"Мери не займаються проблемами людей, натомість пишуть пости": інтерв'ю з головою ДніпрОДА

Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації Олександр Бондаренко був призначений на посаду у вересні 2019 року і є наймолодшим чинним губернатором в Україні. Головним досягненням за рік роботи на посаді він називає початок будівництва нового терміналу та злітно-посадкової смуги аеропорту "Дніпро", а найважливішим викликом — створення комфортних умов для інвесторів регіону. 

Про залучення грошей, протидію бюрократії, роботу з екологічними та епідеміологічними викликами, державно-приватне освоєння космосу та політичні конфлікти напередодні місцевих виборів Бондаренко розповів в інтерв'ю Delo.ua.

- Ви очолили Дніпропетровську ОДА рік тому і стали наймолодшим губернатором в Україні. Більше того, до призначення ви не мали жодного стосунку до Дніпропетровської області, як і до державної служби. Як довго ви проходили процес адаптації? Скільки часу знадобилося для того, щоб увійти в курс справ в регіоні?

Варто сказати, що в мене був невеличкий, але досвід державної роботи. Я працював в комітеті Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності. Також у мене була практика по програмі USAID в Рахунковій палаті України. Я — фінансист, економіст за освітою, тому за профілем я працював рік. Потім пішов у бізнес, міжнародні компанії, професійно зростав, набирався операційного досвіду. Після того з'явилася ця можливість. Дніпропетровська область — найбільша якраз економічна область України, найбільший індустріальний регіон, і очолити її — це професійний крок вперед для будь-якого топ-менеджера чи бізнесмена.

Можу сказати, що приблизно два-три місяці пішло на те, щоб в першу чергу познайомитися з людьми, адже команда дуже велика — в облдержадміністрації працюють близько 900 осіб. Я знайомився з ключовими співробітниками, розбирався в процесах, а далі вже ми будували стратегію на 2020 рік, яку зараз виконуємо. Тобто я прийшов у вересні, більше року тому, а вже на початку грудня ми презентували комплексну стратегію розвитку області на 2020 рік.

— Як вас зустріли місцеві депутати, еліти, громадяни?

Дніпропетровська область для мене не чужа. Впродовж своєї бізнес-кар'єри я постійно їздив у відрядження, і інколи тижнями був у Дніпрі, в різних містах області, тому я знав і людей, і місцевих бізнесменів. З політичними елітами треба було познайомитися: з мерами, з обласною радою, з депутатами міських рад. На це об'єктивно пішло більше часу.

— Як розвивалися ваші стосунки з мером Дніпра Борисом Філатовим? В ваших перших інтерв'ю після вступу на посаду ви заявляли, що все буде "спокійно, нейтрально і професійно" і що ви будете співпрацювати. Пізніше ми бачили, що Філатова не запрошували на зустріч з президентом в Дніпрі, про що він потім писав пости в Facebook. Писав і про те, що президент не вітав Дніпро з днем міста. Зі сторони здається, що у вас з ним дуже напружені стосунки.

Це, мабуть, така сентенція останнього півріччя. Всі мери і місцеве самоврядування готувались активно до місцевих виборів. І, звичайно, ці підготовчі роботи одразу вплинули на стосунки, на емоції, на пости і медіа активність всіх мерів.

У нас 12 міст обласного значення, і ми зі всіма мерами співпрацюємо. Якщо щось потрібно від мера міста Дніпра, я дзвоню і кажу: давайте організуємо цей процес. Тобто щодо професійних завдань мені вистачає і досвіду, і політичного такту комунікувати так, щоб всі робочі завдання були виконані. Мери розуміють, що робота є робота, а політика — є політика.

— Тобто з Філатовим конфлікту у вас немає?

Знаєте, як кажуть в політиці і в бізнесі: nothing personal, just business. Нічого особистого, це тільки робота. Тому я сприймаю ситуацію саме так, і впевнений, що мери, які стоять в демонстративній позі, так само. Це ж не особисте, це просто така манера передвиборчої кампанії. Так, вона не дуже ввічлива, але не будемо моралізувати, я б не хотів в оцінки вдаватися. Подивимось на результат. Є лише загальне побажання до всіх представників місцевих політичних кіл, щоб це було максимально коректно і з повагою до людей.

