Не панікуємо, а наближаємо перемогу та готуємося відбудовувати країну, — Анна Мурашенко, Really Building

З початку повномасштабного вторгнення будівельна галузь в Україні завмерла, а продаж житла зупинився - укладати угоди було офіційно неможливо. Зараз будівельні майданчики почали розконсервовувати, а ринок житла дуже повільно, але починає відновлюватися. 

На галузь покладають велику надію. За підрахунками KSE Institute, станом на 10 травня через війну зруйновано чи пошкоджено 35,2 млн квадратних метрів житлового фонду. Усе це потрібно буде відбудовувати, причому - навіть не чекаючи перемоги, адже дах над головою сотням тисяч людей потрібен вже зараз. 

Анна Мурашенко — комерційна директорка київської будівельної компанії Really Building. Це спільний бренд української компанії ВК Груп та ізраїльського партнера — Simple Investment. Really Building на ринку з 2016 року. Зокрема, компанія побудувала елітний житловий комплекс Henesi-House в центрі Києва, житлові комплекси 4U та Aquamarine – в процесі будівництва. 

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Пані Анно, розкажіть, які бізнес-рішення ви приймали на початку війни, щоб зберегти бізнес, та не втратити команду?

— 24 лютого ми зібралися на екстрену нараду, перерахували працівникам виплати, щоб вони могли евакуюватися, та зробили все, щоб законсервувати будівельні майданчики. Серйозно посилили охорону, щоб зберегти техніку і матеріали. Зробили фінансовий резерв, щоб при першій можливості поновити будівництво, не розраховуючи на надходження від продажів. І звісно, допомагали нашим працівникам евакуюватися у безпечне місце. Багато з них тимчасово переїхали у побудований нами ж Henesi-House. Наші інвестори з Ізраїлю, які придбали в ньому гостьові квартири для себе, віддали нам їх в розпорядження. Особисто я переїхала туди, бо живу в передмісті біля аеропорту Бориспіль, і перші вибухи були саме там. В центрі було безпечніше. Деякі наші об’єкти опинилися у стратегічно важливих локаціях для наших військових, тому ми надали їх в користування. В ЗСУ та тероборону пішли багато наших колег, в тому числі і керівники напрямків. Деякі з них зараз на фронті, причому в гарячих точках, наприклад, на Харківщині, Донеччині і Херсонщині. Інші включилися в волонтерство - зокрема я особисто, та наші партнери в Ізраїлі.

Як саме допомагали?

— Ще з 2014 року у нас був тісний зв’язок з військовими — ми допомагали у лікуванні пораненим, надавали квартири воїнам АТО. Тому у військових були наші контакти, і вони почали звертатися за допомогою в перші ж години війни. Зокрема, нам дзвонили військові лікарі і казали, що у них є поранені, але немає ані бинтів, ані антибіотиків. Я обдзвонювала всі аптеки, але вони були закриті. Тоді ми почали шукати медикаменти через знайомих. Першою, хто допоміг, була приватна клініка репродуктивної медицини, яка знаходилася біля нашого офісу. По дзвінку вони віддали нам все — антибіотики, хірургічні засоби, антисептики. У перші дні війни були не просто комендантські години, а й комендантські дні, тому щоб мати змогу пересуватися містом, ми познайомилися з теробороною нашого району та кооперувалися з військовими. А для облаштування блокпостів возили мішки, пісок, бетонні блоки — усе, що було на наших будівельних майданчиках і могло знадобитися. Навіть рації забирали у охорони і віддалавали теробороні.

Коли закінчилися наші запаси будматеріалів, почали шукати їх у підрядників. Тут була проблема — маєш кошти і готовий купити, але немає продавців. На великих постачальників вийти не вдавалося — вони просто не відповідали на дзвінки. Але більш дрібні, яких ми використовували для оперативних задач, повідкривали нам свої склади, і ми закупили лопати, мішки, скотч. Нам вдалося вийти на керівника крупної мережі супермаркетів, і вони віддали консерви та крупи зі свого складу, які ми відвезли теробороні. Вже десь на 6-7 день війни з’явилася гуманітарна допомога з Європи, почали відкриватися аптеки та крупні будівельні магазини і стало легше.

Нещодавно ви створили благодійний фонд. Чому вирішили піти цим шляхом, а не підтримкою вже існуючих благодійних організацій? 

— В перший місяць війни я навіть не думала про створення фонду. За кошти нашого бізнесу та наших партнерів з Ізраїлю ми закуповували форму, автівки, і робили це без юридичного органу. Потім побачила тенденцію, що багато організацій переключилися на допомогу переселенцям. А я спілкувалася з військовими на передовій і бачила, що їх потреби тільки ростуть. Водночас почали з’являтися історії про недоброчесних волонтерів, а наші іноземні партнери хотіли бути впевненими, що їхні кошти йдуть куди треба. Тому ми вирішили створити юридичну особу, щоб іноземні партнери могли надсилати допомогу за реквізитами, а не просто на приватні картки. Це інструмент для впорядкування пожертв та посилення довіри в очах тих, хто нас підтримує.  

