин виникає багато питань. Очевидно, що необхідно буде доопрацювати юридичну базу”, - каже експерт.

Ніцович зауважує, що зараз ймовірність того, що в Україну зайдуть західні компанії є вкрай низькою, оскільки до типових для України ризиків, що пов’язані з нашою регуляторною системою та нашими судами додалися ще військові ризики. 

“Ці ризики є досить суттєвими, тому без розширення механізмів страхування таких воєнних ризиків інвестори навряд чи звернуть увагу на Україну. Однак на рівні Уряду вже ведеться робота з мінімізації воєнних ризиків та страхування інвестицій, як з міжнародними організаціями, так і з окремими державами у двосторонньому порядку”, - розповідає Ніцович.

Директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадія Рябцева також зазначає, що інвестування в державу, яка веде війну дуже ризиковане. Тому дуже сумнівно, що якісь суттєві проекти будуть здійснюватися в найближчі місяці. 

“Швидше за все сторони домовляться про якусь програму, де спершу буде йти техніко-економічне обгрунтування та розробка документів. Якщо в цьому напрямку почнеться робота, то вже добре. У нас, нажаль, не буде можливості самостійно нарощувати видобуток. Для цього потрібне зовнішнє інвестування і якщо хтось з західних компаній планує взяти участь у цьому процесі то це можна тільки вітати. Єдине, що важливо, щоб в ланцюжок компаній, котрі виконують проект знову не було включено якихось посередників, які б займалися виключно отриманням коштів за посередництво або організацію співпраці”, - говорить експерт.

Західні компанії крім капіталу привезуть до країни технології та можуть посилити нашу обороноздатність

Провідний експерт Центру Разумкова, а також колишній голова комунікацій групи “Нафтогаз” Максим Білявський говорить, що Нафтогаз і раніше вів перемовини з Halliburton, ExxonMobil та Chevron разом з цим ці перемовини були поставлені на паузу після початку повномасштабного російського вторгнення. 

“Зараз фактично відбувається реанімація тих перемовин які були раніше. Мова йде як про спільну розробку нових родовищ, так і про більш ефективне використання тих родовищ, з яких вже видобувають ресурси. Крім цього, мова йде про залучення нових технологій та сервісних послуг, що дасть можливість зменшувати втрати та витрати природного газу при експлуатації діючого фонду свердловин. Однак тут є один момент: якщо ExxonMobil та Chevron ще не припинили своєї співпраці з державою-агресором, то вони мають найближчим часом це зробити. Тільки після цього на мою думку є усі достатні підстави для співпраці між дочірніми компаніями “Нафтогазу” та зазначеними іноземними лідерами в галузі видобутку вуглеводнів”, - каже Білявський.

На його думку, сама новина, що західні гіганти відновили перемовний процес на фоні тотальних санкцій і виходів подібних компаній з російського бізнесу свідчить про те, що навіть в нафтогазових гігантів немає сумніву в тому хто буде переможцем. Однак навіть якщо такі перемовини йдуть, це не означає, що вже завтра післязавтра до нас прийдуть інвестиції. 

“Є сигнал, що “Нафтогаз” здатний боротися за інвестора навіть в надскладних умовах воєнного стану. Але і в України є багато домашніх завдань, які ми маємо зробити для того, щоб в країну приходили інвестори, а портфель інвестицій збільшувався”, - говорить експерт.

Серед таких завдань Білявський виокремлює завершення реформи надрокористування. Мова йде перш за все про те, щоб спецдозволи на користування надрами видавались прозоро. Також Україні потрібен кодекс про надра, що вирішить проблеми невідповідності вітчизняного законодавства надрокористування європейським нормам. Крім цього на думку Білявського для залучення інвесторів Україні потрібно знизити ренту за користування надрами.

“Нинішня модель рентних була розроблена незадовго до вторгнення у 2022 році, в той час, коли у Європі була енергетична криза, а ціни на газ були доволі високими. Але за поточних умов та ціни на газ як в Європі, так і в Україні нинішні ставки рентних платежів фактично нівелюють будь-який інтерес до цього виду бізнесу”, - каже Білявський.

Також Білявський розповів, що історія взаємовідносин України з гігантами нафтовидобувної сфери почалася ще у 2012 році коли почалися перемовини, щодо видобутку спільного видобутку газу з щільних порід, або ще як його називають “сланцевого газу”. Однак після анексії Криму та початком війни на Донбасі проекти з видобутку “сланцевого газу” були призупинені в першу чергу через безпекові ризики оскільки найбільш перспективні ділянки знаходилися на Харківщині. Однак експерт вважає, що спільні проекти “Нафтогазу” та західних видобувних гігантів у майбутньому дадуть можливість посилити обороноздатність України. 

Експерт каже, що такі компанії як ExxonMobil та Chevron можуть стати донорами для закупівлі озброєння, системи захисту, фортифікаційних систем для об’єктів нафтогазової галузі. 

“До прикладу, якщо подивитися на об’єкти нафтогазової галузі Ізраїлю, який вже найближчий рік буде експортувати паливо на Європейський ринок, то там є доволі тісна кооперація військово-промислового комплексу з нафтогазовою промисловістю. Тож великих компаній потрібно підтримувати не лише для прямих інвестицій в нафтогазову галузь, але і для інвестицій в військово-промисловий і оборонний комплекс або у форматі наданого озброєння, або у форматі наданих грантових ліній. Тобто я вважаю, що з приходом іноземних нафтогазових гігантів окрім інвестицій в галузь прийдуть і кошти або саме озброєння на оборону відповідних комплексів захисту родовищ”, - каже Білявський.