Як зібрати $120 тисяч на треш-комедію та провести кастинг у США для хорору про Чорнобиль

  • Олена Гладських

    редактор відділу Креативні індустрії та Life

Василь Москаленко та Ксенія Мішина
Василь Москаленко та Ксенія Мішина на зйомках The Chernobyl Fallout

Режисер, сценарист та продюсер Василь Москаленко про те, як уроки, отримані на телесеріалах та тревел-шоу, допомогли зібрати на Kickstarter $120 тисяч на треш-комедію та зняти хорор про Чорнобиль з акторами зі США та Британії

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Під час першої хвилі пандемії, коли у всьому світі заборонили кінозйомки та всі режисери та актори сиділи по хатах, на американській платформі Kickstarter вистрілив український ролик під назвою Apple-Man, який зібрав $120 тисяч на зйомки фільму. Це була рекордна сума, зібрана проектом зі Східної Європи за всю історію існування платформи.

В інтернеті тизер треш-комедії — пародії на супергеройські фільми Marvel і DC, в якому головний герой Людина-Яблуко бореться зі злим Містером-Бургером, переглянули понад мільйон людей. У веселих коментарях під українською версією тизера в першу супергеройську команду пропонували додати ще Людину-Борщу та Людину-Сало. Жартами-жартами, але відео відзначила голлівудська зірка Дженніфер Еністон, з'явилися публікації у закордонних ЗМІ – американському Cinemablend, німецькому Filmstarts та інших.

Зняли цю короткометражку на початку карантину навесні 2020 року лише дві людини: режисер Василь Москаленко зі своїм другом-оператором у київській однокімнатній квартирі.

А цієї осені, напередодні Хеллоуїна , Василь Москаленко написав у ФБ про ще один свій проект. Він із командою останні кілька місяців знімає The Chernobyl Fallout ("Чорнобиль паранормальний") — український соціальний хорор.

Василь Москаленко та Ксенія Мішина на зйомках The Chernobyl Fallout. Фото: кінокомпанія Hollywood Ukraine

Крім того, що Василь обрав дуже рідкісний для українського кіно жанр (у нас і чистий хорор знімають рідко), він знімає відразу англійською, запросивши до Києва британських та американських акторів, бо спочатку націлений продати фільм на міжнародному ринку, при цьому інвестиції у проект – українські.

Про те, як українському режисерові вдалося привернути увагу до своїх проектів за кордоном, що далі буде зі стартапом Apple-Man, кому мають намір продати хорор про Чорнобиль і що в ньому буде соціального, Delo.ua розпитало Василя Москаленка — режисера, сценариста, продюсера, а також актора у своїх проектах.

Крім цього, він розповів, яку роль у його житті зіграла історія з книгою для Джекі Чана, чому, створюючи рейтингові тревел-шоу для телебачення, не став тревел-блогером, а також які уроки здобув у Лос-Анджелесі і чому повернувся до Києва.

Локдаун та супергерой Apple-Man

Василю, як поясниш бурхливий інтерес до Apple-Man під час першого жорсткого локдауну у 2020, коли всі сиділи по хатах та у світі пішов такий тренд: режисери почали знімати у себе вдома різні приколи?

— Коли під час карантину ми з оператором Володимиром Кратіновим зняли історію про українського супергероя під назвою Apple-Man ("Людина-яблуко"), я відправив трейлер проекту парочці знайомих зі Штатів. Вони виклали його в інстаграм-паблики, і він зібрав понад мільйон переглядів. Тоді я задумався про те, що Аpple-Man може стати чудовим проектом для Kickstarter – це американський майданчик для збирання коштів на реалізацію креативних проектів.

Чому вирішив, що це спрацює?

- Є успішний кейс скандинавського режисера Девіда Сендберга - Кунг-Фьюрі. Він зняв пародію на бойовики 80-х, у моєму випадку Apple-Man був алюзією на супергеройські фільми. Сендберг через кілька років після успіху на Kickstarter отримав можливість знімати повний метр із Шварценеггером та Фассбендером.

Я вирішив, чому б не спробувати. Коли ми вийшли на Kickstarter, про нього почали писати медіа у Німеччині, Америці, Бразилії, Австралії, Японії.

Бекстейдж фільму Apple-Man. Фото: кінокомпанія Hollywood Ukraine

Зібрали грошей на фільм?

- Зібрали $120 тисяч.

І коли зніматимете?

— Ми зняли першу версію фільму, але нам не сподобалися результати тестових показів. Тому зараз ми перезнімаємо частину проекту.

Уроки Лос-Анджелеса

Ти сказав, що відправив трейлер проекту знайомим із Штатів. А чи познайомився з ними де? Їздив, як багато молодих режисерів, до Лос-Анджелеса?