Зокрема, ми співпрацюємо з Центром допомоги Україні Unite for Ukraine (U4U), через посольство України в Ізраїлі. Це наші друзі та партнери. Ми допомагаємо їм організаційно. Центр залучає кошти бізнесу та всіх не байдужих на проблеми переселенців та військових. Наразі чекаємо на поставку тактичних аптечок для наших військових від U4U.

Куди насамперед спрямовуєте допомогу і у чому зараз є найбільша потреба?

— Потреб стає трошки менше, але вони є все одно. Зараз найбільша потреба — у літній формі. Її видають по одному комплекту, а цього не вистачає, коли ти в полі і навіть не маєш змогу попрати. Дуже багато запитів по забезпеченню дронами. Це розхідний матеріал: коптери використовують для розвідки, їх часто збивають, а коштують вони від 4000 євро. Це ресурс, який треба постійно поновлювати. Державні структури менш гнучкі. Між запитом до реалізації може пройти багато часу. А у нас бували випадки, коли підрозділ працює на передовій, а у них на 150 людей один тепловізор. Такі питання треба вирішувати за пару днів, а не чекати, поки у держави буде змога опрацювати запит. В такі моменти волонтери оперативніші. 

Допомагаємо ми насамперед підрозділам, де воюють наші працівники. Наприклад, 95 бригаді. Мій батько також на фронті, ми допомагаємо його бригаді, а ще одному найвідомішому зараз полку, морпіхам, прикордонникам та іншим підрозділам.

У багатьох українців через війну є нагальна потреба у житлі — тільки в Києві пошкоджені більше 200 будинків, в Ірпені — понад 3,5 тисячі. Усім цим людям потрібні будуть квартири. Чи розглядаєте ви можливість відновлення будівництва найближчим часом? 

— Так, днями керівники різних напрямків нашої компанії обговорили ситуацію і створили план дій. Ми дуже сподіваємося відновити роботи на початку червня — хоча б по тих об’єктах, які на фінальній стадії. Один з таких об’єктів у нас знаходиться на Академмістечку — це житловий комплекс "4U". Якби не війна, ми мали ввести його в експлуатацію в кінці березня. Серед його інвесторів дуже багато людей з Ірпеня та Бучі. Хтось з них розглядав придбання квартири як інвестицію, але зараз вона потрібна їм щоб жити. 

А є такі, чиї будинки в передмісті лишилися цілими, але їм потрібні кошти на життя — тому вони хотіли б перепродати або здати в оренду куплені квартири. Тому всі наші зусилля підуть на те, щоб максимально швидко завершити всі роботи і ввести будинок в експлуатацію. На жаль, є двоє покупців з Бучі, які досі не виходили на зв’язок і не відповідали на наші дзвінки. Сподіваюся, у них все нормально, і згодом вони з нами зв’яжуться. 

До війни у цьому ЖК ми почали будувати ще дві секції. Другу планували здати до кінця 2022 року. Думаю, терміни там посунуться десь на півроку.

Скільки загалом об’єктів у вас були в процесі будівництва станом на початок війни?

— В активній стадії були три житлових комплекси. Окрім "4U" на Академмістечку, також на фінальній стадії будівництва був ЖК Aquamarine в місті Українка, це 40 км від Києва. Мали ввести його в експлуатацію на початку літа. Третій об’єкт — багатофункціональний комплекс з апартаментами. Продажі в ньому ми ще не починали, планували зробити це на початку літа. Якщо все буде добре, перші два об’єкти плануємо здати до 1 вересня.

Чи є у вас покупці, які вкладалися в житло в розстрочку? Чи є у них змога зараз робити внески?

— До 1 травня ми заморозили платежі по розстрочках. А в травні повідомили всім, що плануємо відновити роботу і просимо відновити платежі. Наразі обдзвонюємо покупців, і аналізуємо, яка у них ситуація. Підхід індивідуальний — якщо у когось зараз немає змоги платити, ми просимо написати заяву, розглядаємо її і пропонуємо більш лояльні умови. В умовах війни про категоричність не йдеться. 

Що зараз відбувається з ринком житла у столиці? Чи цікавляться покупці квартирами?

— Десь місяць тому попит пожвавився. Причому, як не дивно, житло в Києві розглядають як інвестицію. Це люди, які вірять в нашу перемогу і розуміють, що Київ — це перше місто, яке повноцінно заживе, це наш фінансовий центр. Інвестувати в житло в ньому зараз вигідно, бо забудовники готові давати дуже лояльні ціни, а відразу після перемоги вартість квадратних метрів суттєво зросте. Ще цікавий момент — активно цікавляться квартирами в Києві й іноземні інвестори. Ми співпрацюємо з ізраїльською інвестиційною компанією Simple Investment, і попит був з перших днів війни. Були такі мешканці Ізраїлю, які навіть наприкінці лютого були готові придбати житло в Києві та інвестувати в це. Загалом інтерес до України суттєво виріс. Це мене дуже заспокоює, бо я розумію, що при першій можливості ми дуже швидко відновимося. 

