Перші ластівки. Як Rheinmetall та Baykar в Україні стимулюватимуть економіку та змінюватимуть український ВПК

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Найбільший  німецький виробник зброї Rheinmetall протягом 12 тижнів хоче відкрити завод бронетехніки в Україні. Генерального директора німецької компанії не стримують навіть погрози росіян вдарити по заводу ракетами. Компанія бачить в країні перспективу та планує інвестувати в Україну 200 млн євро для розгортання підприємства, що зможе виготовляти до 400 танків на рік. 

Наразі відомо, що німецька компанія планує налагодити в Україні ремонт військової техніки, а в перспективі спільно з Укроборонпромом розгорнути тут виробництво бронетранспортерів TPz 1 Fuchs. В теорії співпрацю з Rheinmetall можна було б поглиблювати, оскільки німецький концерн окрім танків та БТРів виробляє й боєприпаси котрі так потрібні нашим військовим.

Крім німців в Україні почала будувати свій завод турецька компанія Baykar Defence, котра є виробником легендарних безпілотників Bayraktar TB2, які палили колони російських військ що прямували на Київ навесні 2022 року. Україна та Туреччина домовлялися про спільне виробництво ще до початку повномашстабної війни. А на початку липня 2023 року міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин заявив, що будівництво заводу вже стартувало.

Згідно з планами, котрі були раніше озвучені турецькою компанією  в Україні збиратимуть той самий Bayraktar TB2, а також важкий безпілотник Akıncı та безпілотний винищувач Kızılelma. БПЛА Akıncı використовуватимуть українські двигуни МС-500 та АІ-450, залежно від вибору замовника, а Kızılelma комплектуватимуть українські двигуни АІ-25.

Загалом початок спільного виробництва означатиме завершення самоізоляції на якій знаходився український оборонно-промисловий комплекс від початку 1991 року та початок кооперації з світовими виробниками для виробництва зброї для ЗСУ. Це той шлях який проходили майже всі цивілізовані країни, а також наші найближчі сусіди в ЄС. 

Крім цього запуск таких виробництв стимулюватиме ділову активність та дасть поштовх до розвитку громад, де ці виробництва будуть розміщені. А якщо цей досвід вдасться масштабувати до достатнього рівня це може вивести українську економіку на новий рівень.

Що означає прихід західних оборонних компаній до України

На думку економіста Павла Вернівського інтерес концерну Rheinmetall до України зумовлений бажанням розширити ринки збуту. Вернівський каже, що європейські уряди навіть зараз неохоче виділяють кошти на переозброєння армії. Тому замовлень в європейських оборонних компаній небагато. А компанію Baykar зацікавила досить сильна школа авіабудування, що збереглася в Україні попри занепад літакобудування в країні загалом.

“У керівництва Rheinmetall є сподівання що з часом український Уряд стане їх великим клієнтом. Компанія тривалий час сиділа без замовлень і от зараз очікує на можливість наростити виробництво. Мотивація Baykar дещо інша - у нас досить сильна школа авіабудування навіть зараз. Вона в хаотичному стані та представлена невеликими виробниками дронів, але вона активно розвивається”, - каже Вернівський.

Разом з цим Вернівський зазначає, що не потрібно будувати ілюзій щодо впливу цих компаній на економіку України. Оскільки навіть до повномасштабної війни в Києві та Львові була велика кількість RnD-центрів великих компаній, котрі збирали інновації але фактично ніяк не впливали на українську промисловість. 

“Ми не знаємо який обсяг цих інвестицій та в якій формі вони сюди будуть іти. Колись український уряд домовився про купівлю локомотивів General Electric з локалізацією виробництва в Україні 30% і це позиціонувалося як велика перемога. Але ні локалізації в 30% ні значної перемоги ми там не побачили”, - каже Вернівський.

Головний редактор профільного видання Defence Express та колишній співробітник державного концерну “Укроборонпром” Олег Катков говорить що розгортання виробництва будь якої військової техніки в Україні триватиме роками з об’єктивних причин.

“У нас є чудовий приклад коли оборонна компанія номер один у світі Lokhed Martin вирішила перевезти своє виробництво літаків F-16 з Техасу до міста Гринвіл, що в Південній Кароліні. Релокація почалася ще до пандемії Covid-19, в 2022 році на новому виробництві виробили перший і єдиний літак, в першому півріччі 2023 року був побудований ще один літак, а до кінця року в планах побудувати ще сім. Вихід на проектку потужність в 48 літаків запланований на 2025 рік. Тож налагодження виробництва воєнної техніки є складним і тривалим процесом не лише у нас. Коли ми говоримо, що в Україну прийде нова компанія і розгорне тут виробництво, ми повинні розуміти, що потрібні роки щоб це виробництво вийшло на повну потужність та хоч якось почало впливати на обороноздатність країни”, - каже Катков.

Він зазначає, що Rheinmetall спершу хоче налагодити ремонтну базу для наявної в Україні техніки, а вже потім буде налагоджено виробництво бронетранспортерів TPz 1 Fuchs.

Катков каже, що в минулому українська оборонна промисловість знаходилася в ізоляції та стагнувала тоді як весь світ кооперувався. 