— Філатов — рейтинговий мер, і зараз його позиції теж високі. Проте на адресу президента він дозволяє собі висловлювання, цитую: "Ты кладешь на лопатки экономику", "Ты грабишь местное самоуправление". Він називає президента "обманщиком" і "человеком, который прикидывается идиотом". На вашу думку, чи не було б краще для регіону, президента і його рейтингу, якби Філатов собі цього не дозволяв?

Питання рейтинговості я б не коментував, тому що ми не знаємо справжні цифри. Ті рейтинги, які публікуються за останні місяці, є не досить коректними. Соціологічні служби також дають абсолютно різні дані. Подивимося після 25-го жовтня, коли буде зрозуміло, хто дійсно є рейтинговим.

Я вважаю подібні конфлікти некоректними. Все рівно місцевому самоврядуванню потрібно знаходити тактовну комунікацію з представниками центральної влади, аби будувати  діалог. В рамках децентралізації, яка зараз йде, дійсно у міст більше повноважень і ресурсу, місцевий бюджет зростає, і це позитивно. Ці повноваження треба грамотно і змістовно виконувати, але не протиставляти себе центральній владі, керівництву. Це не конструктивно і не призведе до довгострокового розвитку міста. Загальна мета кожного мера — розвивати власне місто, а не займатися якимись незначущими баталіями. Навіщо це?

— Такі речі, на вашу думку, б'ють по рейтингу президента і його партії в регіоні?

Не думаю, що це взагалі стосується рейтингу керівництва. Це стосується саме відношення конкретного мера до своїх виборців і до людей, які живуть у місті. Це показує ставлення: місцеве самоврядування, мери не займаються реальними проблемами людей, пошкодженими дорогами чи парками, в яких ніде пройти з дитиною у колясці через ями, натомість пишуть пости. Це не продуктивно. Я, як економіст, не розумію цього ставлення. Це суто політична поза, а не конструктивна робота.

Коли дивишся на різні міста області, таке ставлення видно: у кого є суттєва динаміка за п'ять років, а у кого — так собі. Тому це якраз про ставлення до місцевої громади.

— За часів президентства Петра Порошенка та його попередника Віктора Януковича на місцевих виборах відповідальність за результат партії влади в регіоні лежала на керівнику обласної державної адміністрації. Зараз така ж ситуація? Президент Володимир Зеленський ставив перед вами задачу показати результат партії "Слуга народу"?

Партія "Слуга народу" і центральний штаб призначив політичних керівників по кожній області. Це народні депутати, які відповідають за весь виборчий процес, за результат, за політичні спрямування, організацію процесу. Так цей процес і відбувається.

— Тобто ви ніяк не залучені до нього?

Я, як губернатор, розвиваю економіку і відповідаю за соціальні, економічні програми. За покращення інфраструктури, за те, щоб почав нарешті будуватися міжнародний аеропорт "Дніпро". За це я відповідаю.

Олександр Бондаренко та Володимир Зеленський. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

- Володимир Зеленський представив офіційного кандидата в мери Дніпра від партії "Слуга народу" — головного лікаря обласної лікарні імені Мечникова Сергія Риженка. Як ви оцінюєте цю кандидатуру? Чи був хтось інший і чому саме Риженко?

Я вважаю, що Риженко — дуже сильний керівник з великим управлінським досвідом. В обласній лікарні імені Мечникова приблизно 2,5 тисячі співробітників, вона є великим підприємством, таким собі "містом в місті". В ній більше 10 корпусів і велика територія, яка працює як окремий організм і є дуже успішною: більше 3 тисяч вилікуваних військових, середня зарплата по лікарні вища, ніж у профільних закладах. Тому цей досвід, репутація, порядність і, знову ж таки, ставлення до громади, до людей дає надію говорити про те, що це буде дуже професійний, адекватний, якісний керівник міста.

