Як три роки війни вплинули на експорт, врожай та повернення земель в обіг

• Експорт досі не відновився до показників 2021 року
• Фермери переорієнтувались на олійні культури
• Розмінування триватиме десятиліттями

Експорт досі не відновився до показників 2021 року

Повномасштабна війна в Україні суттєво вплинула на експорт з України, який до вторгнення базувався на морських перевезеннях з портів в Чорному та Азовському морях. Одразу з початком агресії Росія заблокувала десять з тринадцяти українських портів. Чотири з них опинилися в російській окупації: два на Азовському морі (Бердянський та Маріупольський), два — в акваторії Чорного моря (Скадовський та Херсонський). Херсонський порт звільнили у листопаді 2022 року, але він досі не працює через наближеність до зони бойових дій. Через безпекову ситуацію також не функціонують порти Миколаєва, Ольвії та Очакова.

На початку вторгнення країна могла розраховувати лише на річкові порти Дунаю, де глибина біля причалів дозволяє приймати морські судна. В перші роки війни український бізнес інвестував значні кошти в розбудову дунайських портів, що дозволило суттєво збільшити їх потужності. Зокрема, порти Ізмаїлу, Ренів та Усть-Дунайська потроїли обсяги перевалки вантажів. 

Втримати експорт сільгосппродукції протягом 2022-2023 рр. частково дозволила “Чорноморська зернова ініціатива” за участі Туреччини, ООН та РФ. Завдяки їй продовольство певний час постачалось з України на світові ринки для запобігання голоду в країнах Африки та Азії, допоки Росія в односторонньому порядку не вийшла з угоди. 

Відтоді робота українських експортерів залежала від Сил оборони України, котрим вдалось “згорнути” активність російського флоту у Чорному морі. Вони ж у 2024 році створили передумови для відновлення відносно вільного морського експорту, без погоджень та перевірок росіянами українських суден — не лише з зерном, а і з іншими сировинними товарами. Зараз Україна вільно експортує сировинну та товари через три порти Великої Одеси: “Одесу”, “Чорноморськ” та “Південний”, через які рухається переважна частина вантажів. Наразі порти на Дунаї недозавантажені, але у випадку погіршення безпекової ситуації Україна може знову перенаправити через них експортні потоки.      

Загальна динаміка експорту з України за роки повномасштабної війни виглядає так:

^{Джерело: Державна митна служба}

Попри початок повномасштабної війни, структура найбільш експортованих з України товарів не змінилася. Зерно і метал залишаються її ключовими товарами. Хоча за три роки російської агресії металургія втратила понад 60% обсягів виробництва, вона залишається галуззю №2 в українському експорті. Тому ріст частки продукції АПК в загальному експорті пов’язаний не так з успіхами сільгоспвиробників, як зі збитками металургів. 

^{Джерело: Державна служба статистики}

Змінилася і географія експорту: Польща стала найбільшим імпортером українських товарів, тоді як Китай, який був споживачем українських товарів №1 у 2021 році, опустився на четверту сходинку. Експорт до Росії замінили постачання до таких європейських країн як Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та Молдова.

Проблемою відправки товарів з доданою вартістю залишається зупинка контейнерних перевезень судами, яка сталась в лютому 2022 року. З початку 2024-го Україна намагається долучити контейнерні перевезення до роботи чорноморського коридору, але більш-менш регулярні перевезення контейнерів почались у кінці року.   

Великий бізнес за час війни також взяв курс на самостійне забезпечення експорту. Наприклад, “Контінентал фармерз груп” вже під час повномасштабної війни запустив і активно розвиває власний трейдинг сільгоспкультур. Це дозволило компанії купувати агропродукцію як безпосередньо у фермерів, так і в портах. 

“Якщо раніше наш основний фокус був на продажах трейдерам у порту, то зараз ми працюємо напряму з клієнтами в кінцевих портах призначення. Це дозволило нам відкрити нові експортні ринки та сфокусуватися на потребах покупців, зокрема щодо сертифікації та формування партій”, — розповів Delo.ua гендиректор компанії Георг фон Нолкен.

Також “Контінентал” розвиває і власну залізничну логістику, придбавши торік 250 вагонів-зерновозів. Зараз компанія керує перевезеннями самостійно, без залучення експедиторів, що значно підвищує її ефективність і гнучкість у логістичних процесах.

Фермери переорієнтувались на олійні культури

Війна суттєво вплинула і на врожай основних сільськогосподарських культур. Після рекордного врожаю у 2021 році, українські аграрії готувались закріпити успіх у 2022-му. На початку лютого 2022 року Держметеостат звітував про задовільний стан озимих і достатню кількість вологи в ґрунті, але повномасштабна війна унеможливила збір врожаю на великій частині території України. 

З початком повномасштабної війни український агросектор різко скоротив витрати на посівну і захист ґрунтів, різко зменшив норми витрати добрив. Це сталось не лише через нерозуміння перспектив країни, що воює, а і через блокаду портів та зовнішньої торгівлі, внаслідок якої просто припинився імпорт добрив, ЗЗР та інших важливих товарів. Вже в середині 2022 року імпорт стабілізувався, але тренд на мінімізацію витрат в рослинництві зберігався до 2023-2024 рр., а в прифронтових регіонах триває і донині. 

