Зупинені заводи та дорога логістика. Як через війну постраждав український хіміпром і що буде з урожаєм в 2023 році

Навіть до повномасштабного російського вторгнення хімічна промисловість потерпала від надзвичайно високих цін на природний газ, котрий є важливою технологічною сировиною для виробництва добрив. Після того як в Європі розгорілася енергетична криза, котра була викликана діями російського газового монополіста “Газпром”, почали зупинятися не лише українські, але і європейські заводи. 

Після початку повномасштабного вторгнення в Україні залишилися працювати лише два великих хімічних заводи, це “Черкаський Азот” та “Рівнеазот”, котрі належать компанії Ostchem Дмитра Фірташа. Ці підприємства протягом великої війни продовжили виробляти продукцію і навіть експортували її.

Однак більшість великих хімзаводів або були фактично зруйновані як “Сєверодонецький Азот”, або ж були законсервовані та не можуть відновити повноцінну роботу через проблеми з логістикою, високі ціни на газ та з міркувань безпеки, як “Одеський припортовий завод”, “ДніпроАзот” або Сумихімпром.

Хоча частина аграрних підприємств постраждала, а збитки галузі лише за перші пів року оцінювалися в 4,3 млрд доларів, більша частина аграріїв продовжує працювати. А вже станом на 15 вересня 2022 року KSE Агроцентр і Міністерства аграрної політики та продовольства України підрахували, що прямі збитки від війни в сільському господарстві України сягнули $6,6 млрд.

Крім того, “зернова угода” дозволяє експортувати українські продовольчі товари навіть попри війну та морську блокаду. Для збереження урожайності українським аграріям необхідно вносити добрива щорічно. Однак нестача коштів у аграріїв та ускладнення логістики можуть привести до того, що в наступному році добрив в українські грунти буде внесено менше, відповідно нижчим буде й урожай.

В Україні зараз працює лише два хімічних заводи, а росіяни втрачають позиції на світовому ринку добрив

Директор з корпоративних комунікацій компанії Goup DF Олег Арестархов каже, що попри складні військові умови роботи, українські заводи з виробництва мінеральних добрив працювали стабільніше, ніж багато виробників Європи. 

“Йдеться про два заводи Ostchem – “Черкаський Азот” та “Рівнеазот”, які не зупинилися та продовжили працювати. На жаль, “ОПЗ” та “Дніпроазот” – тимчасово вийшли з гри. Перший – через військові ризики та високу ціну на газ. Другий, маючи достатні запаси газу, так і не був запущений після вимушеної зупинки. Імовірні причини простою, звані учасниками ринку, ті самі – висока ціна на газ, зниження глобальних цін на карбамід і поточні оцінки бізнес-ризиків підприємства нинішнім менеджментом компанії та її власниками”, - говорить Арестархов.

Він зазначає, що попри вимушені зупинки, заводи, що залишилися в строю, швидко перезапускалися та виконували укладені контракти. На цьому фоні перезапуск європейських виробників у вересні став можливим лише після зниження цін на газ на європейських газових біржах (наслідки встановлення прайс-кеп на російські енергоносії та низку політичних домовленостей). 

Ключовим глобальним трендом, за словами Арестархова, стала суттєва втрата російськими та білоруськими виробниками своїх позицій насамперед на ринку ЄС через опосередковану дію санкцій.

Зупинка українського аміакопроводу "Тольятті - Одеса" також спровокувала зниження пропозиції аміаку на глобальних ринках, фактично блокувавши основний канал експорту російського аміаку. Внаслідок цього глобальний ринок переформатувався – аміак почали купувати в інших країнах. Зараз Росія за підтримки ООН вимагає запуску трубопроводу, позначивши це як одну з умов "зернової угоди". Однак позиція України залишається гранично чіткою: аміакопровід не запустять доки РФ не звільнить усіх українських військових.

Ще одним важливим глобальним трендом, що впливає є падіння цін на карбамід, котре вплинуло на структуру споживання добрив у світі. 

“Падіння ціни на карбамід знижує привабливість селітри, концентрація азоту в якій менша. Карбамід – міжнародний продукт. Головні маркет-мейкери цього продукту – Китай і країни MENA, на які газова криза і шантаж Путіна не впливає. Їхні заводи зберігають досить стабільні обсяги виробництва карбаміду. Що важливо, дешевого газу (основна сировина для виробництва добрив) у них більш ніж достатньо”, - розповідає директор з корпоративних комунікацій Goup DF.

Він зазначає, що зараз в румунському порту Констанца накопичилося близько 120 тисяч тонн карбаміду з усього світу – там є туркменський, азербайджанський, російський, малайзійський, індонезійський, китайський карбамід. Таким чином порт став фактично новим європейським хабом, у якому трейдери купують карбамід за найприйнятнішою ціною без прив'язки до конкретного виробника.