- Чи розглядались інші кандидати від "Слуги народу"?

Це краще спитати у політичного куратора, який відповідає за Дніпропетровську область.

  - До речі, ви знаєте як формувалися партійні списки кандидатів?

Як і скрізь по Україні відбувався цей процес — резюме, селекції, співбесіди, були процеси, які спускав центральний штаб. Знову ж таки, краще це знає політичний куратор.

— Борис Філатов в нещодавньому інтерв'ю заявив, цитую: "Мои оппоненты из партии "Слуга народа" передали партийные списки кандидатов в меры фактически ставленникам этих кланов. Если мы проанализируем список в облсовет, речь идет о двух людях — об Игоре Валерьевиче Коломойском и его миньонах и об Александре Владимировиче Петровском и его миньонах. То есть все эти люди с ними связаны напрямую либо корпоративно, либо путем каких-то личных связей. Они этого не скрывают, они выкладывают совместные фотографии, поздравляют друг друга с днем рождения". Це правда?

Я б не став взагалі коментувати цю людину, тому що ці пости — це знов таки передвиборчий піар. Навіщо мені це коментувати? Я займаюся економікою, ви можете мене спитати про наші проекти і стратегії. Мені дійсно не цікаво коментувати чиїсь там пости в Facebook.

— Ви особисто знайомі з Ігорем Коломойським?

Ні.

— Чесно?

 Кажу як є.

— Дніпропетровська область — це така собі рідна земля Коломойського, у нього там великий інтерес, він теж в регіоні працював. Дуже складно повірити, що ви з ним не знайомі.

Кажу як є. Я з багатьма бізнесменами знайомився і знаю їх ще з попереднього свого життя, тому що я активно працював в секторі бізнесу.

— Все ж таки, Ігор Коломойський проявляє до регіону якусь цікавість, навіть якщо опосередковану?

В Дніпропетровській області є сукупність всіх бізнесів основних гравців і фінансово-промислових груп України. Це і група компаній SCM, група компаній "Метінвест", "Арселор Міттал", це і група компаній "Приват", група компаній DCH. Всі потужні підприємства здебільшого належать до цих фінансово-промислових груп, дуже потужних, з великою історією. Тому очевидно, що у всіх цих бізнесменів є великі інтереси в Дніпропетровській області і, звичайно, вони зацікавлені в розвитку цих підприємств. Наша задача — якраз створювати атмосферу надійності, безпеки і майданчик для розвитку бізнесу. Але хотілося б, щоб не тільки великого чи надвеликого бізнесу, а й маленького і середнього. В цьому році через COVID-19 малий бізнес постраждав по всій Україні, по нашій області також.

— Давайте поговоримо про ваш бізнес. Може коротко розповісти, чим ви займалися? Що було основним?

—  Я — фахівець в секторі FMCG. Це виробництво, промисловість і виробництво товарів масового споживання, рітейл, торговельні мережі і легка промисловість. Тобто у мене є досвід в роботи з IT-додатками, пов'язаними з цими секторами економіки.

— Вам належало кілька компаній. "Бі енд Бі Фудз", "Сталі Бізнес Системи", "Філд Маркетинг" і "Лок Сток"?

—  В тому числі. Були ще.

— Коли ви були призначені на посаду голови Дніпропетровської ОДА, ЗМІ писали, що компаніям, які я перерахувала, не більше двох років.

— Це ж не єдині компанії, якими я оперував. Це одні з тих, в яких я був власником. Вони різні: були ті, яким два роки, чотири, п'ять. Це ж бізнес, він постійно змінюється.

— Вступаючи на посаду, ви подали першу декларацію. В ній були певні статки, які зацікавили: квартири, автомобіль, рахунки в трьох банках. Це ці компанії такий дохід дали чи були інші джерела?

—  І компанії, і збереження. Я працював у багатьох міжнародних компаніях на посадах директора, генерального директора. Звісно, що це робота, яка високо цінується і оплачується. Тому, в принципі, тут нічого неадекватного немає. Насправді, кожен топ-менеджер, який дійсно має досвід і шлях кар'єрного зростання, вже може претендувати на більш-менш адекватну зарплатню не тільки в Києві, але й у Харкові, Дніпрі, Львові. І це добре для України і її економіки.