Щоб отримати максимальну рентабельність обробки землі, багато фермерів перейшли на вирощування олійних культур замість зернових: соняшник та соя частково змінили на полях кукурудзу та ячмінь. Така трансформація мала сенс, оскільки тонна олійних коштує в середньому у 2-2,5 раза дорожче за тонну зернових (24 тис. грн за тонну соняшника проти 9550 грн за тонну пшениці в поточних цінах), а витрати на їх логістику однакові.

Іншим варіантом збільшення рентабельності агробізнесу було збільшення частки переробки агропродукції. Наприклад, агропромисловий холдинг "Астарта" за останні три роки війни не заходив в нові сегменти, натомість поглиблював додану вартість та подовжував ланцюжок продукції зі створенням доданої вартості. Про це виданню Delo.ua розповів директор з комерційної діяльності та стратегічного маркетингу агропромхолдингу "Астарта-Київ" Вячеслав Чук.

"Поглиблення відбувається шляхом глибшої переробки, наприклад, сої. Подовження означає, що ми взяли на себе ризики та відповідальність за доставку продукції на ринки наших кінцевих споживачів. Враховуючи, що деякий час ці логістичні маршрути були розірвані, ми самостійно забезпечували всі процеси — відповідне фасування, фрахтування, транспортування до клієнта", — уточнив він.

Крім того, за час війни компанія зменшила кількість посередників на шляху її продукції до кінцевого споживача. Зараз ті виробники, хто цього не робив, змушений або інвестувати додаткові кошти в бізнес, або втрачати кошти.

Різкі зміни посівних площ під різними культурами призвели до стрибків попиту і цін на різні сільгоспкультури у 2022-2024 рр. Проте до 2025 року ситуація дещо стабілізувалася, а ринок знайшов баланс сівозмін: вирощування кукурудзи знову стало рентабельним, а частка олійних збільшилась в порівнянні з довоєнним 2021 роком. 

^{Джерело: Міністерство аграрної політики України}

Розмінування триватиме десятиліттями

Всього за три роки Україна стала найбільш замінованою країною у світі. Майже третина її території в кордонах 1991 року забруднена мінами та іншими вибухонебезпечними предметами, що робить її небезпечною для проживання людей.

Найбільш замінованими залишаються:

• Харківська область — до 10 тис. кв. км (загальна площа області — 31,4 тис. кв. км);
• Херсонська — до 7 тис. кв. км (28,5 тис. кв. км);
• Миколаївська — до 1,5 тис. кв. км (24,6 тис. кв. км). 

Точні дані по Донецькій області наразі відсутні. Відомо, що на підконтрольній українській владі території Донеччини потребує розмінування 61,500 тис. га лише сільськогосподарських земель. Це приблизно 615 кв. км.

Динаміка розмінування за останні роки: 

^{Джерело: Верховна Рада України}

На потенційно замінованих територіях Сили оборони України та оператори протимінної діяльності проводять нетехнічне обстеження, яке дозволяє визначити вільні від вибухонебезпечних предметів ділянки. Фактичне розмінування забруднених мінами та снарядами територій виконують підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій і Національної поліції. Ці площі завжди менші за потенційно небезпечні: торік, наприклад, розміновано 2,1 тис. кв. км та знищено понад 133 тис. мін і снарядів.

Наразі в Україні працює 73 оператори протимінної діяльності, котрі використовують понад 200 розмінувальних машин. Частина з них — українського виробництва.

У 2025 році уряд планує обстежити ще 31 тис. кв. км, скоротивши потенційно заміновані площі до понад 100 тис. кв. км. До 2033 року Україна намагатиметься повернути у використання 80% територій, які зазнали безпосереднього впливу війни.

Що стосується сільськогосподарських земель, то станом на кінець 2024 року піротехніки обстежили понад 318 тис. га (3,18 тис. кв. км) ріллі. У використання аграріям повернуто понад 285 тис. га (2,85 тис. кв. км) земель сільгосппризначення.

До гуманітарного розмінування додається і приватний бізнес. Наприклад, компанія “Нібулон”, більшість земельного банку якої сконцентрована на півдні України, за час великої війни успішно повернула в обіг 5,5 тис. га сільськогосподарських земель. Спочатку розмінування земель власними силами було для неї вимушеною мірою стабілізації діяльності. Проте зараз “Нібулон” готовий надавати послуги з очищення від вибухонебезпечних предметів всім охочим – як аграріям, так і іншим підприємствам чи організаціям. За три роки гуманітарне розмінування стало одним з ключових напрямків роботи агрокомпанії. 

Залежно від методології оцінки, остаточне розмінування території країни може зайняти від 10 до 700 років. Світовий банк уточнює, що квадратний метр розмінованої землі коштує $2-8, тобто очищення всієї України потребуватиме приблизно $37,5 млрд.