Між мораторієм та монополією. Чому Україна знову входить в опалювальний сезон з багатомільярдними боргами в тепловій галузі

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Проблема з багатомільярдними боргами підприємств теплокомуненерго за газ існує в Україні вже не одне десятиліття. З одного ціни на газ в Україні поступово лібералізувались, а сам ринок газу поступово інтегрувався в європейський. Водночас тарифи на природний газ та тепло для населення залишались нижчими ніж для бізнесу. 

Саме ж питання лібералізації тарифів була настільки  електорально чутливим, що ідея підвищення тарифів на тепло для населення зустрічала шалений спротив у владних колах. А коли тарифи на газ чи тепло для населення підвищували це могло знищити рейтинг колись популярним політикам. Через цей тренд “Нафтогаз”, який постачав газ для населення та підприємства теплокомуненерго, котрі централізовано постачали населенню тепло, почали накопичувати багатомільярдні борги.

Боргова криза посилилася у 2021 році у розпал пандемії COVID-19, коли в Україні вже рік як діяв ринок природного газу для населення. В Європі тоді розгорілась енергетична криза, через що газові котирування два роки поспіль трималися вище тисячі доларів за тисячу кубічних метрів. В цих умовах стримування цін на газ та тепло стало чи не основною задачею правлячої політичної сили на чолі з президентом Володимиром Зеленським і в короткі строки були розроблені механізми стримування цін на газ у вигляді спершу “річного газового продукту”, а потім і фіксованого тарифу на газ для окремих споживачів. З іншого боку у вересні 2021 року представники місцевої влади, Уряд та “Нафтогаз” підписали меморандум про взаємопорозуміння, який з одного боку виключав підвищення тарифів на тепло для населення, а з іншого мав гарантувати поставки газу для ТКЕ. Після початку повномасштабної війни Верховна Рада прийняла окремий закон, який встановлював мораторій на підвищення тарифів на газ та тепло для населення на час воєнного стану. 

Таким чином з одного боку вдалося убезпечити населення від відключень тепла під час складної зими. Проте з іншого боку за відсутності дієвого механізму компенсації різниці в тарифах підприємства ТКЕ, що здебільшого перебувають в комунальній власності продовжили генерувати борги перед постачальником газу, яким в умовах монополізації газового ринку України є “Нафтогаз”.

Зараз на ринку склалася ситуація, коли підприємства ТКЕ сумарно по всій країні боргують “Нафтогазу” близько 100 млрд гривень, а борги держави перед ТКЕ лише за 2022 рік складають 38 млрд гривень та продовжують зростати. “Нафтогаз” будучи постачальником останньої надії, та маючи власні фінансові проблеми регулярно судиться з ТКЕ та намагається стягнути з них борги, а ТКЕ та їх власники місцева влада роблять заяви до центральної влади, апелюючи до підписаних у 2021 році меморандумів, та своїх соціальних функцій під час війни. Проблем додає й ініціатива забрати ПДФО у місцевих громад та направити їх на фінансування оборони. Звісно логіка в цьому рішенні є, але це послабить здатність місцевих громад дотувати власні теплові підприємства.

Простого розв’язання цієї проблеми в українських реаліях в принципі не існує. Логічним було б звісно привести ціни на тепло до ринкових, проте в умовах сучасних економічних реалій значної частини населення воно було б не зовсім правильним, і влада побоюючись соціального колапсу та падіння рейтингів на це не піде. Тож ймовірно до початку опалювального сезону Уряд прийме чергові половинчаті рішення які дозволять відстрочити колапс та якось пережити зиму.

Ключова проблема взаємні борги

Ключовою проблемою функціонування підприємств ТКЕ в Україні є фіксовані ціни на теплову енергію, що діють одночасно з відносно ринковими цінами на газ. Це призводить до величезного розриву між фактичними доходами тепловиків та їх видатками на закупівлю газу. Різницю між встановленими державою тарифами на тепло та фактичною собівартістю тепла в теорії мала б компенсувати держава. Проте на практиці цього не відбувається. До того ж тариф на тепло у більшості підприємств не змінювався з 2020 року, а на окремих підприємствах з 2018 року

За словами віце-президент асоціації “Укртеплокомуненерго” Сергія Дунайло держава поки не компенсувала ТКЕ різницю в тарифах навіть за 2022 рік. Таким чином станом на початок жовтня борг держави перед підприємствами теплокомуненерго за відпущену теплову енергію для бюджетників та населення складає 38 млрд гривень. Це стало причиною того, що зросли борги тепловиків за природний газ перед “Нафтогазом”, який зараз є фактично монополістом на ринку природного газу.

