Дефіцит кадрів і страхи щодо нашестя трудових мігрантів: що відбувається на ринку праці України

Чому на ринку праці одночасно існують безробіття та дефіцит кадрів? І чи дійсно українцям загрожує наплив трудових мігрантів? Ми в Delo.ua зібрали пояснення експертів. 

Кількість шукачів роботи в Україні у квітні цього року зросла на 11% порівняно з минулим роком, тоді як база вакансій дещо скоротилася. У базі даних Державної служби зайнятості у квітні 2026 року було 141 901 шукач роботи, тоді як вакансій приблизно у 2,4 раза менше - 59 621, повідомила Держслужба зайнятості у відповідь на наш запит. 

Ринок праці (квітень 2024–2026) з бази даних Державної служби зайнятості

Структура вакансій за окремими видами економічної діяльності (у % до загальної кількості вакансій у базі даних служби зайнятості)

Водночас на "Єдиному порталі вакансій", який розміщений на офіційному сайті служби зайнятості і об’єднує інформацію бази даних Державної служби зайнятості та провідних українських сайтів з пошуку роботи (work.ua, robota.ua та інших):

•  у квітні 2024 року налічувалося близько 200 тис. пропозицій роботи;
•  у квітні 2025 року - близько 190 тис. вакансій;
•  у квітні 2026 року - близько 195 тис. вакансій. 

Кандидатів дійсно більше вакансій, але це не ті кандидати, кого шукає бізнес

Іноді виникає питання, чому тоді в соцмережах бояться, що трудові мігранти заберуть роботу в українців? 

HR-експертка Тетяна Пашкіна: 

Така ситуація для ринку праці не є незвичною. Вакансії та шукачі часто не збігаються за кваліфікацією, розташуванням або рівнем зарплати. Щодо упередження, що мігранти заберуть роботу, то це стандартний острах. Це не тільки український досвід. Поляки щодо українців теж так себе почували. 

Частина вакансій у виробництві, логістиці та агропромисловості могла б бути закрита українцями, однак роботодавці часто не знаходять працівників через невідповідність очікувань або каналів розміщення вакансій. 

Окремою проблемою є питання бронювання: бізнесу потрібні працівники, але не всі компанії можуть забезпечити відстрочку від мобілізації.

З того кейса, що я чула, про мігрантів почали думати після довгої нездатність закрити вакансії саме українськими працівниками.  

Ринок праці як ніколи відкритий для новачків

Редакторка аналітичних матеріалів сервісу Work.ua Євгенія Кузенкова:

На ринку праці дійсно одночасно існує безробіття та дефіцит кадрів. Причина — у неспівпадінні очікувань роботодавців і шукачів. 

За даними Work.ua, кількість вакансій у квітні 2026 року на сервісі склала 109 919 вакансій, що на 6,5% більше, ніж у квітні 2025 року. 

Зараз на Work.ua найбільше вакансій у категорії "Робочі спеціальності, виробництво". Водночас саме тут спостерігається і практично найнижча конкуренція за вакансії. Тобто шукачів таких професій досить мало.

Також велику кількість роботи пропонують шукачам у категоріях:

• "сфера обслуговування";
• "логістика, склад, ЗЕД";
• "роздрібна торгівля";
• "продаж, закупівля";
• "адміністрація, керівництво середньої ланки";
• "охорона, безпека".

Уже декілька років найгостріший дефіцит кадрів ми бачимо серед робітничих і технічних спеціальностей, у логістиці й транспорті, а також медицині.

Ба більше, дослідження Work.ua показало, що в цих сферах досить маленька частка молоді, й водночас вони є непопулярними серед школярів. Тобто без серйозних змін, зокрема популяризації робітничих професій, дефіцит тут лише посилюватиметься. 

З іншого боку, в Україні спостерігається висока конкуренція за вакансії в IT, а також дистанційну роботу. Подекуди вона в 5–10 разів перевищує середні показники. 

Однак роботодавці не поспішають запроваджувати більш гнучкі формати роботи. Неспівпадіння є й на рівні навичок.

Наразі ринок праці як ніколи відкритий для новачків: 47% пропозицій роботи підходять для людей без досвіду. Для порівняння, у 2023 році таких було лише 36%.

Поступово зростає також кількість вакансій, де компанії віддадуть перевагу ветеранам (з 6% до 8% від усіх вакансій за 2 роки), де готові наймати людей з інвалідністю (з 8% до 13%). 

Управлінські тренди в Україні: повернення керівників та відновлення інтересу іноземних топменеджерів 

Керуюча партнерка Heidrick & Struggles Тетяна Фурцева:

В Україні одночасно формуються два помітні управлінські тренди. Повернення частини українських керівників, як чоловіків так і жінок, із-за кордону та поступове відновлення інтересу іноземних топменеджерів до роботи в Україні.

Дефіцит кадрів в Україні вже відчувають майже всі великі компанії - у виробництві, ритейлі та на рівні керівників. Всі ми пам'ятаємо "удар", який стався з відтоком хлопців у віці до 22 років, і чим далі, тим більше цей "удар" наростає".

Бізнес змушений закривати нестачу всіми наявними методами: перевозити працівників між регіонами і забезпечувати тимчасовим житлом, гуртожитками. Ключовий ризик сьогодні - не конкуренція з мігрантами, а загроза нестачі робочої сили для економіки. Більший ризик, що економіка України не вистоїть, тому що не буде кому працювати на місцях.

Частина керівників виїхала, водночас, деякі українські управлінці уже повертаються, оскільки їхній досвід виявляється незавжди релевантним для західних ринків, тоді як управлінці з ІТ сфери адаптуються значно легше.

Окрім того, поступово відновлюється тренд залучення іноземних управлінців. До війни в Україні працювали іноземці на управлінських позиціях. Це була розповсюджена практика в тих нішах, де немає багато специфічного або мало специфічного досвіду. Це були або асайменти (призначення - ред.) в рамках компаній, які проводили ротації по світу. Зараз найбільша цікавість від інозених керівників до Defence- та Miltech-секторів, адже в Україні відбуваються найцікавіші процеси в індустрії. Паралельно зростає тренд повернення українських управлінців, які не знайшли відповідних senior-ролей за кордоном або не готові до "даунгрейду" (пониження). Бізнес стикається з критичним дефіцитом кадрів, а можливості залучення мігрантів наразі обмежені. Більший ризик - що не буде кому працювати, ніж що не буде роботи.

Пресслужба Rakuten Viber повідомляла, що близько половини українців не змінювали місце роботи за останній рік, а 30% опитаних взагалі не працюють. 66% громадян отримують дохід лише з основної роботи, натомість 14% респондентів інколи мають підробіток.