Олена Павленко, DiXi Group: уряд має озвучити чіткий план підвищення цін на електроенергію на два чи три роки

Про зелену трансформацію та децентралізацію української енергетики

— Минулого року у звіті Єврокомісії щодо розширення ЄС Україна отримала “двійку” у секторі довкілля та зміни клімату. В чому причина провалу?

Як на мене, ця оцінка була занизькою. Ми взяли доволі амбітні міжнародні зобов’язання в сфері клімату: приєднались до Європейського зеленого курсу відразу після його проголошення; приєдналися до Global Methane Pledge, Powering Past Coal Alliance, “Нафтогаз” приєднався до OGMP 2.0.

Щоб бігти “в ногу” з ЄС в сфері навколишнього середовища та клімату, потрібно бігти вдвічі швидше, ніж країни ЄС. В Європі почали займатися питаннями захисту навколишнього середовища ще на початку 90-х, коли ми в цей самий час вирішували, як нам взагалі вижити. Також, наша економіка була побудована на активному використанні викопних ресурсів, ми самі їх видобували, не особливо думали про їх економію. І зараз радикально поміняти такий підхід буде дуже складно. 

DiXi Group, спільно з іншими експертами залучений у розробку проєкту Національного плану з енергетики та клімату до 2030 року, під координацією Міністерства економіки. Це один зі стратегічних документів, який повинен узгодити державні енергетичну та кліматичну політики якраз для того, щоб перебудувати нашу економіку в сторону “зелених” вимог ЄС. Ми дуже очікуємо, що документ зможе об’єднати не лише наші міністерства і відомства, але і бізнес, громади, уряд - усіх. Так досягати кліматичних цілей України буде набагато легше.

— Український бізнес взагалі бажає йти курсом “зеленої трансформації”?

Великий український бізнес, наприклад, металургійні підприємства, завжди були в переговорах з урядом, щоб  отримати найнижчу ціну на електроенергію. Промисловість пояснювала: ми платимо менше за електроенергію, проте ми більше продаємо, платимо багато податків та працевлаштовуємо дуже багато людей в промислових регіонах. Іноді були цивілізовані переговори, іноді був присутній шантаж у вигляді мітингів і публічного тиску. 

В умовах європейської інтеграції, лібералізації ринків, посилення конкуренції та контролю за процесом державної допомоги такий підхід не працюватиме. Крім того, що в нас є внутрішня політика, в нас є зовнішній тиск ЄС, питання CBAM, питання торгівлі між Україною та ЄС. Бізнесу, який хоче торгувати з ЄС, доведеться підлаштовуватися не лише під те, що вимагає український уряд, але і під вимоги Євросоюзу. І контроль за нашою політикою державної допомоги також посилять. 

Разом із тим, точно неправильно буде залишити наш бізнес сам на сам з такими проблемами. Нашому уряду теж треба думати, як допомогти українській промисловості, якщо ми плануємо спиратись на неї під час економічного відновлення. У цьому теж можна дивитись на практики і урядові політики країн-членів ЄС.

— Після масованих ударів по енергосистемі на початку 2023 року уряд анонсував створення децентралізованої генерації. Що вдалося вже зробити?

Є окремі ініціативи започаткувати децентралізовану генерацію в громадах і містах, хоча вони не масові. Ми нещодавно спілкувались з окремими експертами, які допомагають втілити таку ідею в місті Долина Івано-Франківської області. Крім того, я думаю, про реалізацію практичних проєктів для децентралізованої генерації скоро будуть думати ті міста і громади, які колись розробили і затвердили власні стратегії сталого розвитку чи плани з декарбонізації. Ми, до речі, допомагаємо десятьом громадам складати такі плани. Це стимулюватиме децентралізовану генерацію. Війна нас навчила, що треба думати про ті ресурси, які доступні на місці, і допоможуть зберегти світло і тепло у твоїй громаді.

Про ринок електроенергії та газу

— Експерти неодноразово наголошували на необхідності лібералізації ціноутворення на ринку електроенергії. Зараз діє ПСО щодо цін для населення, а також прайскепи на ринку електроенергії для бізнесу. Чи піде на це влада?