“Насьогодні законом визначено, що якщо є різниця в тарифах, то ніякі штрафні санкції до підприємств ТКЕ застосовуватися не можуть протягом воєнного стану та шести місяців після його завершення. І дійсно штрафи та пеню нам не нараховують. Але “Нафтогаз” почав подавати на нас в суди для стягнення заборгованості за лютий-квітень 2022 року. І зараз вони фактично забирають у нас обігові кошти, частково навіть з урахуванням майбутніх періодів. Якщо питання з різницею в тарифах вирішиться, то вийде так, що сам “Нафтогаз” боргуватиме нашим підприємствам”, - каже Дунайло.

Дунайло каже, що зараз кошти які населення сплачує підприємствам ТКЕ надходять на банківські рахунки та перераховуються на рахунки Державного казначейства. після цього Казначейство направляє цих коштів “Нафтогазу”, а 35% розподіляє на інші потреби підприємств ТКЕ. На практиці це означає, що тепловики не можуть розпоряджатися своїми коштами, та направляти їх на оперативні потреби.

“Зараз питання оплати рахунків підприємства вирішує не його керівництво, а операціоніст Казначейства. У нас у вересні виникла ситуація, коли наші підприємства не змогли вчасно сплатити податки, бо в цей час у Казначействі були якісь внутрішні процеси з обслуговування свого програмного забезпечення. А ви уявіть що буде, якщо трапиться аварійна ситуація взимку. Питання закупівлі труби буде вирішуватися не протягом годин, а протягом декількох днів. І на цей час потрібно буде злити з труб воду, щоб не було заморозки, замінити трубу, а потім вже запускатись”, - говорить Дунайло.

Дунайло проблем підприємствам ТКЕ додасть ініціатива щодо передачі Податків на доходи фізичних осіб від місцевих громад до державного бюджету. За його словами, якщо раніше громади могли за рахунок своїх власних коштів дотувати свої підприємства ТКЕ, то після втілення ініціативи щодо передачі ПДФО такої можливості вже не буде.

Водночас віце-президент асоціації “Укртеплокомуненерго” запевняє, що тепловики до зими готові й навіть сформували певні запаси критичного обладнання. Тож якщо не буде турбулентностей у вигляді блокування рахунків ТКЕ, то українці переживуть наступну зиму з теплими батареями.

Проблемі вже 30 років і вирішувати її ніхто не хоче

За словами директора енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимира Омельченка підприємства вже понад 30 років теплокомуненерго знаходяться в постійній кризі котра з роками лише посилюється.

“Це комплексна велика проблема всієї системи теплозабезпечення котра існує вже десятиліттями, але фактично не вирішується. Теплокомуненерго це по суті підприємства комунальної форми власності, де з одного боку низка якість менеджменту та низький рівень фінансової дисципліни, а з іншого боку існує різниця тарифів за газ та теплову енергію для населення, що спотворює ціноутворення та генерує борги”, - каже Омельченко.

На його думку, навіть якщо держава компенсує ТКЕ різницю в тарифах, усіх проблем в галузі це не вирішить, оскільки існують ще проблеми зношеності основних фондів та високий рівень втрат в тепломережах, що може складати 20-35%.

Проте експерт вважає, що для виведення галузі з кризи фінансові проблеми тепловиків потрібно вирішити в першу чергу, а вже потім змінити менеджмент на підприємствах та рухатись до їх приватизації, частково перевівши ТКЕ на альтернативні види палива.

Директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев погоджується що криза в ТКЕ є не новою проблемою, яка тягнеться вже десятки років. Водночас Рябцев каже, що розв'язання цієї проблеми залежить виключно від Кабінету міністрів, котрий має визначити механізм компенсації різниці в тарифах.

“Ми вже який рік поспіль маємо одну й ту саму проблему, яка полягає в тому, що ціни на газ є “ринковими”, а вартість централізованого теплопостачання фіксованою та встановлюється Верховною Радою. А Уряд досі не зміг придумати яким чином компенсувати цю різницю в тарифах. Це величезні кошти, і напевне Кабмін думає, що ця проблема не на часі, або ж хоче зберегти важелі впливу на органи місцевого самоврядування”, - говорить Рябцев.

За його словами, зараз “Нафтогаз” на цілком законній підставі стягує з підприємств теплокомуненерго борги, які ТКЕ не можуть нормально гасити оскільки не можуть встановлювати за свої послуги ринкові тарифи.

На думку експерта проблеми навколо теплової галузі поглибляться, проте колапсу не буде. Уряд ймовірно прийме адміністративне рішення відповідно до якого “Нафтогаз” не чіпатиме теплокомуненерго принаймні до кінця опалювального сезону, а ТКЕ продовжать забезпечувати населення теплом та мовчатимуть принаймні до наступного опалювального сезону.

