Україна не хоче домовлятися з Газпромом про транзит газу. Чи стане це проблемою для Орбана та Фіцо

У своїй нещодавній заяві очільник “Нафтогазу” Олексій Чернишов заявив, що Україна отримує за послуги транзиту значно менше ніж це передбачено контрактними зобов’язаннями. Також Чернишов повідомив, що Україна не буде ініціювати продовження транзиту, а партнери в Європейському Союзі не надсилають якихось сигналів до "Нафтогазу" чи до України стосовно продовження транзиту.

Раніше можливість переговорів з росіянами про продовження транзиту виключив міністр енергетики Герман Галущенко. За словами міністра строк дії контракту, яким передбачено транзит російського газу в Європу через територію України, закінчується наступного року, а його продовження залежатиме від того, чи зможе Європа обійтися без газу з РФ.

“По-перше, ми точно не будемо стороною переговорів з росіянами, і це абсолютно очевидно, а по-друге, я думаю, що наступний рік буде показовим з точки зору можливості Європи функціонувати взагалі без російського газу. Я бачу всі передумови для того, щоб це сталося”, - сказав Галущенко.

У 2025 році для ЄС вже не буде шоком припинення поставок газу з Росії. У 2021 році росіяни готуючись до повномасштабного вторгнення в Україну поступово скорочували поставки газу до ЄС спровокувавши в Європі енергетичну кризу та піднявши ціни на газ до рекордних величин. У 2022 році Європа все ж змогла погасити пожежу на газовому ринку диверсифікувавши поставки блакитного палива, та скоротивши частку Росії з 40% до 9%. 

Водночас частина країн Центральної Європи такі, як Угорщина, залишаються значними споживачами російського газу, з одного боку отримуючи від росіян суттєві знижки на блакитне паливо, а з іншого підтримуючи росіян на дипломатичному полі. Ймовірно можливість продовження транзиту може стати одним з важелів дипломатичного впливу. Хоча уряд і виключає можливість переговорів з росіянами, цілком ймовірною може стати домовленість за якою західні сусіди України купуватимуть газ у Росії та отримуватимуть його на східному українському кордоні, а Оператор ГТС України домовлятиметься вже зі споживачами про поставки цього газу через українську територію.

Звісно росіяни теж диверсифікують коридори поставок газу до “дружніх” європейських країн. Одним з таких маршрутів є “Турецький потік”, що йде через Чорне море до Туреччини, а потім має продовження у вигляді “Балканського потоку” через Болгарію, Сербію та Угорщину. Цей коридор розглядається угорцями, як альтернатива транзиту газу через Україну. 

Водночас намірам угорців залишитися споживачами дешевого російського газу в обмін на політичну підтримку Кремля завадили дії болгарського уряду, який ініціював введення спеціального податку на транзит газу через її територію. Податок майже в 11 доларів за МВт-год газу російського походження викликав обурення офіційного Будапешта й очевидно вдарить по можливості Угорщини отримувати через “Турецький потік” російський газ за цінами, котрі значно нижче ринкових. Таким чином ГТС України якою до Угорщини надходить понад 1 млрд куб. м газу на рік є найдешевшим каналом поставок газу у цю країну. 

Транзитний контракт в старому форматі є неможливим

Директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович каже, що діючий контракт на транзит російського газу через Україну був підписаний між “Нафтогазом” та російським “Газпромом” у 2019 році. Підписання договору відбувалося в момент, коли проходив анбандлінг, тобто відокремлення Оператора газотранспортної системи України від “Нафтогаза”, тож така конфігурація договору була певним компромісним варіантом, який влаштовував і росіян, і дозволяв українській стороні виконати всі вимоги анбандлінгу.

Через це наразі організатором транзиту є “Нафтогаз”, котрий бронює потужності Оператора ГТС для здійснення транзиту газу. Але продовження такої юридичної конфігурації після завершення діючого транзиту буде неможливим. 