— Моє перше знайомство з Лос-Анджелесом було дещо авантюрним. Я просто приїхав і почав ходити голлівудськими студіями, пропонуючи свій проект продюсерам. Все як у фільмах про велику американську мрію.

Толку від такого підходу було мало. Я відвідував тусовки зірок, пив віскі із голлівудськими режисерами, акторами. Але щойно я намагався запропонувати свій сценарій — на мене чекала ввічлива відмова. "Дружище, ми готові випити, вислухати твою історію, але ми ніколи не приймемо від тебе рукопису, тому що в нас все йде через агентство. Відправляй на адресу агентства". Агентство, зрозуміло, на жодні листи не відповідало.

Друга поїздка до Штатів була набагато пліднішою. У мене був кінотеатральний показ фільму "Синтетичне кохання". Завдяки йому я познайомився із продюсерами, які працюють на Netflix, Amazon, Paramount. Тепер вони вже підходили до мене, а не я до них.

Василь Москаленко у Лос-Анджелесі. Фото з особистого архіву

Що можеш сказати тим, хто, як і ти, маєш намір поїхати за мрією в Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Берлін, Париж?

- Потрібно будувати чіткий план дій. У Голлівуді життя дуже дороге. На півроку потрібно $30-50 тисяч - орендувати житло, машину, відвідувати заходи.

Я знаю багато людей, які приїжджали до Голлівуду за мрією, але зрештою відмовилися від цієї мрії. Режисери ставали охоронцями, актори офіціантами. Причина проста – рутина, побут, брак грошей.

Джекі Чан і все-все-все

Зібравшись у "авантюрну" поїздку до Голлівуду, який уже мав бекграунд як режисер та як сценарист? На чому вже встиг протестувати, чим хочеш займатись, а чим ні?

— Я починав із написання книг ще за шкільних часів. Першу книгу видав років у 17, потім написав ще кілька: це були історії аля Гаррі Поттер. Але потім сталася криза 2008 року і домовленості, які у мене були з одним українським видавництвом, закінчилися.

Спробував знайти свою аудиторію на Заході через майданчик Amazon, де опублікував книгу англійською, але зрозумів, що живучи в Україні і не будучи автором-носієм англійської мови, це зробити неможливо.

А до серіалів мене привела історія з книгою Джекі Чана.

Джекі Чан був моїм кумиром дитинства: я його фільми дивився. І років у 18-19 я написав до його гонконгського офісу: запропонував створити художній фантастичний роман, головним персонажем у якому буде Джекі Чан. Продюсер Джекі відповів, що це цікаво.

Ось так відразу відповіли незнайомому автору з України?

— Я довго атакував їх листами. Вони мали схожий проект — фантастичний мультсеріал "Пригоди Джекі Чана", і я переконував їх у тому, що фантастичний роман стане чудовим доповненням. Я написав синопсис сторінок на десять, вони його схвалили, і я почав писати роман Хроніки Джекі Чана.

Мене підбив перфекціонізм. Я дуже довго працював над книгою, майже два роки – хотів зробити все ідеально. Коли я закінчив, у Джекі Чана помінявся продюсер, який відповів, що більше ця історія для них не актуальна.

А на що ти тоді мешкав?

— На стипендію — навчався у Дніпрі на факультеті систем та засобів масових комунікацій. Стипендія на першому курсі була 120 гривень, а потім виросла до 500. Ще я писав дипломи та курсові на замовлення, підробляв у місцевих газетах.

"Хроніки Джекі Чана" так і не вийшли?

- Вийшли, але на некомерційній основі. Натомість "Хроніки" допомогли мені потрапити до лав сценаристів. Коли на телеканалі ТЕТ шукали сценарний гурт для нового серіалу, я відправив книгу як "портфоліо". Книга сподобалася, і мені запропонували написати пробний сюжет для серіалу "Щоденники Темного". Це щось подібне до української версії американського серіалу "Щоденники Вампіра".

Пам'ятаю, редактор дуже здивувалась, коли замість одного сюжету я за вечір написав чотири штуки. З них три прийняли, і з того часу я почав писати сценарії. Але найбільшою несподіванкою став гонорар. Під Новий рік за кілька серій я одержав 6 тисяч доларів. Для студента зі стипендією 500 гривень це були колосальні гроші.

Після "Щоденників Темного" я продовжив писати сценарії для "1+1", ТРК "Україна", СТБ.

А як шоураннер не намагався працювати?