Олександр Бондаренко. Фото: Delo.ua

— Що з компаніями, які вам належали, відбувається зараз. Хто ними керує?

—  Я свої частки у бізнесі продав. Вони зараз якось працюють, я не маю до них відношення, тому не знаю, що там відбувається. Я, повірте, 24 години на добу займаюся тільки Дніпропетровською областю.

— А кому ви їх продали?

—  Фізичним особам.

— Дуже часто компанії продають родичам, друзям…

—  А до чого це питання щодо Дніпропетровської області? Свої частки в бізнесах я продав підприємцям, вони не публічні і їх прізвища абсолютно нічого не скажуть. Можна про область? Я думаю, що це вже історія минулих днів, тому вони якось працюють. Я ж працюю на посаді, у мене думки тільки про Дніпропетровську область.

— Давайте тоді поговоримо про карантин. Все більше частин Дніпропетровської області переходять до "жовтої" епідеміологічної зони. Це означає, що ситуація погіршується. Враховуючи динаміку захворюваності, чи доцільним буде повторення жорсткого карантину?

— Вже не тільки до "жовтої", але і до "помаранчевої". Міністерство охорони здоров'я визначило місто Дніпро "помаранчевою" зоною, тому що там найгірші показники. Наприклад, динаміка останніх двох тижнів — 200-240-270 випадків на добу. 80% з них — це місто Дніпро, на жаль. По-перше, це найбільше місто, по-друге, люди не дотримуються карантинних заходів, масковий режим не завжди зберігається, в громадському транспорті не всі вдягають маски. І, звичайно, (впливають) всі ці свята і громадські зібрання, які зараз не треба проводити через те, що це загроза для здоров'я людей. Тому ми йдемо, як і вся країна, до того, що, з переходом до "жовтої", "помаранчевої" чи "червоної" зон, вступають в дію додаткові обмеження. Це очевидно, і треба це запроваджувати, щоб зберегти здоров'я дітей, дорослих, людей похилого віку, які в епіцентрі ризику.

— Чи готовий регіон з економічної точки зору до більш жорстких заходів? Ви вже зазначали, що, в першу чергу, від обмежень сильно постраждав малий і середній бізнес. Чи готові будуть вони витримати це ще раз?

—  Так, це складний баланс між здоров'ям людей і економікою, яка буде все рівно впливати на наше з вами життя в наступні рік-два. Це складний вибір. Але треба впроваджувати ці додаткові заходи і обмеження. Так, треба думати яким чином найменше чіпати бізнес. Наприклад, ми б не хотіли зупиняти роботу заводів. Як можна зупинити металургійні заводи, якщо там працює 10-15 тисяч осіб? Але треба запроваджувати додаткові заходи контролю симптоматики COVID-19. Наприклад, на вході у всі підприємства мають вимірювати пирометром температуру, у службових автобусах, які везуть людей на підприємства, всі мають бути в масках, в салоні має бути не більше людей, ніж сидячих місць, антисептики. Такі речі мають працювати і жорстко контролюватися. Тільки тоді ми, з одного боку, не допустимо закриття заводів на ізоляцію, а з іншого — будемо піклуватися про здоров'я людей. Це якраз балансування між інтересами.

— У вас є розуміння того, як забезпечити цей жорсткий контроль, як змусити людей не заходити в транспорт у більшій кількості, ніж є місць для сидіння, вдягати маски, не знімати їх під час поїздки?

—  Це велика роз'яснювальна робота і комунікація, яку треба посилювати. Але, якщо ми говоримо про громадський транспорт, я вважаю, що більше треба працювати з перевізниками, адміністрацією, власниками перевізників, адже це ті люди, які можуть організувати процес.