На думку Ніцовича, після завершення транзитного контракту Оператор ГТС залишиться відкритим для усіх, хто бажає закачати газ в точках входу та отримати його в точках виходу. Якщо умовний європейський трейдер який домовиться з “Газпромом” на передачу газу на кордоні з Україною, то Оператор ГТС зможе підписати з трейдером договір про транспортування газу.

“Чи може законтрактувати потужності ГТС сам Газпром? В принципі так, він може це зробити навіть не в рамках якогось переговорного процесу, а в рамках аукціонів, які Оператор ГТС регулярно проводить на розподіл вільних потужностей. Це можуть бути аукціони з розподілу потужностей на рік, місяць і навіть на добу. Навіть зараз у росіян є така можливість, але вони її не використовують”, - каже Ніцвич.

Експерт додав, що надалі Газпром все ж використовуватиме якісь мінімально необхідні обсяги, щоб постачати газ споживачам в Угорщині чи Придністров’я.

Чи може транзит стати важелем впливу на Орбана?

Директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко говорить, що проводити перемовини з Росією щодо продовження транзитного контракту чи підписання нового в умовах війни нонсенс. Проте сам транзит російського газу може стати важелем впливу на такі країни як Словаччина чи Угорщина, які споживають російський трубопровідний газ у великих обсягах, а також неодноразово блокували як санкцій проти Росії з боку ЄС, так і пакети допомоги Україні.

“Росія це країна агресор і проводити з нею якісь комерційні перемовини поки триває війна просто неможливо. З іншого боку тут є певний простір для маневру. Скажімо, якщо Угорщина та Словаччина зобов'яжуться не гальмувати нам військову допомогу, то Україна може піти на формат домовленостей, коли ці країни укладатимуть договори на поставку газу з “Газпромом”, а ми вже з ними на транзит газу через територію України. Але питання дуже багатогранне, і потребує вивчення з різних сторін. Я думаю, тут має бути рішення РНБО”, - каже Омельченко. 

За Словами експерта транзит газу через Україну є одним з найдешевших для країн Центральної Європи, однак поставки газу цим маршрутом суттєво скоротились після введення в експлуатацію Турецького потоку.

Ніцович зауважує, що в ЄС повноваження та свою роль в формуванні енергетичної політики країн ЄС мають як центральні європейські органи, так і національні Уряди. Торік Європейська комісія затвердила план REPowerEU, який передбачає поступове скорочення поставок російського газу до 2027 року. 

В цьому плані немає таких чітких обов’язкових індикативів, це радше спільна узгоджена позиція і вже кожна країна вже сама вирішує як їй це робити. Або країна взагалі скоротить споживання газу та робитиме ставку на електроенергію чи відновлювані гази, або ж розбудовувати інфраструктуру, щоб отримувати той самий обсяг газу, але не російського походження, а з інших напрямків. Це може бути скраплений газ, це може бути трубопровідний газ з Середземномор’я чи Північної Африки.

“Що стосується регіону Центральної Європи там дійсно поки що не так багато джерел надходження газу, але знову ж є величезний потенціал до скорочення попиту і попередній рік показав, що це рішення рекомендаційне на рівні ЄС дало суттєвий результат. Також не варто забувати, що є Турецький потік. І цим маршрутом вже ці обсяги постачаються в згадані країни. Тому казати, що регіон повністю залежить від українського маршруту не доводиться. Знову ж це ті ризики які згадані країни взяли на себе продовжуючи політику купівлі російського газу або не будучи надто активними щодо диверсифікації”, - каже Ніцович.

Україна без транзиту

Ніцович зауважує, що технічні потужності газотранспортної системи дадуть Україні можливість отримати будь-який обсяг газу, за умови що він буде на ринках сусідніх країн. 

