Мільярди на порятунок: як влаштований ринок військової медицини в Україні

Delo.ua проаналізувало, звідки надходять гроші, хто працює у різних сегментах військової медицини та чи можна говорити про появу монополістів.

• Ринок без єдиної каси
• Аптечки потребують регулярного поповнення
• Виробники для фронту: як зріс український медичний бізнес
• Відкриті закупівлі турнікетів сконцентровані навколо DNIPRO
• Від турнікета до бронемашини: що показують відкриті ціни
• Не лише порятунок: чому реабілітація стає ключовим сегментом

Ринок без єдиної каси

У квітні 2023 року на склад військової частини Командування медичних сил на Житомирщині надійшло майже 30 тисяч американських турнікетів SOF. За наступні шість місяців військовим видали лише 458 із них. 

Прямого пояснення цій затримці немає, але сам факт, що розподіл прискорився лише після аудиту Міноборони — і вже до березня 2024 року підрозділи отримали майже третину партії, — натякає на відповідь: проблема була не в нестачі турнікетів, а в тому, наскільки недосконалою й нерегульованою була сама система їх обліку та розподілу на той момент війни.

Цей випадок — не про поодинокий збій, а про стан усієї військової медицини на ранньому етапі великої війни: виготовити або придбати якісний засіб виявилося не найскладнішим завданням. Найслабшою ланкою був сам процес — перевірка, облік і вчасна доставка вже наявного товару до підрозділу.

У бюджеті-2026 на безпеку й оборону передбачено 2,807 трлн грн, а на охорону здоров’я — 258,6 млрд грн. Жодна із цих сум не показує витрат саме на військову медицину. У відкритому бюджеті немає окремого консолідованого показника, який охоплював би забезпечення підрозділів, лікування у військових і цивільних закладах, евакуацію та реабілітацію.

Для порівняння, у 2021 році на потреби Медичних сил ЗСУ планували 870,6 млн грн, із яких 232 млн грн — на обладнання та медичні вироби. Це не місткість довоєнного ринку, а лише один із доступних бюджетних орієнтирів.

Після 2022 року масштаб закупівель військових частин, місцевої влади, міжнародних партнерів і благодійних фондів різко зріс. З 1 січня 2026 року централізовані військові закупівлі зосереджені в Агенції оборонних закупівель ДОТ, але медичні товари також купують інші державні замовники, лікарні та військові частини.

Окремим потоком залишається допомога партнерів. Від початку воєнного стану Україна отримала понад 18 тисяч тонн медичних вантажів вартістю більш як 22 млрд грн. Це не оборот ринку: гуманітарні поставки не є продажами й призначаються для всієї системи охорони здоров’я.

Аптечки потребують регулярного поповнення

IFAK, або Individual First Aid Kit, — індивідуальна аптечка для самодопомоги та взаємодопомоги при бойовому пораненні. Її склад визначає наказ Міноборони №506: два турнікети, гемостатичні й компресовані бинти, тиснуча пов’язка, оклюзійні наліпки, термоковдра, рукавички, інструменти та таблетований набір.

Компоненти використовуються під час бойових дій і навчань, аптечки втрачаються та пошкоджуються, а стерильні матеріали й препарати мають обмежений строк придатності. Після першої допомоги потрібні ноші, транспорт, препарати крові, інфузійні розчини, антибіотики, анестетики, апарати ШВЛ і монітори пацієнта.

Тому військова медицина складається щонайменше з трьох сегментів: тактичних засобів, евакуації та лікування, а також реабілітації. Компанії в них можуть мати спільних державних замовників, але не є прямими конкурентами.

Виробники для фронту: як зріс український медичний бізнес

Одним із найпомітніших виробників тактичної медицини стала SICH-Ukraine. За даними компанії, у 2023 році вона виготовила й поставила військовим понад 500 тисяч турнікетів, а станом на вересень 2025-го сукупний обсяг поставок за 10 років перевищив 1,5 млн одиниць. Заявлена потужність перевищує 100 тисяч турнікетів на місяць, але фактичного випуску за 2024–2026 роки підприємство не розкривало. 