Ми працюємо з патрульною поліцією, яка має перевіряти і контролювати. І додатково ми залучили Держспоживслужбу. У них багато інспекторів — до тисячі осіб. Ми створили спільні бригади Держспоживслужби і патрульної поліції, які, наприклад, на цьому тижні контролюють школи. Ми бачимо, що в школах багато спалахів, вже більше 150 класів пішли на самоізоляцію через те, що одна дитина захворіла.

— Який у області бюджет на протиепідемічні заходи?

—  Є декілька джерел закупівель на маски, антисептики, медичне обладнання. Це бюджети міста, ОТГ, району, області. Всі ці бюджети заклали в цьому році певні витрати на закупівлю. Або це резервний фонд, якщо не було статті витрат у департаменті охорони здоров'я. Другий напрямок фінансування — це централізовані закупівлі Міністерства охорони здоров'я. Третє джерело, звідки можна отримати допомогу, — це гуманітарна допомога бізнесу.

Якщо говорити про обласний бюджет, то за весь рік ми виділили 130 млн гривень на закупівлю обладнання, масок, антисептиків, розхідників, ПЛР-тестів, щоб потім розповсюдити їх по всіх госпітальних базах, які лікують людей від COVID-19.  Дуже багато коштів йде на тести, тому що щодня ми перевіряємо 5-7 тисяч людей.

Звичайно, також централізовано отримували від Міністерства охорони здоров'я маски, бахіли, ПЛР-тести. 210 млн гривень гуманітарної допомоги надав бізнес, і це якраз наші фінансово-промислові групи. Це різні компанії — "Інтерпайп", "Арселор Міттал", СКМ, і всі вони допомагали.

Я сподіваюся, що на цей рік всього переліченого вистачить.

— В лікарнях є місця?

— Так, у нас ситуація поки що стабільна. Завантажено на сьогодні десь 50% ліжок з 12 госпітальних баз. Ще у нас є сім додаткових лікарень на випадок, якщо буде збільшуватись кількість пацієнтів з COVID-19. Це друга хвиля госпітальних баз, резерв.

— Нещодавно ви презентували результати своєї роботи за рік. Рік тому була презентована Стратегія розвитку регіону в 2020 році. Що вдалося зробити, а що ні?

—  2020 рік об'єктивно складний через економічну кризу, через COVID-19, тому дійсно було нелегко реалізовувати все те, що запланували у минулому грудні. Але основне, що ми зробили — запустили будівництво аеропорту "Дніпро". Рік тому не було взагалі ні проєктної документації, ні визначеного місця. В результаті визначили, що місцем буде старий аеропорт, визначили проєктанта, розробили проєкт, забезпечили фінансування і почали будувати. До речі, великої черги бажаючих побудувати термінал за $100 млн не було. Насправді, не так легко домовитись, щоб хтось вклав власні кошти у будівництво терміналу. Знову ж таки, через COVID-19 збільшується період окупності таких проєктів. Якщо до пандемії це було 4-5 років, то зараз зменшується пасажиропотік, і період окупності для інвестора цього проєкту буде 6-7 років.

Як кажуть проєктанти, на реалізацію таких великих проєктів йде зазвичай 24-36 місяців. Тобто, це від двох до трьох років. Ми будемо намагатися за 2,5 роки його побудувати.

— Що може цьому завадити?

Треба завжди думати про фінансування. Ми, як держава, будуємо злітно-посадкову смугу, інвестор будує термінал. Інвестор підписав договір з зобов'язаннями по термінах, по кількості робочих місць. До речі, це формат державно-приватного партнерства. Там, я думаю, все буде стабільно. Але насправді інвестор дивиться як виконує свої зобов'язання держава. Тут важливо, щоб держава була стабільним партнером.

Тому зараз у нас головна задача на 2021 рік — зафіксувати фінансування будівництва смуги. Мова йде десь про 2 млрд гривень на 2021 рік. Це ми почнемо спорудження і рульових доріжок, і основної смуги. Вона буде завдовжки 3,2 км, широка, високої якості і категорійності, щоб приймати найбільші у світі літаки.

