Націоналізація російських активів: Україна може отримати понад 17 тисяч об'єктів та 220 млрд грн

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Кореспондент Delo.ua Ілля Требор з'ясував, про які конкретно компанії йдеться, яким може бути загальний розмір їхнього статутного капіталу і в які терміни може бути проведена націоналізація.

Як зазначив голова правління "Укрзалізниці" Олександр Камишин, вагони, які незабаром можуть перейти у власність України, належать 250 компаніям. Їхня націоналізація стала можлива якраз після підписання президентом закону "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності РФ". На першому етапі його виконання необхідно скласти список власників, у яких серед засновників є Росія.

"Далі йдуть Кабмін, РНБО, указ президента і ще один закон України. Процедура займе час, тож вже починаємо. Визначення, хто з власників вагонів має в капіталі частку РФ, — завдання не швидке. Але є час, є натхнення", — зазначив він.

Закон про примусове вилучення дозволяє націоналізувати рухоме та нерухоме майно, гроші, депозити в банках, цінні папери, корпоративні права та будь-яке інше майно, яке знаходиться або зареєстроване на території України. За запитом Delo.ua експерти аналітичної системи для перевірки контрагентів YouControl зібрали всіх, хто так чи інакше пов'язаний з країною-агресором.

Список вражає — у ньому понад 17 тисяч позицій. Серед них товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, громадські організації та споживчі кооперативи. Спектр їх видів діяльності також вражає. Тут є неспеціалізована оптова торгівля, комп'ютерне програмування, трасти та фонди, оптова торгівля фармацевтичними товарами та навіть індивідуальна художня діяльність. Частину ми публікуємо у слайдах нижче, а повний список доступний за посиланням.

Держслужбовцям ще треба детально проаналізувати цю масштабну базу даних, оцінити вплив націоналізації на економіку України та розробити механізми вилучення активів — багато об'єктів не повністю належать особам, пов'язаним із РФ.

Проте вже зараз можна підрахувати бодай загальний розмір статутного капіталу цих об'єктів. Це дасть приблизне, але все ж таки хоч якесь розуміння фінансового потенціалу націоналізації. Так, загальний розмір статутного капіталу трохи перевищує 220,3 млрд грн. Якщо ж говорити лише про ту частину капіталу, який пов'язаний із бенефіціарами з РФ, то тут можна говорити про суму 164,68 млрд грн.

Директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко нагадує, що загалом процес націоналізації — ризикова витівка. Проте сьогодні Україна перебуває в особливій позиції. За словами експерта, ми маємо законні підстави — країна є жертвою агресії з боку РФ. При цьому ми не можемо сподіватись отримати прямі репарації від РФ ні зараз, ні після досягнення миру.

Саме тому Україна працює у всіх напрямках. Політолог нагадує про консультації з міжнародними партнерами. Вони стосуються заморожених російських активів, у тому числі золотовалютного резерву. Йдеться про близько $300 млрд. З іншого боку, українське керівництво працює над націоналізацією по Україні.

"Будь-яка націоналізація несе певний ризик, і, з одного боку, це поганий дзвіночок для будь-яких інвесторів. Але з іншого боку — ми перебуваємо в стані війни, і це навряд чи позначиться на нашій репутації. Весь світ чудово розуміє, що РФ проводить не спецоперацію, а веде відкриту війну з використанням усіх видів озброєння, крім ядерного. Тому загалом це ні до чого поганого для нас не призведе. Натомість дасть можливість покращити економіку", — зазначає Петренко.

Але експерт звертає увагу: треба чітко визначити, що компанія має частину саме російського капіталу. Адже багато хто з них може бути побудований на партнерських відносинах і мати у складі представників інших, союзних нам країн. Саме тому процес націоналізації потрібно проводити дуже акуратно та вести безпосередній діалог.

"Ми можемо, скажімо, націоналізувати і частину забрати собі. А іншу частину, яка належить іншій країні, зарезервувати та залишити. Нам треба показати, що ми адекватні люди, а не просто використовуємо можливість для того, щоби все відібрати", — резюмує політолог. 

Експерт із корпоративного управління держпідприємств та приватизації Андрій Бойцун пояснює: націоналізується все, що є майном. Це може бути і фізичне майно, і частини власності у чомусь. Так, якщо акції компанії були зареєстровані на якусь конкретну особу, то тепер вони будуть зареєстровані на державу. Аналогічна ситуація і з документами на нерухомість, які тепер належатимуть Україні. А ось про конкретні терміни проведення націоналізації експерт каже обережно.

"Я не взявся б прогнозувати терміни націоналізації. Якщо говорити інтуїтивно, то можу сказати, що це умовно пів року-рік. Але це великий шматок роботи, і все залежить від того, з якою швидкістю вона буде зроблена. Складно прогнозувати саме темп роботи за нинішніх обставин, оскільки в іншій ситуації це був би відносно швидкий процес", — каже Бойцун.

Ситуація на війні може змінюватись стрімко. Тому треба готуватися до найгірших сценаріїв. Наприклад, якщо до воєнної агресії РФ проти України приєднається Білорусь, у цьому випадку українському керівництву доведеться замислитися над націоналізацією ще й білоруських активів. Експерти YouControl зібрали для Delo.ua аналітику і по них.

Тут список значно скромніший — трохи більше чотирьох тисяч об'єктів, хоча спектр видів економічної діяльності не менший. При цьому загальний розмір статутного капіталу становить понад 10,5 млрд грн, а розмір капіталу власника — більше 6,1 млрд грн. Зі списком цих об'єктів можна ознайомитися за посиланням.

Економіст Олексій Кущ каже, що швидкість та спосіб отримання економічного ефекту від вилучених активів залежатиме від групи, до якої вони належать. Наприклад, якщо це нерухомість, земельні ділянки, цінні папери чи депозити у банках, то їх легко націоналізувати та перетворити у доходи держави.

"Якщо мова про якісь виробничі процеси, то тут складніше. Якщо це щось інфраструктурне або пов'язане з отриманням ренти — можна заводити туди свої адміністрації і ці дивіденди спрямовувати до бюджету. А якщо це комерційні процеси, то тут, швидше за все, вже після війни можна використовувати чи продавати", — каже він.

Загалом економіст переконаний, що націоналізація хоч і принесе відчутний ефект України, але панацеєю від усіх наших проблем не стане. Вся проблема в тому, що капіталізація активів на території України не компенсує завданих країні збитків.