Остання повна зіставна звітність доступна за 2025 рік: виторг SICH-Ukraine становив 520,2 млн грн проти 10,7 млн грн у 2021-му. Публічне обличчя компанії — директор Олександр Гадомський, який дає інтерв'ю про мільйони поставлених турнікетів. Але за реєстраційними даними засновницею й кінцевою бенефіціарною власницею ТОВ "СІЧ Україна" значиться Ніна Грива: сам Гадомський був власником компанії лише до 2019 року, після чого лишився директором.

"ВК Простір" у 2022 році запустила турнікет DNIPRO Gen 2 і також виробляє ноші, медичні сумки та підсумки. У 2025 році виторг підприємства зріс на 31% — до 129,8 млн грн. Кінцевий бенефіціарний власник компанії — дніпровський підприємець Володимир Затіруха, якому належать усі 100% статутного капіталу.

Senta Pharm, яка випускає кровоспинні бинти й серветки, збільшила виторг із 4,5 млн грн у 2021 році до 184,9 млн грн у 2025-му. Одноосібний власник компанії — Костянтин Бондарєв.

AV-Pharma виробляє турнікети PITON-3, бандажі та аптечки. Після пікових 104,9 млн грн у 2023 році її виторг скоротився до 31,4 млн грн у 2025-му. Звітність не пояснює причин падіння, тому пов'язувати його лише з конкуренцією некоректно. Кінцевими бенефіціарними власниками значаться Олексій Топчій і директорка компанії Людмила Макарова, якій належить контрольний пакет у 51%.

"Київгума" виготовляє медичні вироби й комплектує IFAK продукцією різних постачальників. У 2025 році її виторг становив 2,08 млрд грн. Однак компанія працює також у великих цивільних сегментах, тому цей показник не можна приписувати лише військовим замовленням. Формально 60% товариства належать зареєстрованому в Литві "Малому підприємству ДМ Балтик", а кінцевими бенефіціарними власниками значаться українець Антон Кравець і громадянин Литви Дайнюс Мазейка.

У госпітальному сегменті "Юрія-Фарм" виробляє інфузійні розчини, анестетики, антибіотики й системи для інфузій. У 2025 році компанія залучила €15 млн від ЄБРР для розширення виробництва та сертифікації за стандартами ЄС. Кінцеві бенефіціарні власники компанії — її багаторічний засновник Микола Гуменюк і Наталія Бобок.

Biopharma Plasma виробляє альбумін, імуноглобуліни та фактори згортання крові. За даними Єдиного державного реєстру, її керівник і один із кінцевих бенефіціарних власників — Костянтин Єфименко; інший кінцевий бенефіціар — Василь Хмельницький.

UTAS виробляє монітори пацієнта й апарати ШВЛ; компанія на 100% належить її директору Леоніду Михальському. Компанія BRAMMER випускає евакуаційні візки, ноші та волокуші. Кінцеві бенефіціарні власники ТОВ "Браммер" — директорка Ірина Коваль, якій належить 70% статутного капіталу, та Тетяна Шевченко з часткою 30%.

"Автоспецпром" виготовляє санітарні автомобілі на імпортних шасі. Його кінцеві бенефіціарні власники — Артем і Герман Фісталі. Формально 75% статутного капіталу належить дочірньому підприємству "Регіон 2002", ще 25% — Артему Фісталю.

Фінансові показники цих юридичних осіб не можна безпосередньо порівнювати: вони працюють у різних сегментах, а звітність не відокремлює військові контракти від цивільних продажів та експорту.

Відкриті закупівлі турнікетів сконцентровані навколо DNIPRO

Дослідження контрактів у Prozorro за 2022–2025 роки показало концентрацію відкритих закупівель турнікетів навколо кількох брендів. Із приблизно 45 тисяч виробів у вибірці понад 60% припало на DNIPRO. SICH і американський CAT разом із ним забезпечили понад 80% закуплених турнікетів.

У грошовому вимірі 179 контрактів становили 25,96 млн грн, а середня ціна одного турнікета — близько 577 грн. DNIPRO постачався в середньому дешевше — приблизно по 514 грн за одиницю.

Ці цифри описують лише відкриті закупівлі, а не весь ринок. У вибірку не потрапили закриті оборонні контракти, міжнародна допомога, поставки благодійних фондів, особисті покупки військових і турнікети у складі готових аптечок. Тому називати DNIPRO монополістом на підставі цих даних некоректно.

