Повернення до старих схем. Як зараз живе тіньовий ринок пального та що чекає на нього після 1 липня

До початку повномасштабної війни через роботу тіньового ринку  нафтопродуктів держава недоотримувала 20 млрд гривень на рік у вигляді податків. Головними проблемами паливного ринку ще два роки тому були нелегальні АЗС або бочки, контрабанда палива, а також сурогатне пальне котре виготовляли на міні-НПЗ. 

Іншою проблемою були податкові махінації. Найпоширенішою була схема, коли пальне продавалося за готівку в одне місце, а документи на це пальне - в інше. Покупець документів на паливо міг внести це паливо собі на баланс, збільшити видатки та зменшити чистий прибуток у своїй фінансовій звітності, а з іншого боку ПДВ з цього пального можна було оформити як податковий кредит та знизити власні податкові забов’язання. Пальне, а точніше документи на нього, було найбільш ліквідним товаром для оптимізації податків - за оцінками експертів за рахунок таких схем держава втрачала до 10 млрд гривень щорічно, а в самих оборудках з продажу податкового кредиту брало участь 40% паливного ринку.

Влада знала про такі схеми та за 2021 рік двічі оголошувала війну нелегальному ринку нафтопродуктів. І обидва рази, подолати схеми на паливному ринку не вдалося. Хоча на ринку в той час популярною була думка про те, що активізація боротьба з нелегальним ринком нафтопродуктів стала наслідком компромісу між урядами та великим паливним бізнесом. Уряд хотів стримати ціни на пальне в розпал кризи викликаної COVID-19, а великі трейдери хотіли прибрати не чистих на руку конкурентів.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Виконати свою частину забов’язань Уряду не вдалося, тому щоб стримати ціни на пальне в Кабміні вирішили встановили державну регуляцію на маржу операторів АЗС: ціни на АЗС з травня 2021 року визначав Кабмін за розрахунками Міністерства економіки.

Після російського вторгнення у лютому 2022 року Україна зіткнулася з жорстким дефіцитом пального. До повномасштабної війни основним постачальником палива в Україну були Росія та Білорусь. Тож після початку війни трейдери були змушені переорієнтувати поставки палива зі сходу на захід. Через дефіцит ціни на пальне злетіли догори. При цьому в сегменті оптових продажів на відміну від торгівлі на АЗС цінове регулювання не діяло. Тож майже все паливо в країні реалізовувалось для комерційних клієнтів, а на АЗС були ліміти та черги.

Щоб вийти з кризи Уряд спочатку пішов на зниження акцизу та ПДВ на пальне, а вже потім скасував цінове регулювання. Крім цього було легалізовано  виробництво та торгівлю пальним екологічного стандарту нижчого ніж “Євро-5”. Ці заходи дозволили не лише наповнити ринок пальним та подолати паливну кризу, але вивели з тіні значну частину паливного ринку. Через низьку ставку ПДВ паливним трейдерам стало невигідно торгувати податковим кредитом.

Наприкінці березня цього року голова парламентського комітету з податкової та митної політики Данило Гетьманцев заявив, що з 1 липня в Україні відновлять акциз в 20% на пальне(довоєнний акциз повернули ще у вересні 2022 року, хоч і не з першого разу). Ринок тоді майже одностайно заявив, що це рішення хоч і підвищить надходження до бюджету, але разом з цим збільшить ризики повернення до старих схем.

Тіньовий ринок нафтопродуктів сьогодні

Голова “Нафтогазової” асоціації України Ярослав Старовойтенко вважає, що проблема з тіньовим ринком нафтопродуктів нікуди не поділась від початку повномасштабної війни, хоча експерти й відзначають зниження цього сегменту до 11%.

“Проблеми лишились ті ж самі: виготовлення контрафактного пального на міні-НПЗ,  продаж пального на АЗС за готівку без надання фіскальних чеків або надання фіктивних чеків, тобто “поза касою” та скруточні схеми із ПДВ. Нажаль, фахівці відзначають тенденцію до зростання тіні. Після зниження ПДВ в травні 2022 року до 7% обсяг скручувань значно зменшився”, - каже Старовойтенко.

