У жовтні 2025 року Ігор Сухомлин помер у віці 53 років, так і не дочекавшись остаточного вирішення спору. Проте влітку 2026 року спадкоємці ресторатора разом з його багаторічним партнером подали заявки до Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) на реєстрацію торговельних марок "Галя Балувана" та "Galya Baluwana".

Тепер на кону стоїть не лише захист спадщини ресторатора, а й юридична стабільність сотень франчайзингових магазинів по всій країні.

Як "Балувана Галя" перетворилася на "Галю Балувану": хронологія компромісів і претензій

Щоб зрозуміти суть сьогоднішнього конфлікту, варто повернутися на два десятиліття назад. Ще в серпні 2006 року підприємець Ігор Сухомлин подав заявку на реєстрацію торговельної марки "Балувана Галя" і отримав свідоцтво наприкінці 2007 року. Разом із партнером Валерієм Гальперіним вони створили мережу міських вареничних: перший заклад відкрили у 2011 році в Чернігові, а пізніше масштабували проєкт на Київ. 

Згодом, у 2019 році, на ринку з’явився інший гравець. Волинські підприємці Володимир Матвійчук та Алла Теліга запустили в Луцьку перший магазин домашніх напівфабрикатів із дзеркальною назвою "Галя Балувана". Бізнес стрімко набирав обертів, хоч на старті не мав офіційно зареєстрованої торговельної марки. Помітивши появу словесного клона, Сухомлин і Гальперін готувалися відстоювати свої права в судовому порядку.

Тоді сторонам вдалося знайти тимчасовий компроміс. У 2021 році ресторатори дали офіційну згоду на реєстрацію марки "Галя Балувана - готуємо по-домашньому»" за Матвійчуком та Телігою і уклали угоду. Домовилися, що власники "новоспеченої" "Галі Балуваної"  можуть використовувати бренд винятково для продажу заморожених напівфабрикатів — вареників, пельменів і млинців (30-й клас МКТП) і в інші страви чи ресторанний сегмент нові власники не заходять.

Баланс тримався кілька років, поки франшиза "Галі Балуваної" не розрослася до сотень точок. У процесі масштабування трансформувався і сам формат: на полицях з’явилися готові страви, випічка, десерти, кава та зони перекусу. Для Сухомлина це означало пряме вторгнення на ресторанну територію та порушення угоди 2021 року.

У травні 2025 року він звернувся до суду з позовом до ТОВ "Готуємо по-домашньому" та низки франчайзі, вимагаючи припинити порушення прав інтелектуальної власності та сплатити понад 3 млн грн компенсації. Однак суд повернув заяву через процесуальні моменти — і спір так і залишився відкритим.

Ситуацію ускладнили внутрішні зміни в самій компанії луцьких підприємців. Співзасновник мережі Володимир Матвійчук продав свою частку в "Галі Балуваній" і зосередився на розвитку бренду MultiCook. Управління бізнесом перейшло до родини Алли Теліги (ТОВ "Готуємо по-домашньому"), яка невдовзі запустила ще й новий проєкт "Добре, що є Галя". 

Після оформлення спадкових прав вдова ресторатора Христина Сухомлин та його бізнес-партнер Валерій Гальперін зареєстрували в УКРНОІВІ дві нові заявки: "Галя Балувана" (№ m202614803) та "Galya Baluwana" (№ m202614805) 

Патентні дзеркала: як суди карають за перестановку слів і коли трапляються винятки

Історія вітчизняного бізнесу знає десятки прикладів, коли спроби зіграти на дзеркальних чи співзвучних назвах закінчувалися повним фіаско: арештами партій товару, утилізацією пакування, демонтажем вивісок і мільйонними штрафами.

Класичний кейс — битва кондитерської корпорації Roshen за "Київський торт" проти ТОВ "Київський БКК" та дистриб'ютора "Белларія".  Справа дійшла до Верховного Суду, який і поставив остаточну крапку. Утім конфлікт вдалося владнати мирним шляхом: БКК визнав права Roshen на бренд та змінив найменування своєї продукції та дизайн коробок. У свою чергу корпорація зняла усі фінансові претензії. Щодо дистриб'ютора "Белларія", суд назавжди заборонив використовувати на упаковці тортів позначення "Київський торт" і торт "Київський" і листя каштана в оформленні упаковки торта та зобов'язав вилучити й утилізувати всі залишки коробок і продукції з цією назвою. 