Тому, треба фінансування і спрощена бюрократія. Мені, як людині з бізнесу, болісно дивитись, як інвестор спотикається через неефективні, задовгі процедури, бюрократію. Тому ми зробили окремий відділ по роботі з інвесторами, щоб їх оберігати від цього. І є керівник проєкту по аеропорту, який ходить з інвестором по всіх органах, експертизах і супроводжує його, щоб, з одного боку, не відлякати, а з іншого — пришвидшити процес.

— Так це ж майже "інвестиційна няня" виходить.

—  Ми відкрили цей відділ ще в минулому листопаді. Це не єдиний приклад, є і інші проєкти державно-приватного партнерства. Аеропорт — найбільший з них, але є ще екопарк. Там також є окремий менеджер, який супроводжує інвестора.

Екопарк буде повністю побудований за його рахунок, тобто держава не вкладає кошти, а надає землю під його будівництво. Інвестор завезе тварин. Планується більше 3 тисяч, перші мають приїхати вже в цьому році. Ми плануємо перше технічне відкриття екопарку вже з тваринами і рослинами, яких має бути більше тисячі.

В цьому році у червні нарешті відкрився перший елеватор "Нібулону". Це найбільший елеватор в Дніпропетровській області і це, до речі, точка зростання нашої економіки — річкові перевезення. Ми говорили з Олексієм Вадатурським (генеральний директор сільгосппідприємства "Нібулон" — Delo.ua), компанія 3,5 роки билася об бюрократію, щоб побудувати і відкрити елеватор на 76 тисяч тон. Як тільки пройшли бюрократію, отримали всі дозволи, правильно оформлену землю, сам елеватор побудували за 100 днів.

І це не єдиний елеватор, це найбільший. Відкрила великий елеватор ще група компаній "Кадор". Після того, як ми показали, що ми можемо не заважати бізнесу, а допомагати, "Нібулон" зараз просить знайти ділянку для другого елеватора. Вони зрозуміли, що можна співпрацювати, нічого страшного немає, навпаки — допомога. Звичайно, ми будемо їм допомагати.

—  Як просуваються справи з Індустріальним парком під Павлоградом?

—  Ми разом з командою дивилися досвід всіх індустріальних парків по Україні. Їх наразі на папері 43, але тих, які працюють, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вони були запущені 5-6 років тому, а працюють, наприклад, у Вінниці, Білій Церкві здебільшого тому, що приватні компанії самі були ініціаторами створення цих парків. Тому наразі я можу сказати, що державні індустріальні парки мають бути удосконалені на законодавчому рівні. Треба зацікавити підприємців і інвесторів. А зараз концепція, закладена в законі про індустріальні парки, є не дуже цікавою і привабливою.

Я це зрозумів на Всесвітньому економічному форумі в Давосі у січні, коли залучав підприємців з Німеччини, з Польщі. Вони питали: які у вас є податкові преференції, пільги щодо ПДВ, щодо мит? У нас зараз ці пільги не прописані, окрім зниженого мита певні види обладнання. Тобто ми не досить конкурентні на рівні країни, і треба це закладати в закон про індустріальні парки. Ми зараз з групою депутатів від нашої області, від комітету з питань економічного розвитку працюємо над удосконаленням цього закону.

— Тобто зараз це проєкт з багатьма змінними, і його реалізація буде залежати від змін у законі?

—  Це питання державної інвестиційної політики. Не можна про це забувати. Єдине, що я планую зробити в Дніпропетровській області, — це за допомогою обласного бюджету створити майданчик з вже підведеними комунікаціями. Це буде інвестицією від держави: ось є готовий майданчик з комунікаціями, приходьте, будуйте заводи, не треба вже займатися бюрократією і підключенням. Ось це ми зробимо.

Але знову ж постає питання щодо того, чому підприємець має вкладати $10 млн сюди, а не в Польщу, де є якісь гранти, субсидії чи інші податкові пільги? Ось цим також треба займатися.

— В вашій стратегії окрема увага приділялась інфраструктурним об'єктам. В лютому 2020 року під час звіту ви говорили про 102 об'єкти, які повинні бути реалізовані. 40 з них — медичні заклади. В вересневому звіті повідомлялося, що закінчено 26. Що з іншими зараз?