Голова асоціації розповідає, що станом на квітень 2023 року на підконтрольній території України з ознаками порушення чинного законодавства працює більше 330 місць роздрібної торгівлі пальним, що показує зростання у порівнянні з 2021 роком. Географія нелегальних АЗС – вся Україна, найбільша концентрація – Львівський та Київський регіони. 

“Неконкурентна перевага нелегалів над білим бізнесом полягає в тому, що вони можуть давати значно нижчу ціну для покупця за рахунок, в першу чергу, несплати податків, а також, за рахунок нехтування вимогами містобудівного законодавства, пожежної безпеки та законодавства з питань охорони праці”, - говорить Старовойтенко.

Він також каже, що за інформацією НАУ, в Україні працюють близько 20 міні-НПЗ, та вважає, що держава має звернути увагу на такі об’єкти: яку продукцію та якої якості вони виготовляють, наявність відповідних дозволів та ліцензій, повнота сплати податків. 

“Обсяг виробництва пального на цих об’єктах оцінюється експертами в 50 тис. тонн. Від їх махінацій лише через несплату акцизу Держбюджет втрачає близько 250 млн гривень кожного місяця”, - говорить Старовойтенко.

Аналітик профільного видання “НафтоРинок” Олександр Сіренко розповідає, що паливний ринок фактично виведений з тіні завдяки тим заходам, котрі держава зробила для подолання паливної кризи навесні 2022 року.

Малі нафтопереробні заводи, котрі ще 2 роки тому були кісткою в горлі білого паливного бізнеса та держава, зараз працюють в достатньо правовому полі, та сплачують акциз оскільки держава дозволила продавати пальне нижче екологічного стандарту Євро-5. А зниження податків на паливо зробило невигідними податкові махінації.

“При ставці ПДВ в 7% скрутки робити практично нереально. Цим можуть займатися лише дуже великі гравці на ринку, котрі зароблять відчутні суми за рахунок об’ємів. Взагалі чим ПДВ менший, тим більше мороки з податковими схемами”, - каже Сіренко.

Експерт розповідає, що багато хто з раніше нелегальних АЗС, або так званих “бочок” також здобув ліцензію на торгівлю пальним до 2024 року, що дозволило вивести з тіні і цей сегмент ринку.

“У багатьох бочок зараз є ліцензії до 2024 року та доступ дешевого палива. Витрати на такі заправки невеликі чому б не попрацювати.Дехто з них навіть ставить стелу. Це фактично той же лоукост-сегмент, котрий стимулює великі мережі АЗС”, - каже Сіренко.

Засновник групи “Прайм” Дмитро Льоушкін теж вважає, що ринок зниження податків та вимог до пального дали можливість легалізувати діяльність міні-НПЗ та зробили неможливими “скрутки”.

“Нині тіньового ринку пального як такого немає. Насьогодні дозволено торгувати паливом стандарту нижче за Євро-5. Тож міні-НПЗ працюють в правовому полі. Звичайно, вони заважають великим компаніям, збивають ціни на ринку, але акциз вони платять. Хоча не виключені ситуації, коли декларується виробництво 500 літрів пального і з цього обсягу сплачується акциз, а насправді виготовлено і реалізовано 1000 літрів. Але це все не так масово, як було раніше. “Бочки” теж легалізувалися, всі з ліцензіями та мають касові апарати”, - каже бізнесмен.

Після 1 липня ринок очікує зростання податкових махінацій

Льоушкін розповідає, що наразі займатися податковими схемами для гравців паливного ринку невигідно через низькі ставки ПДВ. Але вже з 1 липня, коли ставка цього податку буде не 7%, а 20% схеми знову запрацюють.

“З’явиться попит на податковий кредит з боку аграріїв, транспортних компаній та переробних підприємств, котрим мінімізувати власні податкові забов’язання. Я думаю, що через значний попит торгувати податковим кредитом почнуть і великі компанії як це було до повномасштабної війни. Тоді деякі великі національні оператори АЗС були великими постачальниками податкового кредиту. Разом з цим повернуться і корупційні схеми: перевірки, обшуки силовиків, кришування та підкупи судів”, - говорить бізнесмен.