Із 31 жовтня 2025 року наказ Міноборони №663 установлює мінімальні вимоги до механічних турнікетів для сил безпеки й оборони. Для виробників це означає витрати на випробування, документацію та контроль якості — тобто вищий бар’єр входу до державних закупівель.

Окремий антимонопольний випадок у фармацевтиці не стосується сучасного ринку турнікетів. Рішення АМКУ стосувалося іншої юридичної особи, двох вузьких ринків імуноглобуліну та ситуації 2016 року. Воно не доводить монопольного становища Biopharma Plasma чи будь-якого іншого виробника на всьому ринку військової медицини у 2026 році.

Від турнікета до бронемашини: що показують відкриті ціни

Різницю між сегментами найкраще показує вартість одиниці продукції. Турнікет у дослідженій вибірці Prozorro коштував у середньому близько 577 грн. У січні 2026 року військові шпиталі отримали 50 тисяч гігієнічних наборів вартістю понад 26 млн грн, тобто щонайменше по 520 грн за набір.

Близько 170 млн грн становила очікувана вартість перших торгів на адаптивний одяг для "Пакунку пораненого". За підсумками 2025 року Міноборони закупило й організувало постачання понад 600 тисяч предметів такого одягу. Очікувану вартість торгів не можна автоматично вважати остаточною ціною всієї поставленої партії.

Набагато більші чеки має евакуаційний сегмент. За кошти UNITED24 у 2025 році придбали 30 броньованих медичних автомобілів за 347,8 млн грн, або приблизно по 11,6 млн грн за машину. Транспорт має бронезахист, медичний відсік і кріплення для дефібрилятора, апарата ШВЛ, монітора пацієнта, кисневого концентратора та систем супутникового зв’язку. Перші 13 автомобілів передали військовим медикам у червні 2026 року.

Турнікети з дослідженої вибірки, гігієнічні набори та броньовані автомобілі разом становлять близько 400 млн грн. Це закупівлі за різні роки, а не оцінка річного ринку. До суми не входять закриті контракти, готові аптечки, препарати для шпиталів, обладнання, закупівлі військових частин і більшість міжнародної допомоги.

Масові витратні матеріали формують регулярний попит, але мають відносно невеликий чек на одиницю. Евакуаційний транспорт і реанімаційне обладнання потребують значно більшого капіталу, складніших технологій і часто залежать від імпорту. Виробники у цих сегментах працюють із різними виробничими циклами, маржинальністю та потребою у фінансуванні.

Не лише порятунок: чому реабілітація стає ключовим сегментом

Українські підприємства вже серійно випускають масові компоненти тактичної медицини, препарати плазми, інфузійні розчини, окреме обладнання й евакуаційний транспорт. Проте відкриті дані не дозволяють визначити частку української доданої вартості або імпорту. Частина сировини, комплектуючих, складного діагностичного, хірургічного та реанімаційного обладнання надходить із-за кордону або через донорські програми.

Попит поступово розширюється від порятунку на полі бою до тривалого відновлення. У 2025 році реабілітацію в закладах Міноборони пройшли понад 33 тисячі військовослужбовців. Станом на 13 липня 2026 року 6945 українців, переважно військових і ветеранів, отримали лікування або реабілітацію у 33 країнах за програмою Medevac Ukraine.

Ще €100 млн п’ять країн-союзниць спрямовують через механізми НАТО на модернізацію п’яти військових реабілітаційних центрів у межах програми Renovator. Це створює потенційний попит на реабілітаційне та діагностичне обладнання, інженерні роботи, цифрові системи й медичні послуги. Водночас перелік постачальників і розподіл коштів за контрактами публічно не розкриті.

Після 2022 року Україна значно розширила власне виробництво для військової медицини. Наступний етап залежатиме від прогнозованих контрактів, доступу підприємств до оборотного капіталу, підтвердженої якості та локалізації складніших технологій. Для держави головним завданням залишається перетворити закуплені вироби й наявні потужності на безперервний маршрут допомоги — від аптечки у підрозділі до лікування та реабілітації пораненого.