Продажів як таких довгий час не було, тому що не працювали нотаріуси та державні реєстри. Але зараз держава дозволила операції з нерухомістю, і ринок відновлюється. Ми поки не відкривали продажі — плануємо зробити це після відновлення будівництва.

Які труднощі можуть виникнути, коли ви відновите будівництво?

— Більша частина наших матеріалів українського виробництва, з ними простіше. Наприклад, ще місяць тому бетонні заводи не працювали, зараз вони потроху оживають. У нас дуже багато квартир з ремонтом під ключ — така специфіка компанії. Ще до війни ми замовили меблі на івано-франківському заводі, вони вже поновили роботу і тиждень тому зробили нам поставку.

Складніше з іноземними матеріалами, які ми використовували для внутрішніх оздоблювальних робіт. Як будуть відбуватися поставки, поки не зрозуміло. Щось є в резервах на складах, але ці запаси швидко закінчаться. Сподіваюся, логістику вдасться швидко налагодити. За нашими прогнозами, до початку вересня всі будівельні процеси мають відновитися в повному обсязі. Це поступовий процес. Панікувати не треба, треба вчитися працювати у нових обставинах та адаптуватися до нових реалій, перепланувати будівельний календарний план, зміщувати процеси і планувати роботи з огляду на безпеку та наявність матеріалів. Деяких постачальників доведеться змінити, але це не проблема. 

Ви сказали, що виростуть ціни на житло в Києві. Розкажіть про це докладніше, які ключові фактори вплинуть на ціни?

— Головна причина в тому, що попит буде перевищувати пропозицію. Кількість житла в Києві зараз не зростає. Навіть коли будівництво відновиться, всі будуть добудовувати ті об’єкти, які були запущені, а не запускати нові. Ще до війни попит на житло в столиці був дуже високим. У більшості житлових комплексів 30-40% житла були продані ще на етапі фундаменту. Дуже мало об’єктів мали непродані квартири до завершення будівництва. А зараз попит ще більше зросте, адже в Київ переїжджатимуть з Півдня та Сходу, як це було у 2014 році. Тоді динаміка цін на житло в столиці була дуже висока, і ця ситуація знову повториться, ще в більших масштабах. І водночас зараз багатьом компаніям потрібно залучати кошти, щоб продовжити будівництво. Вони готові створювати програми лояльності.

Але це ненадовго. Бо тримати нинішні ціни буде неможливо через здорожчання будівельних матеріалів. наприклад, бетон за два роки подорожчав майже вдвічі - з 1400 до 2400 грн за квадратний метр. Арматура - більш, ніж вдвічі - з 13,7 тисяч грн до 28 тисяч за тонну. Так само - з цеглою, газоблоком, мінеральною ватою та іншими матеріалами. Це не може не вплинути на ціну житла у новобудовах.

Якщо говорити про будівельну галузь в Україні в цілому, що зараз відбувається на ринку?

— З початку війни будівництво по всій країні повністю зупинилося. Зараз у західній частині України будівельні компанії вже працюють. Є певні проблеми з постачанням будматеріалів, бо багато підрядників досі не повернулися до роботи, їхні склади пошкоджені, а виробництво зруйновано.

Зараз часто говорять про те, що після перемоги буде багато роботи з відбудовування інфраструктури. Чи братимете ви в цьому участь?

— Так, ми працюємо над проєктами з відновлення міст. Маємо два ескізних проєкти, які ми вже подали на розгляд в Київську ОДА. До такого житла є певні вимоги — наприклад, правильні укриття та евакуаційні виходи. А ще це швидке, а значить не висотне будівництво. Проєкти мають бути такими, щоб звести будинок за термін до року. Йдеться про соціальне житло в Київський області, яке надаватиметься тим, хто втратив власне помешкання. Такі будинки будуть здаватися в експлуатацію вже з оздоблювальними роботами і ймовірно навіть з меблями. На рівні керівництва держави ще немає чітких алгоритмів, коли, як, і за яке фінансування запустять цей процес. Але представники будівельного бізнесу підходять до нього дуже серйозно, хочуть брати участь у відбудові країни і бути максимально корисними.

Це відбуватиметься вже після перемоги?

— Йдеться про те, щоб почати це робити ще під час війни, якомога швидше. Знаю, що іноземні фонди та партнери вже готові включатися у відновлення наших міст. Думаю, підтримка буде потужною. Для іноземців зараз за честь долучитися до допомоги Україні, і це чудово.

Головне зараз - наша перемога, щоб перестали гинути наші захисники та мирні люди. А всі задачі ми зможемо виконати і зробити країну ще кращою та успішнішою.

Спілкувалася Тетяна Гонченко