“Ми казали що все можемо самі й тому добровільно знаходилися там де зараз знаходяться Північна Корея, Іран або Росія. В той час як увесь світ кооперувався та створював спільні проекти. Так, для створення винищувача Eurofighter Typhoon був створений цілий консорціум з європейських компаній. Перед анексією Криму навіть росіяни активно кооперувались створюючи бронеавтомобілі “Рись” за допомогою концерну IVECO або ж замовляючи вертольотоносці у Франції. Зараз ми будемо змушені наздоганяти втрачені десятиліття і наші підприємства будуть мусіти знайти собі місце на глобальному ринку”, - каже Катков.

Можливості для українського бізнесу

Катков зазначає. що будь яке значне виробництво як цивільної так і військової техніки потребує значної кількості комплектуючих і дешевше буде виробняти такі комплектуючі на місці.

“Це можуть бути некритичні комплектуючі, але це будуть продукти створені в Україні для українського виробництва західної зброї. До прикладу, Lokhed Martin потребує значної кількості деталей починаючи метизними виробами і закінчуючи електронікою яку компанія закуповує у строронній підпрядників. Такі комплектуючі можуть вироблятися в Україні що важливо за західними стандартами якості”, - каже експерт.

Він зазначає, що сертифікуватися за стандартами західного ОПК досить важко і такий підрядник має бути конкурентноздатним на глобальному ринку. Але Україна має преценденти коли відчизняні компанії успішно виконували підряди для західних корпорацій. Зокрема харківський виробник авіоніки “ФЕД” у 2016 році виграв тендер на виробництво теплообмінника для франко-італійського аерокосмічного гіганта Thales Alenia Space, а в жовтні 2021 року спутник з цим теплообмінником запустили на орбіту. Слід зауважили що в аерокосмічній галузі наразі є досить жорсткі вимоги до контролю якості.

Вернівський вважає, що українським виробникам буде досить важко стати підрядниками західних компаній. Однак навіть в такому випадку прихід до України західних виробників принесе позитив у вигляді управлінської школи та культури виробництва.

“Одним з найбільш очевидних плюсів є те, що в Україні почне впроваджуватися західна культура виробництва та західна школа менеджменту, а це в нас часто недооцінюють і цього нам дуже не вистачає. На виході ми отримуємо низьку продуктивність праці. В Україні середня продуктивність працівника може складати 5-10 тисяч доларів, тоді як середня продуктивність німецького працівника складає в залежності від галузі від 100 до 300 тисяч доларів. Такий розрив виникає саме через організаційні моменти, які у нас недооцінюються”, - говорить економіст.

Він зазначає, що в Україні є велика кількість дрібних виробничих компаній котрі часто не мають своїх продуктів, а працюють на проектах. В Такому бізнесі відсутня системність, а завантаженість персоналу часто є нерівномірною та нерегулярною.  

“В країнах ЄС на заводах сам процес виробництва відточений до дрібниць: працівник приходить на роботу і вже знає що він робитиме та має всі необхідні для цього засоби. Єдине що йому залишається це виконувати свої безпоседні обов’язки. У нас є дуже багато виробничих компаній які працюють з кількома клієнтами отримуючи нерегулярні замовлення. Вони можуть навіть щось експортувати в рамках контрактів до 100 тисяч доларів. Працівники можуть по пів дня не бути зайнятими своїми обов’язками, їх часто відправляють у промислові відпустки до декількох місяців, а це приводить до втрати робочих навичок. В таких умовах виробнича дисципліна втрачається, а на виробництві виникає хаос”, - каже економіст.

Він зазначає, що однією з головних переваг іноземних інвестицій за умови правильної державної політики якраз і є впровадження виробничої культури та управлінських рішень.

Що нові оборонні виробництва дадуть громадам?

За словами Вернівського, безумовною перевагою відкриття виробництв Rheinmetall та Baykar в Україні є нові робочі місця в тих громадах де ці виробництва будуть розташовані. До повномасштабної війни громадяни України їздили працювати на заводах в сусідніх Польщі та Угорщині, а відкриття конкурентних робочих місць в Україні дозволить втримати цих робітників всередині країни, де вони працюватимуть на українську економіку. Крім цього нові промислові виробництва потребуватимуть послуг локального бізнесу.

“Заводу Rheinmetall потрібні будуть комунальні послуги, електроенергія, послуги з логістики, страхування та банкінгу. Все це створюватиме попит та додаткові робочи місця в інших секторах економіки. Загалом це приведе до того, що економічна активність збільшиться. А якщо таких заводів буде багато, то це може досить серйозно стимулювати бізнес-активність та вивести економіку на новий рівень як це було свого часу Німеччині та сусідній Польщі”, - говорить Вернівський.

Він зазначає, що можливості до залучення нових виробництв у світі є постійно, оскільки регулярно з’являються нові галузі, а світові гіганти регулярно приймають рішення про будівництво нових виробництв чи релокацію старих.

Катков каже, що користь від нових виробництв для громад багато в будь-якому випадку означатиме зростання надходжень до місцевого бюджету та зростання можливостей фінансувати соціальну інфраструктуру.

“Для міста на кшталт Івано-Франківська відкриття нового заводу означатиме нові робочі місця для висококваліфікованих працівників з відповідними зарплатнями. Ці працівники будуть витрачати гроші в місцевій економіці і від цього виграють всі. Тому у світі і існує величезна конкуренція за інвестиції”, - зазначає Катков.