Борги в тепловій галузі продовжать накопичуватися

Аналітик DiXi Group Сергій Урста сумнівається, що проблема боргів тепловиків матиме критичний вплив на проходження опалювального сезону. Відключати від газу підприємства теплопостачання не будуть, враховуючи соціальну важливість надаваних ними послуг. 

Загалом виробники тепла згідно з Правилами про безпеку постачання природного газу є захищеними споживачами, що означає, що навіть у випадку надзвичайних ситуацій на ринку газу (рекордний попит через низькі температури, вихід з ладу обладнання магістральних газопроводів), тепловикам припинятимуть постачання в останню чергу. Це підтверджує досвід – і в 2019 і в 2020, і в 2021 році борги підприємств ТКЕ також сягали десятки мільярдів гривень, проте масових відключень від газопостачання не відбувалось. 

“Щодо подальшої ситуації – борги швидше за все продовжать накопичуватись. В умовах мораторію на підвищення тарифів на тепло, коли тариф не покриває всіх витрат, накопичення боргів за найбільшою складовою витрат (тобто паливною) є неминучим. Як бачимо з досвіду режиму ПСО для тепловиків в 2022 році, навіть положення про договірне списання коштів на користь постачальника газу (ГК “Нафтогаз Трейдинг”) не запобігло подальшому накопиченню боргів підприємствами ТКЕ. Якщо з держбюджету буде виділено 36 млрд грн компенсації з різниці в тарифах – борги зменшаться, але глобально це проблему не вирішить”, - каже Урста.

Експерт зазначає, що проблема боргів тепловиків - комплексна, яку звичними методами (реструктуризація, компенсація різниці в тарифах, договірне списання) вирішити не можна. 

Відповідно, і вирішення проблеми має бути комплексне і спрямоване на збалансування фінансових інтересів всіх основних суб'єктів, яких ця проблема зачіпає: "Нафтогазу", який через борги недоотримує кошти за поставлений газ, виробників тепла, яким поточні тарифи на тепло не покривають всіх витрат; споживачів, які чутливі до питання підвищення тарифів, особливо в поточних умовах війни та загального падіння доходів, державу, яка змушена закладати десятки мільярдів гривень в держбюджеті для покриття різниці в тарифах.

“Завдання, м’яко кажучи, нетривіальне, особливо в умовах війни, вже наявних фінансових проблем та не найкращого стану інфраструктури теплопостачання. До прикладу, за даними НКРЕКП, станом на 2020 року відсоток втрат теплової енергії в мережах окремих ТКЕ (які на той час були ліцензіатами НКРЕКП) становив 22,8%. Тобто більш ніж одна п'ята виробленого тепла просто не доходить до кінцевого споживача, втрачається”, - говорить Урста.

На його думку для нормалізації галузі варто було б провести низку важливих реформ, які дозволили б уникнути накопичення боргів в довгостроковій перспективі.

Першим кроком на думку експерта має стати встановлення тарифів на теплопостачання, які би покривали справедливі витрати виробників тепла на закупівлю палива, обслуговування та оновлення власної інфраструктури. В цьому питанні додатковою проблемою може бути той факт, що тарифи для ТКЕ встановлюють органи місцевого самоврядування, які не будуть зацікавлені у їх підвищенні, враховуючи соціально-політичні наслідки. 

Окрім цього повинен проводитися належний моніторинг відповідальними органами ринку теплової енергії, зокрема в частині прозорості використання виробниками тепла тарифних коштів, а також пропорційне покарання за порушення відповідного законодавства. Певні дії в цьому напрямку вже робляться – НКРЕКП нещодавно ухвалила постанову "Про моніторинг ринку теплової енергії", в якій передбачена досить комплексна система нагляду за діяльністю всіх суб'єктів ринку тепла. 

Також на думку експерта повинна бути впроваджена адресна система допомоги вразливим споживачам, які дійсно не зможуть оплачувати нові підвищені тарифи на тепло – в цьому контексті варто згадати необхідність прийняття Порядку захисту вразливих споживачів як першого кроку до створення дійсно адресної системи підтримки.

Разом з цим держава повинна стимулювати заходи з підвищення енергоефективності сектору теплопостачання. Мова йде і про забезпечення належного комерційного обліку, які б давали споживачу стимули для управління власним попитом (будинкові ІТП, прилади-розподілювачі), і про регулювання подачі теплоносія як на стороні виробника тепла, так і на стороні кінцевого споживача. Також важливим в цьому сенсі є підвищення енергоефективності житлового фонду, що дозволило б ощадливіше використовувати тепло і пом'якшити для споживача наслідки зростання тарифів.