Аналогічно завершилася суперечка навколо торта "Золотий ключик", коли ПАТ "Київхліб" випустило продукт під назвою «Казковий ключик». Суд заборонив підприємству використовувати схоже оформлення, а Антимонопольний комітет оштрафував підприємство на 219 тис. грн за недобросовісну конкуренцію. Регулятор наголосив: для споживача вирішальними є домінуюче слово «ключик» та впізнаваний стиль, а проста заміна прикметника не позбавляє товар ознак плагіату. 

Схожі історії траплялися і на фармацевтичному ринку. Спроби харківської компанії "Здоров’я" продавати популярні ліки, просто дописуючи власне ім'я до відомої назви, двічі закінчилися повним фіаско у Верховному Суді.

Спочатку компанія "Фармак" домоглася, щоб препарат "Корвалол-Здоров’я" викреслили з державного реєстру лікарських засобів із повною забороною використовувати цю назву.

Згодом за тим самим сценарієм "Дарниця" виграла битву за "Цитрамон": держреєстрацію "Цитрамону-Здоров'я" скасували, ліки прибрали з аптек, заборонивши виробництво та експорт, а АМКУ оштрафував харків'ян на понад 10 млн грн за паразитування на чужій репутації.

У алкогольному сегменті багаторічна судова війна спалахнула навколо горілки  "Хлібний Дар" холдингу Bayadera Group. Спроба конкурентів із ЗАТ "Агросервіс 2000" запустити у продаж продукцію під схожою назвою "Хлібодар" вилилася у кількарічну судову війну з взаємними позовами та спробами зупинити заводи виробника. Зрештою суди зняли претензії до "Хлібного Дару" та остаточно заборонили випускати й продавати міцний алкоголь під маркою "Хлібодар".

У ювелірній галузі навесні 2021 року дизайнерка Валерія Гузема (бренд Guzema Fine Jewelry) звинуватила завод "Золотий Вік" у копіюванні своєї запатентованої каблучки з шістьма кульками. Хоча великий виробник заперечував плагіат і запевняв, що це загальносвітовий італійський тренд, після подання позову та хвилі розголосу компанія тихо прибрала спірну модель зі своїх магазинів і сайту і конфлікт вичерпався без гучних судових рішень.

Утім, навіть коли назви майже однакові, суд може стати на бік відповідача, якщо етикетки виглядають зовсім по-різному. Показовою стала суперечка між пивоварними компаніями: "Перша приватна броварня", яка володіла правами на ТМ "Різдвяний", намагалася через суд анулювати свідоцтво на ТМ "Різдвяне" від Carlsberg Ukraine. Але програла в усіх інстанціях, включно з Верховним Судом.

Судді вирішили, що покупець біля полиці супермаркету вибирає пиво очима й сприймає зовнішній вигляд пляшки в цілому, тому фонетична схожість відійшла на другий план. Завдяки власній святковій графіці та домінуючому напису "Львівське Різдвяне" сплутати напій було неможливо — суд підтвердив, що оригінального дизайну достатньо, аби марки не вважалися клонами.

Міжнародна практика знає випадки, коли бізнеси принципово не перетинаються за концепцією. Вісім років корпорація McDonald’s намагалася через суди закрити малайзійський ресторанчик McCurry через викоритання фірмової частки "Mc-". Проте Федеральний суд Малайзії став на бік малого бізнесу: власники довели, що назва розшифровується як Malaysian Chicken Curry, а меню складається з традиційної індійської кухні без жодного натяку на американський фастфуд. Суд постановив: якщо пересічний клієнт не може переплутати автентичне карі з бургером, жодна компанія не має права монополізувати літери для всього ресторанного ринку.

Гра слів чи порушення закону: позиція юристів

Чи достатньо просто поміняти слова місцями та підібрати інший шрифт, щоб перетворити чужу назву на новий бренд? Юристи з інтелектуальної власності одностайні: у класичному розумінні це типове "змішування" брендів.

"Сама собою перестановка слів не є достатньою підставою визнати дві торговельні марки різними, — застерігає адвокат юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Андрій Литвин. — Закон забороняє реєструвати позначення, тотожні або настільки схожі з раніше зареєстрованими знаками, що їх можна сплутати, якщо йдеться про однакові чи споріднені товари та послуги".

Схожість торговельних марок оцінюють за трьома критеріями: візуальним (графіка й шрифти), фонетичним (звучання) та семантичним (сенс). Але в реальному житті покупець біля вітрини магазину чи прилавка з напівфабрикатами не проводить експертиз на схожість. У нього спрацьовує швидка підсвідома асоціація.