—  Вони в процесі будівництва. Ще 13 приймальних відділень ми маємо закінчити до грудня включно. Так, це складніше робити, адже надходжень до бюджету менше, і ми дуже урізалися в бюджетах, економили, щоб вийти на ті ж 102 об'єкти, але за менші гроші. Таким чином, в цьому році ми зекономили 135 млн гривень через тендери ProZorro: оголошували по одній ціні, в рамках торгів, коли проходило багато конкурентів, вона знижувалася, і ми змогли зекономити. За ці гроші можна побудувати десь три середні школи, тобто економія досить суттєва. І за рахунок цього теж ми змогли продовжити будівництво цих об'єктів. Але ще залишається багато недобудов. Рік тому, коли я прийшов на посаду, у нас було на руках 200+ недобудованих об'єктів. І в цьому році, завдяки програмі "Будівництво 100+", з 200 довгобудів приблизно 80 вже закрили і передали в громади. Але ще залишається більше 100. Це великі обсяги, на які потрібно фінансування.

— Тобто ключова проблема — гроші?

—  Це гроші, це терміни будівництва. Гроші і проєктування. Але в цілому головний результат року роботи — це аеропорт, 320 км доріг національного і місцевого значення. Головна з них — Дніпро-Решетилівка в бік Києва. Вже влітку 2021 року маємо їздити через Полтавську область в Київ по абсолютно новій трасі. Також — активний маршрут Дніпро-Кривий Ріг. Вже в цьому році там має бути дороблено нижній шар покриття чотирисмугової дороги.

Будівництво дороги Дніпро-Кривий Ріг. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

— В стратегії розвитку області на 2020 рік був ще один аспект — екологія. Що вдалося?

—  По екології ми поставили за мету знизити викиди у повітря на 15% рік до року. До цього такі амбітні цілі ніхто не ставив, було прописане скорочення на 10% за 4 роки.

З ТОП-25 забруднювачами області — це, здебільшого, ГЗК і металургійні комбінати, — комплексно пропрацювали їхні заходи по модернізації виробництва. Адже здебільшого це старі аглофабрики, які чадять, у яких великі викиди в повітря, і за такою технологією вони працюють 30-40 років, не змінюючи нічого. Наш департамент екології проводить перемовини про те, що треба щось змінювати: ставити додаткові фільтри, закривати старі неефективні цехи, відкривати нові аглофабрики. Про необхідність побудувати таку фабрику ми з власником міжнародної металургійної групи Mittal Steel Company Лакшмі Мітталом говорили минулого року у Давосі, коли познайомилися особисто. І ось на початку жовтня цього року ми разом з "Арселор Міттал" заклали перший камінь у нову аглофабрику, на будівництво якої Міттал виділив $250 млн. В цьому році також компанія закрила доменний цех, і це також допомогло знизити викиди у повітря.

Ми побачили, що за перше півріччя знизилися сукупні викиди у повітря на 10%. Це великий показник. Так, невеличка доля в цьому — це зниження обсягів виробництва металургійних комбінатів, але вона несуттєва.

—  Тобто досягти скорочення на 15% до кінця року можливо?

—  Сподіваюся. Але сукупних 10-12% скорочення викидів у повітря — це вже суттєвий результат.

— Як справи з Придніпровським хімічним заводом?

Це радіаційне забруднення. Це великий проєкт по створенню огородження від радіаційних відходів, ініціативу і лідерство в якому на себе взяла Єврокомісія. Мова йде ж про ризики для 200 тисяч людей, які живуть поруч. Вже будується огородження, на трьох найнебезпечніших ділянках вже зробили огородження і заблокували можливість виносити певні металеві вироби, забруднені радіацією. А такі ситуації були. Профінансована охоронна організація, яка контролює в'їзди і виїзди з території підприємства. Тобто за 2020-2021 роки вже буде закінчена перша велика фаза проєкту.

— Всі питання, які ми щойно обговорили — це аспекти вашої стратегії-2020. В наступному році на чому буде фокус?

