ФДМУ знову виставляє на аукціон Білгород-Дністровський порт: в чому проблема продажу

Побудуйте ефективну HR-стратегію вашого бізнесу HR Wisdom Summit від Delo.ua та Ekonomika+

17 липня HR-лідери OLX Робота, Shell, ArcelorMittal та ще понад 30 великих компаній поділяться найкращими практиками адаптації ветеранів у робоче середовище, підтримання ментального здоров’я команди, наймання в умовах кадрового голоду та використання інновацій в HR

Забронювати участь

Голова Фонду держмайна Віталій Коваль 22 травня заявив про намір виставити на приватизацію один з дунайських портів. Він не уточнив який порт мається на увазі, проте зазначив, що зараз цей порт виконує функцію сухого порту. Це вказує на те, що мова йде про Білгород-Дністровський морський порт, який тривалий час не працює. З квітня 2022 року виконує логістичну функцію для дунайських портів Ізмаїл та Рені. Учасники ринку також підтвердили, що мова йде про Білгород-Дністровський порт. Цей порт хоч і не знаходиться на Дунаї, як Ізмаїл, Рені чи Усть-Дунайський, через свою специфіку працює разом з цими портами.

Сам порт знаходиться на узбережжі Дністровського лиману, його загальна територія понад 65 га, що дає можливість для побудови додаткових виробничих потужностей. Також на територію порту підведені залізнична колія та автодорога, що дає можливості для перевалки вантажів. Саме тому з квітня 2022 року порт використовують як логістичний хаб для портів Ізмаїл та Рені.

Цей актив Фонд держмайна без успіху намагався продати вже п’ять разів. Найближче до угоди в ФДМУ були у березні 2023 року. Тоді вдалося продати порт на аукціоні за 220,1 млн гривень компанії “Укрдонінвест” Віталія Кропачова, якого називали “смотрящим” у вугільній галузі від Ігоря Кононенка. Але вже через місяць Кропачов відмовився підписувати договір, тож порт досі знаходиться на балансі ФДМУ.

Дунайські порти втрачають вантажі

Після повномасштабної війни та початку морської блокади порти Дунаю стали основним логістичним коридором для експорту та імпорту. Поки порти Одеси не були розблоковані майже всі вантажі йшли через дунайські порти. У другій половині 2024 року Одеські порти були частково розблоковані, порти Дунаю досягли рекордної перевалки вантажів — 29 млн тонн.  Перевалка вантажів в усіх портах України за рік склала 62 млн тонн.

Експерт з логістики Андрій Муравський говорить, що після відкриття портів Великої Одеси (порти Одеса, Південний та Чорноморськ) найбільші потоки вантажів з Дунаю перемістилися туди, оскільки порти Дунаю не можу приймати великі судна, які здійснюють рейси до віддалених регіонів.

За його словами, ставки фрахту у 2024 році значно знизились, а кількість флоту збільшилась на фоні великої завантаженості коридору в попередні роки. Проте вантажовідправники надають перевагу одеським портам через те, що залізнична логістика до Одеси чи Чорноморська дешевша ніж до Ізмаїла та Рені та через інші чинники (фрахт, великі партії). 

Цю тезу підтверджує і звернення Асоціації портів України “Укрпорт” до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Там сказано, що через велику пропозицію флоту ставки фрахту впали у 2-2,5 раза порівняно з 2023 роком і в деяких випадках є нижче довоєнного рівня. Через це суднохідні компанії вимушені працювати з від’ємною рентабельністю заради збереження частки ринку. І тривалий період низьких ставок може призвести до деградації кластера.

Втім, Муравський зауважує, що вантажопотік в Дунайських портах хоч і є нижчим за минулорічний все ж вище ніж до повномасштабної війни. До війни українські аграрії не були зацікавлені та відвантаженні зернових через ці порти, не кажучи вже про значні інвестиції у відповідну інфраструктуру. І зараз наявність цієї інфраструктури та інші фактори дозволили “утримати” частину вантажопотоку.

Порт в приватні руки

Співзасновник логістичної компанії Soul Marine Іван Ніякий розповідає, що “Усть-Дунайський” порт, єдиний з приватизованих дунайських портів (приватизація відбулась у 2023 році), зараз доволі успішно працює. Наразі порт перевалює в основному зерно, але новий власник хоче на перспективу облаштувати порт під перевалку добрив. 

Білгород-Дністровський порт кілька місяців припинив роботу, а його колектив звернувся до Адміністрації морських портів з проханням відновити захід суден. Порт має заборгованість у розмірі 121 млн гривень, більшу частину з якої становлять борги перед бюджетом та по зарплатні. Однією з умов продажу порту є погашення цієї заборгованості й це може стримувати потенційних інвесторів від того, щоб купити цей актив.

Іншою проблемою є фактор безпеки. Міст через Дністровський лиман регулярно обстрілюють росіяни, тому він знаходиться в аварійному стані. Через це суднозахід в лиман наразі є неможливим. Також в акваторії порту давно не проводили днопоглиблювальні роботи, що обмежує тоннажність суден, які можуть заходити в нього.

Але Ніякий зазначає, що Білгород-Дністровський порт має серйозну технічну базу, значну територію, та підведені комунікації. Це дає можливість облаштувати на його території додаткові виробничі та перевалочні потужності. Проте невелика тоннажність суден, які можуть заходити в порт, роблять його нецікавим для українських агрохолдингів.

Водночас бізнесмен зазначає, що зараз багато іноземних інвесторів попри війну хочуть вкладати гроші в Україну. Тож такий актив міг би бути цікавим іноземним компаніям, які хотіли б налагодити морське сполучення з Туреччиною або середземноморськими країнами.

Таким чином, хоч Україна і має успішний досвід з приватизації “Усть-Дунайського” порту наврядчи цей досвід в найближчому майбутньому можна буде екстраполювати на “Білгород-Дністровський” порт. Хоч цей актив і має потенціал, але потенційному інвестору крім інвестицій в розбудову інфраструктури потрібно буде погасити борги підприємства, а потім очікувати на днопоглиблювальні роботи в порту, які не робилися вже досить довго. А розпочати повноцінний суднозахід в цей порт навряд чи буде можливо найближчим часом через війну.