Партнерка юридичної фірми Asters Юлія Семеній наголошує, що включення до брендів кількох однакових слів одразу формує високий ризик змішування, хоча аналізувати завжди потрібно не окремі слова, а всю концепцію бренду цілісно: 

"Якщо йдеться про вигадану, оригінальну назву, а інший гравець створює подібну конструкцію — це найімовірніше буде визнано порушенням".

Ще один популярний трюк підприємців  — спроба сховатися по різних класах Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП). Тобто, один бізнес закріплює назву за виробництвом продуктів або магазином, а інший відкриває заклад громадського харчування. Юристи наголошують: формальна різниця в номерах класів  не стає захисним щитом в суді, якщо діяльність перетинається по суті.

"Товари та послуги визнають спорідненими, якщо в них спільне призначення, одне коло покупців і спільні канали збуту, — підкреслює Андрій Литвин. — Тому паралельне життя схожих назв у системі можливе лише за умови, що їхні сфери діяльності взагалі не перетинаються, або якщо власники уклали офіційну угоду про співіснування".

Погляд регулятора: як в УКРНОІВІ перевіряють позначення та коли готують відмову

В Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій УКРНОІВІ пояснили, що кваліфікаційна експертиза заявки  триває понад рік, а перший моніторинг баз на наявність тотожних і схожих позначень запускається вже за 1–2 місяці після реєстрації звернення. 

Аби не втрачати час, підприємцям рекомендують замовляти попередній пошук ще до подачі заявки — така перевірка забирає сім робочих днів і заздалегідь показує перетини в реєстрах.

Утім, якщо фахівці виявляють збіги, які можуть ввести покупця в оману (наприклад, пересічний клієнт сплутає товар і придбає не те, що планував), заявнику не відмовляють безповоротно.  

"Ми рекомендуємо додати зображення або нове слово, щоб видозмінити позначення та уникнути дублювання", — зазначають в УКРНОІВІ.

Аналогічний підхід діє і щодо суміжних категорій — якщо одна компанія закріпила найменування суто за виробництвом вареників чи пельменів, а конкурент маркує ним кафе, держорган оцінює це як спробу ввести клієнта в оману. 

Якщо навколо бренду виникає суперечка, вагомим захисним аргументом стає підтвердження того, що компанія відкрито працювала під цим знаком задовго до старту процедури: брала участь у виставках або має згадки в медіа щонайменше п'ятирічної давнини. Якщо ж порозуміння на рівні експертизи досягти не вдається, суперечка переходить на розгляд Апеляційної палати або суду.

Чия Галя?

Щодо варіацій з "Галею" — тут ситуація інша: юристи зазначають що саме по собі ім'я Галя не може бути монополізоване одним підприємцем, оскільки воно повязано з українською народною творчістю. Але якщо воно ядро комерційного бренду, тоді акценти зміщуються.

"Межа добросовісного використання визначається не лише схожістю слів, а й характером діяльності, ризиком омани для покупців і домовленостями сторін, — пояснює Литвин, коментуючи назву "Добре, що є Галя". — Однак без фахового експертного дослідження стверджувати, що це позначення порушує чужі права чи вводить споживачів в оману, передчасно".

Кому дістанеться Галя Балувана?

Чи є шанси у Христини Сухомлин та Валерія Гальперіна отримати свідоцтво на ТМ "Галя Балувана", під вивіскою якої працюють сотні підприємців? Шанси є, говрять юристи, але легким цей процес не буде.

Головний козир заявників — найперший пріоритет 2006 року.

"Те, що ресторанну марку зареєстрували раніше за всіх, може стати вагомим аргументом на додаток до інших доказів. Проте сам факт ранньої дати не гарантує автоматичної видачі нового свідоцтва", — наголошує Юлія Семеній.

Успіх залежатиме від того, чи зуміють спадкоємці довести в УКРНОІВІ та судах, що: Виробництво напівфабрикатів і ресторанний бізнес у цьому випадку є нерозривно пов’язані.  Іншим вирішальним аргументом має стати доказ порушення опонентами домовленостей 2021 року: замість винятково сирої заморозки мережа почала активно продавати готові страви й відкривати зони кафе. 

У подібних заплутаних конфліктах перемогу визначають висновки судових експертиз і докази фактичного використання. А головними заручниками дзеркальних ігор у назвах стають сотні партнерів по франшизі, для яких нерозв'язана суперечка засновників у будь-який момент може обернутися примусовим демонтажем вивісок і терміновим ребрендингом.