—  Зараз ми якраз готуємо стратегію на 2021 рік. Будемо продовжувати будівництво доріг. У нас 6 тисяч км доріг місцевого значення. 320 км — це добре, але хоча б ще 2 тисячі км треба відремонтувати. Це програма на наступні 3-3,5 роки.

Друге — добудувати екопарк. Третє — визначити ключові економічні і соціальні магніти, які ми хочемо зробити. В Кривому Розі це стадіон "Металург", це буде найбільша спортивна арена в місті. Також серед них буде пам'ятка національного значення — обласна філармонія. Ми хочемо її зробити національною філармонією. По друге, це дуже красива будівля, якій скоро буде 110 років. Треба з неї зробити європейський культурний хаб.

Реконструкція стадіону "Металург" в Кривому Розі. Фото: Facebook Олександра Бондаренка

Ще в планах — індустріальний майданчик для заводів, про який я вже зазначав. Це можливість для залучення нових підприємств. Ми маємо створити умови. Зараз обираємо майданчик, де є поблизу комунікації і дорога, щоб це все дооснастити і пропонувати як готовий майданчик для підприємств. Це теж буде наша інвестиція в розвиток економіки регіону.

І, звичайно, будемо продовжувати інші проєкти. У нас є проект "Територія комфорту", який передбачає створення в цьому році 12 парків і скверів. Чи достатньо цього на всю область? Ні. Я хочу, щоб хоча б за два роки ми зробили ще 40. Можна по 20 в рік робити, але все залежить від економіки.

Також є програма "Родинний затишок" — малогабаритні будівлі для дітей без батьків, які чекають опікунства. Це сучасні будівлі, в яких житимуть 10-12 дітей з педагогом. Чи достатньо 5 на область? Ні, треба ще 10-15 побудувати. Тобто мова йде про системні проєкти, які ми продовжуватимемо обов'язково. Але будемо привносити і інновації.

— На вашій сторінці в Facebook ви анонсували створення космічного кластеру. Розкажіть про деталі, інвесторів. Як з цим справи?

—  Космос в Україні вже не лише державний, а й поступово стає приватним. Якраз в Дніпропетровській області вже є приклади державно-приватного партнерства. Є компанія "Firefly Aerospace", яка створила власний завод по виробництву двигунів в Дніпрі. По-друге, вони створили спільний проєкт з "Південмашем" по виробництву частин двигунів на заводі. До речі, перша українсько-американська ракета "Firefly" має злетіти впродовж наступних трьох-чотирьох місяців. Цей проєкт є якраз успішним прикладом державно-приватного партнерства.

Також поступово створюються маленькі компанії як сателіти до великих заводів. Вони створюють чи то маленькі деталі, чи сервіси, чи software для інтелектуальних систем запуску ракет. У нас якраз сильний IT-сектор, який підтримує космічну галузь.

Я вважаю, що перспектива є в спільних проєктах на прикладі "Хартрон" в Харкові. Підприємство державне, але у них є ще 15-20 спільних з канадійцями, американцями, які працюють як окремі підприємства. Створюється спільне підприємство, в якому з боку держави засновником є, наприклад, "Хартрон", від іншої країни — приватна компанія. І це підприємство виробляє якусь нову продукцію. Ось так це має працювати.

— Як має виглядати цей кластер? Має бути якась структура цих компаній?

—  По суті, кластер вже є. 80% космічної галузі якраз знаходиться в Дніпропетровській області. Це "Південмаш", КБ "Південне", Павлоградський хімічний завод і ще декілька підприємств. Кластер — коли підприємства знаходяться поруч, логістика зручна, є розуміння ринку збуту і виробляється спільний продукт, свою частинку якого робить кожен. І спільне підприємство з представником іншої країни теж є частиною кластеру. Нехай воно створюється не безпосередньо на "Південмаші", а десь поруч — це все одно буде кластер, тому що вони між собою співпрацюють, замовляють, платять гроші. Це є якраз економічна активність.

Дар'я Нинько, спеціально для Delo.ua