Основну ставку слід робити на коридори, що дозволятимуть отримувати газ на LNG-терміналах інших країн.  Одним з таких коридорів буде маршрут через Польщу, що дозволить отримувати газ з литовського чи польського терміналів. Також перспективними будуть маршрут з хорватського термінала через Угорщину, або трансбалканський маршрут, що дозволить отримати доступ до терміналів у Греції.

При цьому експерт зауважує, що наразі дуже важко прогнозувати яким буде попит на газ в Україні. Зараз в Україні є сталий видобуток, навіть в умовах війни, але поки незрозуміло яка перспектива в України виходу на нетто-споживання або ж можливості експорту. 

“Як будуть поводитися гравці українського ринку коли буде знята заборона експорту? Чи вони підуть на преміальні європейські ринки чи вони будуть боротися за споживача на українському ринку. Від таких стратегій залежатиме наскільки високою буде потреба в імпорті. Але він точно не буде таким великим як був до війни. Якщо відновлення буде відбуватись воно буде відбуватись поступово й однозначно на більш ощадних технологіях. Навіть якщо ми говоримо про використання газу навіть як енергоносія. Щодо використання газу як сировини, то я не впевнений що наша хімічна промисловість відновиться і буде працювати такими темпами. Тому що раніше працювала також на експорт в тому числі за рахунок дешевого російського ресурсу. Зараз у нас такої можливості не буде”, - говорить Ніцович.

Омельченко каже, наразі жодних реверсних поставок немає і в умовах війни Україна споживає стільки ж природного газу, скільки видобуває. Після закінчення війни Україна зможе імпортувати газ з сусідніх країн без будь-яких обмежень. Оскільки українська енергетика вже юридично є частиною європейської, а Україна приєдналася до європейського енергетичного співтовариства для нас не буде жодних проблем закуповувати газ у європейських трейдерів з поставками через західні кордони.

Разом з цим експерт зауважує, що після завершення транзиту російського газу газотранспортна система потребуватиме відпрацювання певних технологічних рішень, щоб працювати переважно на внутрішні поставки газу. 

“Не можна сказати, що це відбудеться повність безболісно. Певні проблеми будуть, але їх вирішуватимуть. А от оператор ГТС буде змушений жити за рахунок внутрішніх поставок. Безумовно їх доходи скоротяться і вони намагатимуться підняти тарифи щоб компенсувати втрати від транзиту”, - каже Омельченко.

Колишній голова Оператора ГТС Сергій Макогон, вважає, що після припинення транзиту російського газу є сенс у створенні єдиного оператора газової інфраструктури, котрий включатиме ГТС, сховища та розподільчі мережі.На думку Макогона така структура зможе швидко пропонувати нові та зручні послуги для європейських клієнтів. 

“Так, ми маємо великі ПСГ, але ще потрібно їх ефективно продати. Так, в цьому році закачали нерезиденти 2 млрд м3, але в 2020 було ж 11 млрд м3‼️ Ми маємо бути в рази привабливішими ніж європейські конкуренти. Зараз європейцям складно з нами працювати: бронювати окремо послуги Оператора ГТС та окремо Оператора ПСГ. Вони хочуть працювати в режимі “Єдине вікно” - віддали нам газ на кордоні, а потім на кордоні отримали назад”, - зауважив Макогон.

Він зазначає, що це також дозволить розробити єдиний підхід для оптимізації ГТС, а потім швидко його впровадити.

“Зараз кожна структура тягне ковдру на себе, у кожного своя інвестпрограма і свої пріоритети, які не синхронізовані. Ні у Міненерго, ні у НКРЕКП немає інституціональної спроможності та фахівців, щоб розробити такий єдиний підхід. Для розвитку ринку газу (маю надію, що колись він почне розвиватись) потрібно відділити операторів ПСГ та розподільних мереж від групи Нафтогаз. Це не тільки рекомендації 3-го енергопакету, але й дозволить Нафтогазу сфокусуватись на своєму бізнесі - видобуток та трейдинг”, - зауважив Макогон.