- Це був наступний етап. Якоїсь миті просто писати сценарії стало нудно — хотілося працювати у кадрі. Ми з моїм другом Стасом Капраловим зробили шоу "Безумний Автостоп" для 34 телеканалів. Вирушили в подорож Туреччиною та Грузією — втрьох із оператором Євгеном Смирновим на прізвисько Папа Джон. Ночували в полях, у спальних мішках, біля каучсерферів. Директор каналу потім пожартував, що із таким форматом зйомки взагалі не розраховував, що ми повернемося.

Бюджет був невеликим, проте ніхто не обмежував наш креатив. Шоу побило телевізійні рейтинги у Дніпрі.

Василь Москаленко під час роботи над тревел-шоу. Фото: З особистого архіву

Чи не з'явилося бажання стати тревел-блогером і на цьому заробляти?

— Тоді в Україні навіть не було такого поняття, як тревел-блогер. Нас із другом не цікавив YouTube — ми хотіли працювати на телеканалі. Через кілька місяців після прем'єри "Божевільного Автостопу" на 34-ці нас запросили на "Новий канал".

Ми зняли новий сезон "Божевільного Автостопу", цього разу в Європі. І що найцікавіше нам знову дали повну свободу в плані креативу. Тоді я не до кінця розумів, як нам пощастило. Це був сміливий та крутий експеримент "Нового каналу" та керівництва, яке в нас тоді повірило - Максиму Дибенку, Володимиру Локотку, Ользі Задорожній, Олексію Лютикову, Ользі Балабан.

А потім у нашому житті з'явився Mamas Film Production Алли Липовецької та Марини Квасової, де ми зі Стасом Капраловим робили тревел-шоу для ICTV – "Особливості національної роботи". Тільки тепер уже ми були не в кадрі, а виступали як режисери та продюсери.

Чому навчила робота в Mamas Film Production, що потім знадобилося?

— Із нового насамперед була робота з продакт-плейсментом (наприклад, інтеграція бренду "Розетка" до нашого шоу). Також це був чудовий досвід щодо створення проектів за чіткими вимогами замовника. Потрібно було суворо дотримуватися формату, імпровізація була в строго відведених рамках. Алла Липовецька та Марина Квасова дуже грамотно вибудовують продюсерську стратегію, було чому у них повчиться.

Грошей за цей час встиг заробити?

- Рівно стільки, щоб зняти перший короткометражний фільм "Синтетичне кохання".

"Синтетичне кохання" та бізнес-підхід

Але чому знову вирішив усе кинути та почати з чистого аркуша? Ти вже був у списку затребуваних на телебаченні авторів, робив проекти, які купували.

— У мене з дитинства була мрія бути режисером кіно. Але вона якось постійно відкладалася на потім. Якоїсь миті, повернувшись із чергового відрядження до Азії, я зрозумів: або я починаю працювати над мрією зараз, або з нею можна розпрощатися. Я написав сценарій фільму "Синтетичне кохання" (Synthetic Love) і приступив до зйомок. Фільм отримав премію як найкращий короткометражний фільм у Торонто (фестиваль TISH), у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Х'юстоні.

Заробити на цьому фільмі вдалось?

— Ні, це короткий метр. Короткий метр – це завжди некомерційна історія. Але зараз на його основі ми розробляємо повнометражний трилер. Саме тому короткометражного фільму "Синтетичного Кохання" немає в мережі - ми хочемо перетворити її на повнометражну версію та продати. Це бізнес-підхід до спочатку некомерційного проекту.

Хто її може купити?

- Іноземні платформи. Жанр і формат "Синтетичного кохання" близький до "Гри в кальмарі". На це зараз виник попит.

Ти сказав, що вибрав бізнес-підхід. Що він означає?

— Насамперед бізнес-підхід полягає у глибокому вивченні кіноринку. Проект має відповідати запитам аудиторії.

Як у Києві знімали хорор про Чорнобиль

Після Лос-Анджелеса у Києві було куди повертатися?

— Після повернення до Києва ми з партнерами створили продакшн Hollywood Ukraine. Зайнялися розробкою серіальних форматів для Заходу та повнометражних проектів. Одним із них став соціальний хорор The Chernobyl Fallout.

Здебільшого ми працюємо з українськими спеціалістами, але для англомовних проектів залучаємо іноземних. Допомагає те, що я часто буваю в Лос-Анджелесі та завів багато корисних знайомств.

Чому знімаєте хорор, а чи не драму?

— Хорор найвигідніший жанр у плані окупності. Недорогою у виробництві, є величезна фанатська аудиторія.

Василь Москаленко та Хлоя Луїза Боуенс на зйомках The Chernobyl Fallout. Фото: кінокомпанія Hollywood Ukraine

Розкажи про продюсерську складову проекту

- Виробництвом фільму займається наша кінокомпанія Hollywood Ukraine, міжнародний дистриб'ютор - FILM.UA Distribution. Виробництво повністю українське, а акторів привозили із Англії.