Енергетичному сектору потрібні кошти. Ці кошти є або у бізнесу, або у населення. Якщо змушувати бізнес платити більше, то це все одно повернеться вищими цінами на товари для населення. Підіймати тарифи - політично дуже болюче рішення, але поки навряд чи є інша альтернатива. 

Звісно це не можна робити раптово, люди повинні підготуватися до того, що їм доведеться більше платити. Це означає, що уряд має озвучити чіткий план: тарифи будуть зростати наступні два, чи три роки, з певною періодичністю, і з конкретним відсотком підвищення. Це допоможе кожному порахувати, якими можуть бути додаткові витрати для сімейного бюджету. 

Якщо ми не даємо споживачам вибір у вигляді ринкових цін, і доводимо їм до відома регульований тариф, то ми маємо дати споживачам інший вибір – як  зробити так, щоб скоротити споживання і не платити більше в умовах вищих тарифів. Це означає – масові, дуже доступні, прості програми з енергоефективності, і дуже активна програма підвищення обізнаності населення.

 Мене також дивує, чому так мало про енергоефективність говорять у школах – адже наші діти також мають розуміти важливість економії енергії, нових технологій, якщо ми хочемо, щоб наступне покоління ефективно думало однаково з країнами ЄС.

— Чи не викличе скасування ПСО зростання соціальної напруги? Наскільки український ринок електроенергії захищений від зловживань з боку великих гравців?

Тут є хороший приклад, коли у нас запустили ринок газу. У квітні-травні 2015 року, коли уряд лібералізував ринок газу для населення, ціна виросла в 4-6 разів. Одночасно було вдосконалено програму субсидій, але реальний вибір постачальників з’явився лише всередині 2020 року, коли зниження цін для бізнесу "вирівняло" обидва сегменти ринку. Коли ціни почали знову рости, почалися протести населення. Тоді уряду довелось повернутися до регульованих цін. Стало зрозуміло, що просто відпустити ціни недостатньо, потрібно ще створити умови для конкуренції. 

Такі самі ризики можуть бути з ринком електроенергії, якщо ми просто в один момент усе відпустимо. Зважаючи на структуру ринку, можуть бути проблеми з конкуренцією, і знову доведеться повертатись до ручних методів управління. Нам потрібно підготуватись до лібералізації ринку – і цю підготовку можна робити вже зараз.

— Через енергетичну кризу в ЄС та повномасштабну війну уряд ввів низку регуляцій, які привели до того, що ринок газу фактично опинився в руках “Нафтогазу”. Чи не настав час хоча б часткового скасування “надзвичайного стану” на ринку газу?

Коли ціни на газ в Європі доходили до 2 тисяч доларів, Путін сміявся з ЄС, показуючи, що короткострокові контракти і європейський ринок можна легко покласти на лопатки зривом регулярних поставок. І натомість вимагав повернутись до довгострокових контрактів. Його насмішки з того часу можна знайти в публічному просторі. 

Європейці правильно зрозуміли свою помилку – проблема не в ринку, а у великій залежності від російського газу, якою Росія маніпулювала. Тому ЄС у відповідь  почав шукати спосіб, як в умовах ринку зменшувати залежність від Росії й таким чином зупинити стрімке зростання цін на газ. Такими рішеннями стали додаткові джерела постачання газу – наприклад, США, - а також формування стратегічного запасу.

В Україні теж є всі можливості, щоб діяти за такою схемою: власні газові сховища і свій газ, а також можливість створити конкуренцію на ринку. 

Потрібен також захист вразливих споживачів. Ми про це говорили ще з моменту ухвалення закону про ринок газу – уряд повинен  сформулювати, хто такі вразливі споживачі в енергетиці, і який захист чи допомогу вони будуть отримувати.

— Зараз приватний видобуток не може продавати газ на експорт. Чи переживуть це приватні видобувники?

Будь-який уряд, регулюючи видобувний сектор, має прийняти політичне рішення, що країні потрібніше: більше грошей у бюджет у вигляді податків чи зростання обсягів видобутого газу (тоді кошти замість податків підуть на розвідку і розробку нових родовищ). Одночасно отримати і те, і інше не вийде – це буде як в анекдоті про корову, яку треба більше доїти і менше годувати. 