Імпортери добрив в Україну створюють логістичні хаби в Польщі

Директор з розвитку компанії VVM Сергій Рубан говорить, що європейські виробники добрив зараз починають поступово виходити з кризи. На території Болгарії та Польщі, звідки активно імпортують добрива в Україну запущені заводи, тому для дефіциту добрив в Україну передумов нема.

Добрива в Україну наразі імпортують двома коридорами. Першим шляхом є Чорноморський коридор, коли добрива закуповують на різних хабах та завозять в Україну переважно через порт Рені. Також багато добрив йде через західний кордон, через який на Волинь та Львівську область завозять добрива переважно польського виробництва.

“Що цікаво, для того, щоб знизити ризики ракетних ударів по складах з добривами, українські компанії створюють запаси на території Польщі. У нашої компанії на території Польщі теж є свій логістичний хаб і в Україну ми завозимо товар або під замовлення, або туди де ми розуміємо, що товар буде спожитий протягом короткого часу”, - говорить Рубан.

Він зазначає, що на ціни добрив суттєво вплинула девальвація гривні, оскільки і добрива і природний газ імпортують в Україну за валюту. Але оскільки ціна на азотні добрива на світовому ринку знижуються, ефект від девальвації був певною мірою нівельований. Що стосується фосфатних добрив, то там великі виробники навпаки притримують товар, щоб втримати ціни.

Він зазначає, що світовий ринок добрив дуже глобалізований і український ринок сильно інтегрований у світовий. Однак логістичні витрати для українського аграрія зараз є суттєво вищими ніж для польського чи чеського.

За словами Рубана через війну прямо чи опосередковано постраждала третина українських територій. Дуже багато аграрних підприємств було зруйновано через бойові дії, розграбовано окупантами, а на деякі досі продовжують знаходитися під обстрілами. Таким чином споживання мінеральних добрив українськими аграріями скоротилося щонайменше на 30%.

Аграріям не вистачить коштів на купівлю добрив, а логістика значно здорожчала

Генеральний директор Українського Клубу Аграрного Бізнесу (УКАБ) Роман Сластьон говорить, що в українських аграріїв зараз величезна нестача коштів на придбання добрив. В поєднанні зі зростанням їх вартості, зокрема по калію та фосфору на 50-100%, а також здорожчанням логістики ситуація з забезпеченням добривами на наступний рік дуже погана.

“Якщо говорити про основні мінеральні добрива – азотні, то обсяги їх закупівель і внесення під урожай 2023 року згідно за поточними оцінками впадуть на 60%. Використання добрив, що містять фосфор, калій або комплексних, скоротиться ще більше – орієнтовно на 70-75%. Якщо у 2021 році під урожай було внесено близько 6 млн т всіх мінеральних добрив, то під урожай наступного року добре, якщо вдасться забезпечити 2-2,2 млн тонн”, - говорить Сластьон.

Він зазначає, що значна частина європейських виробників призупиняла свою роботу ще влітку через проблеми з забезпеченням природним газом. Частково виробництво відновлено, але європейські заводи будуть орієнтуватися переважно на попит всередині ЄС. Відповідно, щодо імпорту українським компаніям доводиться шукати добрива з інших країн і платити додатково за логістику через ЄС. 

Позитивом є те, що частина українських заводів відновила роботу, але проблеми з енергопостачанням та ракетними обстрілами створюють значні ризики забезпечення очікуваних від них обсягів.

За прогнозами “УкрАгроКонсалт”, порівняно з минулим роком площа під зернові на Півночі скоротяться на 16%, а загалом по Україні скорочення складає 30%. В розрізі культур більш-менш однаково зазнається скорочення культур.

Аналітики зазначають, що в цьому році практично всі культури показують низьку або нульову маржинальність за вийнятком соняшнику. Тому саме цій культурі можуть надати перевагу при плануванні посівної у 2023 році. 

Загальні площі під ярими культурами скоротяться. На скільки буде скорочення стане відомо за результатами "зернового коридору". Аналітики зазначають, що попит на ячмінь та кукурудзу зі сторони Китаю залишаються слабким, тому площі під цими культурами будуть меншими.

Менш затратні культури зможуть залишитись на попередніх рівнях. Наприклад, гречка в цьому сезоні показала зростання, тому в наступному році може залишитись на стабільно високому рівні, але остаточні рішення будуть прийматись ближче до весни. 

Наступний сезон може бути ще складнішим через дефіцит добрив тому, що до поточного сезону фермери заздалегідь готувались - закуповували насіння та добрива. А в умовах повної невпевненості не всі можуть закуповувати необхідні добрива для посівної. Якщо у фермерів буде можливість купити все для посівної, то перед ними стане питання, як все правильно спланувати, якщо війна не закінчиться.