Про це Dilo заявила заступниця генерального директора, керівниця проєктів зі співпраці з переробкою Асоціації виробників молока Олена Жупінас. Вона пояснила, чому українські виробники опинилися в нерівних умовах конкуренції з польськими та іншими європейськими підприємствами. 

• Експорт та імпорт молочної продукції України: торгівля з ЄС пішла в мінус
• Які молочні продукти Україна експортує до ЄС, а які імпортує 
• Чому українські виробники молочки програють конкуренцію Польщі
• Якої підтримки потребують українські молочні підприємства 

Експорт та імпорт молочної продукції України: торгівля з ЄС пішла в мінус

Ситуація із зовнішньою торгівлею молочної продукції України у 2026 році суттєво погіршилася. Країна фактично перейшла від позитивного торговельного балансу до від'ємного. За девять місяців негативне сальдо становило майже $8 млн.

 За січень-вересень 2026 року загальний експорт молочної продукції України до всіх країн світу становив $203,6 млн. Це на 16,2% менше порівняно з аналогічним періодом 2025 року, розповіла Жупінас. 

На країни Європейського Союзу припало близько 40% українського експорту - приблизно $82 млн.

"При цьому імпорт із ЄС сягнув $280,3 млн, збільшившись на 22%. Тобто ми імпортуємо з Європейського Союзу 3,4 рази більше молочних продуктів, ніж експортуємо туди", - зазначила експертка. 

Які молочні продукти Україна експортує до ЄС, а які імпортує 

Структура зовнішньої торгівлі молочною продукцією також має суттєві відмінності. 

Близько 90% українського експорту до ЄС становлять сухе та згущене молоко. З країн ЄС Україна імпортує в основному сир - 74% від загального об'єму імпорту, повідомила Жупінас. 

Чому українські виробники молочки програють конкуренцію Польщі

Коментуючи конкуренцію між українськими та польськими виробниками, експертка зазначила, що доступ до ринків обох країн регулюється ветеринарними та фітосанітарним вимогами. 

Українська продукція має проходити відповідну сертифікацію для виходу на польський ринок, так само як польська продукція - для постачання в Україну. 

Проте польська бюрократія є вимогливішою до українських виробників, оскільки захищає власний ринок. 

Однак значно важливішою проблемою є не стільки різниця в процедурах доступу до ринків, скільки нерівні стартові умови для виробників. 

 Польський виробник ще під час підготовки до вступу в Європейський Союз, а також після набуття членства, працювали в умовах сформованої європейської аграрної політики, підкреслила Жупінас.  

Тобто, вони мали постійний доступ до інвестиційних програм і фінансових інструментів Спільної аграрної політики ЄС, що дозволяло модернізувати виробництво та підвищувати  його ефективність. 

Українські ж виробники змушені конкурувати з європейськими підприємствами в умовах війни, руйнування інфраструктури та дефіциту фінансування, зазначила Жупінас.

Крім того, українському бізнесу необхідно інвестувати в адаптацію до європейських вимог. При цьому польські підприємства проходили цей шлях протягом десяти років, тоді як українським виробникам відводять лише 2-3 роки перехідного періоду. 

"Такі умови, звичайно, не дають нашим виробникам гідно конкурувати і ставлять у невигідне становище, особливо в доступі до вільного ринку ЄС", - наголосила Жупінас.

За її словами, саме нерівність умов і різна фінансова спроможність виробників мають стати предметом державної політики України під час євроінтеграції. 

Без додаткової підтримки виконати всі європейські вимоги в умовах війни українським підприємствам буде складно, оскільки вони не мають достатнього фінансового ресурсу. 

За оцінками Асоціації виробників молока, понад 60% молочно-товарних ферм в Україні потребують глибокої модернізації для відповідності європейським стандартам благополуччя тварин. Найбільші витрати припадають на старі підприємства - модернізація може коштувати від €500-1200 на одну корову, а загальний обсяг інвестицій оцінюється приблизно у €219 млн.

Для сучасних комплексів, побудованих протягом останніх 10-15 років, адаптація може бути менш витратною. Таким підприємствам переважно потрібно вдосконалити управлінські процеси, системи контролю умов утримання тварин та підготовку персоналу. 

Якої підтримки потребують українські молочні підприємства 

Насамперед українським виробникам потрібен доступ до дешевих кредитів і грантових європейських програм. 

 Як приклад Жупінас навела польські молокопереробні підприємства, зокрема Mleka Vita чи Mleko Fond. За її словами, протягом останніх 15 років вони отримували значні кредити під 2%, а також користувалися грантовими програмами на мільйони євро. 

Загалом протягом 2014-2024 років європейські виробники молочної продукції отримали €35 млрд із бюджету ЄС на модернізацію, підвищення енергоефективності та впровадження нових технологічних процесів для глибокої переробки молока.

Експертка наголосила, що йдеться не про кошти польського державного бюджету, а про фінансування з боку ЄС та його фінансових інституцій. 

Українські виробники таких фінансових можливостей наразі не мають, що суттєво ускладнює конкуренцію з європейськими, зокрема, польськими підприємствами. 

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що за перше півріччя імпорт твердих і напівтвердих сирів в Україну зріс на 27%, а частка іноземної продукції у цьому сегменті перевищила третину продажів. Через дешевший європейський сир українські виробники були змушені активніше використовувати знижки, втрачаючи прибутковість.