На мою думку, це одна з унікальностей проекту: в Україну наш український продакшн привозить акторів з-за кордону, щоб зняти наше українське кіно. Таких прикладів — на пальцях однієї руки перерахувати. Наприклад, "Захар Беркут".

Бюджет The Chernobyl Fallout можна порівняти з бюджетом "Захара Беркута" у $4,5? Чи менше?

— Не можу називати конкретних цифр нашого проекту. Назву орієнтовні цифри з виробництва кіноконтенту в Україні в цілому (йдеться про "картинку" топової якості). Серія серіалу (45 хвилин) – $150 тисяч. Повнометражний хорор українською мовою (90 хвилин) – близько $500 тисяч. Повнометражний хорор англійською (90 хвилин) – близько $800 тисяч.

До речі, наш продакшн готовий інвестувати у проекти, які нам цікаві, до 50 відсотків їхнього бюджету. На ринку є така проблема: якісний контент дорогий, телеканали не завжди мають гроші, щоб його купувати. Тому вони замовляють більш дешевий контент низької якості. Я вважаю, що потрібно вирішувати проблему неякісного українського контенту, тому ми готові інвестувати половину бюджету в проект, який нас зацікавить. Тим самим поділивши ризики з каналом. Але це стосується лише тих проектів, які нам цікаві щодо розвитку бренду.

Локдаун вплинув графік зйомок The Chornobyl Fallout?

- Зйомки кілька разів довелося переносити. Знімали з початку вересня і зараз практично закінчили.

Де ж знімали?

— Основні зйомки з акторами у Києві.

А чому не у Чорнобилі?

— Це не вигідно з продюсерської точки зору. Багато часу витрачається на перевезення акторів та знімальної групи з Києва до Чорнобиля. А знімальний день у закордонних акторів розпочинається з моменту виїзду з готелю. Таким чином, ми б втрачали близько 4 годин на день тільки через переїзд туди-назад.

Тому простіше знімати у Києві, на локаціях, які підготовлені для кінозйомки, або у локаціях старих київських бункерів. З візуального погляду — все те саме, але вони знаходяться в центрі міста поряд з готелем.

Як шукали зарубіжних акторів?

— Ми мали глобальний кастинг — США, Канаду, Австралію, Англію. Пошуки актриси на головну роль тривали майже місяць. У результаті її зіграла Хлоя Луїза Боуенс, актриса з Великої Британії (Круелла, Kingsman). Прекрасна актриса, талант від природи. Ідеальне попадання у персонаж.

Хлоя Луїза Боуенс на зйомках The Chernobyl Fallout. Фото: кінокомпанія Hollywood Ukraine

Брата головної героїні зіграв Роб Фельдман – це український актор, який навчався у Британії, грав у серіалі "Вбиваючи Єву". Він дуже сильний драматичний актор.

Олег Драч зіграв негативного персонажа. Це актор із фільмів "Смерть Сталіна", "Гарет Джонс". З нього вийшов чудовий лиходій.

А чому взяли Ксенію Мішину ("Фортечна", "Танці із зірками", "Холостячка")?

- Ксюша - ідеальне попадання за типажем. Плюс пощастило, що у неї хороша англійська. Знайти акторку зі знанням англійської в Україні дуже складно.

На зйомках The Chernobyl Fallout. Фото: кінокомпанія Hollywood Ukraine

Чи використали графіку?

— Щонайменше.

Сценарій ти писав?

- Писав я, але потім адаптував Майк Маккі - сценарист зі Штатів ("Коп", "Сищик", "CSI: Майамі", "Сімейні часи").

Що означає адаптувати?

— Я написав сценарій, збудував сюжет, вигадав персонажів. А він адаптував усі діалоги до сприйняття американськими глядачами. Процес адаптації дуже важливий, якщо готувати проект для західної аудиторії — це може зробити тільки носій мови.

На якому етапі зараз проект і що робитимете далі?

— Залишилося дозняти кілька сцен і розпочнеться монтаж. Сподіваємося представити фільм у рамках Берлінале у лютому ( орієнтовний час виходу фільму на екрани – осінь 2022 року, - Delo.ua ).

Чим чіплятимете глядачів?

— Це буде перший український соціальний хорор. Соціальний хорор - жанр, популярний на Заході ("Реінкарнація", "Воно", "Тихе місце").

Мета соціального хорору — не так налякати глядача, як змусити його замислитися над проблемами сучасного суспільства. У нашому проекті ми хочемо сфокусувати увагу глядача на проблемі наслідків Чорнобиля для українців.

Розмовляла Олена Гладських, спеціально для Delo.ua