Зараз звучать окремі ініціативи ще підвищити ренту на видобуток газу і нафти. Справа уряду, яке рішення приймати, але потрібно врахувати, що у такому випадку в кількарічній перспективі ми навряд чи будемо спостерігати зростання обсягів видобутку газу. Водночас уряд дуже хоче повністю перейти на споживання власного газу, що якраз і передбачає як мінімум збереження обсягів видобутку, як максимум – їх подальше зростання. Поки що така позиція непослідовна, доведеться обирати.

— Гостро постає питання посилення незалежності регулятора енергетичного ринку. Чи зможе влада відмовитись від ручного управління?

Незалежність НКРЕКП – це персональний біль і хвилювання нашої команди в  DiXi Group. Ми були з тими, хто починав працювати над проєктом закону разом з народними депутатами попередніх скликань і Енергетичним Співтовариством. Але потім Конституційний суд вирішив, що такого поняття як незалежний регулятор взагалі не має існувати. А це прямо суперечить європейському законодавству. Тож єдине рішення – ухвалити відповідні зміни до Конституції й дозволити діяльність незалежних регуляторів. Це ми маємо зробити вже після війни – але нічого не заважає почати підготовку до таких змін уже зараз, і мати готовий і узгоджений текст якнайшвидше.

Про санкції проти Росії

— Минуло вже понад рік як почали працювати санкції проти російської нафти та нафтопродуктів. Є багато розмов щодо того, що санкції не працюють. Як Ви можете оцінити їх ефективність?

Санкції діють, але не настільки добре, як ми б хотіли. Доходи РФ від нафти та газу торік зменшилися на чверть, і склали близько 100 млрд дол.  Це немало, але можна досягати ще більшого, бо в санкціях є «дірки». Наприклад, санкції не заважають європейським трейдерам торгувати російським LNG, а ЄС - бути у ТОП-5 імпортерів російського LNG, трубопроводного газу та сирої нафти.

Санкції не заважають європейським трейдерам торгувати російським скрапленим газом, а ЄС бути у ТОП-5 імпортерів російських газу та нафти.

Я постійно читаю про те, що російська економіка виявилась більш стійкою, ніж очікувалось. Але не забуваймо, що публікація статистики там також під жорсткою цензурою. Я для себе визначила «червону лінію» - російський Фонд національного добробуту. Якщо ми його знищимо, я думаю, російській економіці також дуже швидко прийде кінець.

— Як можна було б максимізувати ефект від нафтогазових санкцій?

Треба працювати над розширенням санкцій на російський СПГ. Також я думаю, що нашій дипломатії потрібно більше працювати з тими країнами, які вагаються. Можливо ми не перетягнемо на свій бік Китай або Індію (хоча дуже потрібно), але якщо Туреччина чи  Вірменія почнуть системно закривати “дірки” для обходу санкцій і підтримувати Україну, нам всім стало б набагато легше. 

— Ви неодноразово виступали за запровадження санкцій проти російської атомної галузі. Наскільки це є реалістичним з огляду на те, що США купують російський уран, в керівництві МАГАТЕ росіянин, а такі європейські країни як Словаччина досі співпрацюють з "Росатомом"?

46% глобального ринку – це російський збагачений уран. Це практично монополія, це значна частка на ринку. І це зупиняє багато країн. Вони думають, що у разі розширення санкцій на атомну енергетику, Росія може припинити поставки. Але Росія може припинити поставки й без санкцій, так само як це було з газом для ЄС (У 2021 році Росія обмежила прокачку газу через українську ГТС, намагаючись змусити ЄС сертифікувати "Північний потік-2". Це призвело до значного здорожчання газу в Європі). Тому насправді російська монополія не може бути фактором стримування.

Є значна кількість європейських компаній, які продовжують працювати з "Росатомом", просто, тому що можна працювати. Водночас  росіяни використовують атомну енергетику як зброю - окупація та дії “Росатома” на ЗАЕС це доводять. А минулого тижня ходили чутки про те, що Росія намагається використати ядерну зброю для атак на супутники. Тому чого ми чекаємо, я не дуже розумію.