Від Telco до Techco: штат Vodafone зріс на третину, а інвестиції сягнули 49 млрд грн

Що саме поза фронтом дозволило країні працювати й утримувати стійкість упродовж цих чотирьох років? 

— Якщо говорити чесно, країну втримали люди й інфраструктура. І між ними — зв’язок. У перші дні великої війни всі боялися, що впаде банківська система, електромережі, водопостачання. Але особливо – що зникне зв’язок. 

За чотири роки ми інвестували в мережу та країну 48,84 млрд грн, із них 21,55 млрд грн — безпосередньо в телеком-інфраструктуру. Відновили 1318 об’єктів, запустили 15 205 нових базових станцій 4G, провели понад 900 тисяч аварійних робіт. У найкритичніший період наші збитки від руйнувань перевищили 2 млрд грн — і це лише фізична інфраструктура. 

Ми втричі збільшили кількість генераторів, у вісім разів — акумуляторів. Сьогодні понад 95% базових станцій можуть працювати до 10 годин без електроенергії. У 2025 році ми розпочали масштабний проєкт встановлення сонячних електростанцій на 100 базових станціях. З минулого року усі наші нові базові станції забезпечені резервним живленням.

Що вашому бізнесу довелося змінити або вибудувати з нуля, щоб залишитися дієздатним у війні?

— Ми не хотіли вірити, що війна розпочнеться. Але аналітика підказувала інше. І саме тому підготовка мережі до роботи в умовах вторгнення стала одним із найправильніших рішень у нашій історії.

У перші дні ми делегували прийняття рішень на місця. Для великої інфраструктурної компанії це був ризикований крок. Але ситуація змінювалася щогодини. Ми визначили три критерії правильного рішення: безпека співробітників, безперервність роботи мережі, користь для країни. Якщо рішення відповідало цим трьом пунктам – воно було правильним.

З’явилися нові формати взаємодії з державою та конкурентами. Разом з операторами через Національний центр управління телеком-мережами ми менш ніж за два тижні запустили національний роумінг — унікальний кейс coopetition. Це дозволило втричі підвищити доступність зв’язку.

Паралельно ми забезпечили українців у 30 країнах послугою Roam Like at Home. Телеком фактично став першим сектором економіки, інтегрованим до Єдиного цифрового ринку ЄС задовго до формального вступу України. Це наша спільна технічна і дипломатична перемога.

Протягом цих років Vodafone став групою компаній, до складу якої входять оператор мобільного зв'язку, провайдер фіксованого зв'язку, власна мережа техноритейлу, власна IT-компанія та баштова компанія, що займається розбудовою мережі. За ці роки Vodafone перетворився з Telco на Techco. 

У що ви свідомо інвестували в умовах війни і які з цих рішень сьогодні виявилися найціннішими (люди, процеси, технології, безпека, довіра, партнерства тощо)?

— Найскладніше під час війни — інвестувати не лише у виживання, а й у майбутнє. Але саме це відрізняє тактичні рішення від стратегічних.

Ми інвестували понад 1,1 млрд грн у розвиток фіксованої мережі, проклали понад 20 000 км оптики, розширили покриття GPON у 20 містах. Сьогодні понад 1,8 млн домогосподарств мають доступ до енергоефективного інтернету, який може працювати безперервно понад 100 годин під час відключень світла. У 2025 році Vodafone очолив рейтинг якості фіксованого інтернету в Україні за версією nPerf.

Ми продовжували інновації навіть у найкритичніші періоди: супутникове обладнання як транспортна мережа – саме так ми повернули зв’язок в Ірпені після звільнення. Запустили відкриту NB-IoT-мережу, розвивали Big Data та AI-рішення, запустили відкрите користувацьке тестування 5G у Львові, Харкові та Бородянці. Символічно, що перше онлайн-весілля через "Дію" 14 лютого 2025 року відбулося саме в нашій 5G-мережі.

У жовтні 2025 року ми разом із Vodafone Group анонсували підводну кабельну систему Kardesa через Чорне море — альтернативний маршрут зв’язку, що обходить територію Росії.

Які втрати стали для вас найболючішими за ці роки і який управлінський або людський досвід вони дали?

— Найболючіше — це люди та зруйновані міста, де жили наші абоненти й працювали наші співробітники. Найбільші втрати клієнтської бази припали на регіони сходу та півдня. Наші аналітики бачили повну карту переміщень — Херсонщина, Донеччина, Запоріжжя, Харківщина. Це були не просто цифри. Це були історії родин.

Ми евакуювали співробітників із небезпечних міст разом із родинами. Дехто залишався працювати під обстрілами. Один із наших інженерів у Маріуполі заправляв генератори до останньої працюючої базової станції. Коли вона була знищена, він передав залишок пального іншому оператору, щоб люди могли ще трохи залишатися на зв’язку.

За чотири роки ми збільшили команду з 3 397 до 4 525 співробітників (тобто на 33% — ред.). Ми спрямували 180 млн грн на підтримку ЗСУ та загалом близько 1,9 млрд грн — на гуманітарні ініціативи. Підтримували військову медицину, запустили "Лігу тепла" для пологових і дитячих лікарень, інвестували в освіту та ветеранський бізнес.

Мій головний управлінський урок — довіра сильніша за контроль. Коли ти даєш людям рамку цінностей і відповідальність, вони приймають рішення, які перевершують очікування.