Він зазначає, що вже з 1 липня у всіх операторів АЗС виникне проблема через різницю між сплаченим ПДВ за пальне, що раніше було ввезено в країну за 7% та реалізовано при ставці ПДВ у 20%.

“Якщо я купив пальне в Болгарії ввіз його 30 червня та розмитнив та сплатив ПДВ за ставкою 7%, а вже 1 червня продав за безготівковим розрахунком юридичній особі то я маю реєструвати податкову накладну зі ставкою ПДВ 20%. Тут питання де я візьму 13% різниці? Є доволі проста відповідь - я мусітиму поповнити рахунок живими грошима. Тож починаючи з 15 червня оператори АЗС мусітимуть підвищити ціну. Щоб це не стало шоком, оператори різатимуть маркетингові знижки й дещо підвищать ціни на стелі. Підвищуватимуть ціну поступово і в результаті великі мережі як ОККО торгуватимуть дизпаливом за 50 грн/л, а я за 45 грн/л”, - говорить Льоушкін.

Директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн також вважає, що повернення податків до рівня котрий передував повномасштабному вторгненню призведе до здорожчання пального. За його прогнозом бензин здорожчає на 11 грн/л, дизпаливо на 8 грн/л, а скраплений газ на 3 грн/л. Проте головною проблемою, котра постане перед ринком після 1 липня буде повернення податкових схем.

“Я та всі без винятку трейдери бачать проблему у поверненні схем з несплати ПДВ, який планують підвищити з 7% до 20%. Неймовірно, але факт: 7% ПДВ вбили увесь схематоз, який до війни був головною проблемою ринку та податкової. “Ми стільки ПДВ не платили ще ніколи”, - за останній рік таке я чув від трейдерів неодноразово. Якщо знов 20% - це шлях назад, в темряву й тінь. 

Тобто отримаємо сумне бінго: ціни зростуть, а казна не отримає заплановані кошти”, - зазначає Куюн.

Він вважає, що оптимальним виходом в цій ситуації буде залишити ПДВ низьким, а потреби бюджету закривати шляхом збільшення акцизів. Експерт пропонує наступні показники: бензин й дизпальне – 190 євро/1000 л (ставки що передували повномасштабному вторгненню 213 та 139,5 євро), автогаз – 150 євро (52). 

Куюн зазначає, що таке підвищення буде, буде рівномірним для всіх марок пального та дозволить пом’якшити зростання цін та втримати їх на рівні менш 50 грн/л. Крім цього при реалізації такою пропозиції скраплений газ залишиться вдвічі дешевшим за бензин та збереже свої конкурентні переваги, а Україна виконає вимоги перед Міжнародним валютним фондом щодо поступового збільшення акцизів на пальне. 

Сіренко вважає, що компанії не платитимуть ПДВ у 20%, а намагатимуться “скрутити” його до нуля, але разом з тим різницю у відсотковій ставці перекладуть на плечі споживача.

“Насправді не буде великої різниці якою буде відсоткова ставка ПДВ:хоч 20% хоч 50%. Все одно ПДВ намагатимуться скрутити. Як ви вважаєте чому у великих операторів імпортер пального одна юридична особа, а в роздріб пальним торгує інша юридична особа? Поки пальне іде від імпортера на АЗС в ланцюжку є ще багато юридичних осіб. На відміну від акцизу котрий треба сплатити одразу ПДВ це забов’язання, і зазвичай, коли настає дата виконання забов’язань ПДВ скручують до 1-2%. Іноді буває так, що податкові забов’язання списують на окрему компанію, котру потім банкрутять”, - каже Сіренко.

Експерт вважає, що рішення щодо зниження ставки ПДВ, котре держава прийняла минулої весни було помилковим, оскільки ціни на пальне все одно виросли, а трейдери з ринку пального отримали можливість непогано заробити за рахунок високої маржі.