"Північний потік-2" добудований, а зима близько. Чим Україна хоче замінити постачання "Газпрому"

10 вересня сталося те, чого так не хотіла влада і боялася значна частина українського суспільства. Голова правління російського газового гіганта "Газпром" Олексій Міллер заявив, що скандально відомий газопровід "Північний потік-2" добудовано . Щоправда, ще належить провести пусконалагоджувальні роботи та сертифікувати газопровід. Проте росіяни разом зі своїми партнерами планують запустити "Північний потік-2" до кінця цього року.

Україна останніми місяцями безуспішно намагалася завадити добудові газопроводу політичним шляхом, вважаючи, що після його запуску транзит газу перестане бути стримуючим фактором для Росії. Також українська сторона неодноразово заявляла, що і сам газопровід, і газ для Росії не так бізнес, як інструмент політичного впливу на Європейський Союз. Не беремося прогнозувати політичні наслідки добудови Північного потоку-2, але як одну з причин протидії запуску газопроводу назвемо ймовірну втрату доходу від транзиту. За 2020 рік "Газпром" виплатив "Нафтогазу" понад $2 млрд. А це, в принципі, непогана сума не лише для "Нафтогазу", а й українського бюджету.

Є ще один момент, який стосується не лише фінансових питань. Технічно українська ГТС побудована так, що система транзиту газу з Росії до ЄС та система розподілу газу територією України становлять одне ціле. Тобто для того, щоб мешканці регіонів України отримали газ під час опалювального сезону у трубі, якою здійснюють транзит, має підтримуватися певний рівень тиску.

Ми вже писали про те, чому газопровід "Північний потік-2" швидше за все буде добудовано . Також говорили про ризики від падіння тиску в ГТС унаслідок втрати транзиту . Проте боротьба за транзит через Україну продовжується, навіть незважаючи на, здавалося б, очевидну перемогу "Газпрому". Керівництво "Нафтогазу" та Оператора ГТС намагаються знайти джерела компенсації втрати транзиту російського газу, щоб урятувати українську ГТС. Delo.ua вирішило проаналізувати можливі сценарії щодо порятунку ГТС, які були озвучені головними гравцями газового ринку.

Надія на збереження транзиту

Трубопровід "Північний потік-2" мало збудувати, його потрібно ще й сертифікувати. Процедура передбачає перевірку оператора газопроводу на відповідність європейському законодавству та може тривати 4 місяці. А тут у "Газпрому" намітилися деякі проблеми. 25 серпня суд у Німеччині зобов'язав "Північний потік-2" діяти у рамках європейського законодавства. Це означає, що ініціатор будівництва газопроводу "Газпром" юридично не зможе контролювати газопровід, його потрібно передати до незалежної компанії. В іншому випадку газопровід не буде сертифікований, а "Газпром" оштрафують, якщо почне качати газ.

За збереження транзиту через Україну виступила канцлер Німеччини Ангела Меркель. Надії на збереження транзитного контракту із "Газпромом" не залишає і Банкова. Розуміючи ненадійність Росії як партнера, а також бажання Кремля використати газ як елемент політичного тиску Україна шукає альтернативні джерела заповнення ГТС.

Так, голова "Нафтогазу" Юрій Вітренко ще після зустрічі із Меркель заявив, що розраховує на те, що перед сертифікацією "Північного потоку-2" доступ до української ГТС отримає третя сторона. Тобто інші компанії, а не лише "Газпром", зможуть використати ГТС України для транспортування газу до ЄС. При цьому точкою передачі газу має стати кордони України та Росії. Такою третьою стороною можуть бути газовидобувні компанії із Середньої Азії або європейські компанії, які видобувають газ у Росії.

А голова Оператора ГТС Сергій Макогон в ефірі "Радіо НВ" озвучив ще один сценарій із порятунку газотранспортної системи. Він вважає, що захиститись від шантажу "Газпрому" можна за допомогою активної співпраці з поляками. Польська сторона зможе зберігати в українських газосховищах скраплений газ, який вона купуватиме на LNG-терміналі Свиноуйсьце на березі Балтійського моря. Це допоможе Польщі балансувати їхню енергосистему в моменти пікових навантажень. При цьому поляки мають інші варіанти постачання газу.

"Польща будує не тільки LNG-термінал, а ще й так звану Балтійську трубу, що з'єднує Польщу з родовищами газу в Північному морі. Крім того, вже запущено інтерконектор з балтійськими країнами, і можна отримувати газ з LNG-терміналом у Клайпеді. Також побудований інтерконектор зі Словаччиною. Тому є чимало варіантів співпраці між нашими країнами", - зазначив Макогон.

За його словами, для цього потрібно реконструювати компресорну станцію та добудувати невеликий газопровід у Польщу, щоб можна було технічно постачати газ із півночі Польщі на південь до кордону з Україною.

У Середній Азії газу для нас немає, а поляки мають невеликі обсяги.

При цьому експертна спільнота досить скептично ставиться до озвучених сценаріїв. За словами директора спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадія Рябцева, Україна та Польща вже давно співпрацюють у газових питаннях, а ідея інтерконектора далеко не нова. Проте цю ідею досі не реалізовано, оскільки "Нафтогаз" вважав цей проект невигідним.

"Той же "Нафтогаз" каже, що інтерконектором може йти газ тільки одного походження. Він надходитиме у зрідженому вигляді на термінал у Свиноуйсьці. Нещодавно була підписана угода про збільшення обсягів поставок на термінал з 5 до 7,5 млрд куб. м." Україна могла б розраховувати на ці 2,5 млрд. куб. польським оператором про величезні обсяги транзиту після 2023. Польща зможе розраховувати тільки на зріджений газ, який надходитиме з Норвегії по "Балтійському потоку", газ власного видобутку, а також на деякі обсяги з європейських хабів. ,5 млрд. куб. м газу, а, можливо, і ні, - це гроші на вітер", - говорить експерт.

Він також скептично налаштований щодо сценаріїв постачання газу із Середньої Азії: "Туркменського газу немає. Все, що видобуває Туркменістан, це внутрішнє споживання, контракти з Китаєм та "Газпромом". "Газпром" викупив у Китаю весь обсяг газу, на який збільшиться видобуток цій країні протягом найближчих 15 років. Тому в Європу постачати нічого".

На думку експерта, українській ГТС не варто розраховувати і на газ з Азербайджану, оскільки пріоритетом для цієї країни буде постачання газу Трансанатолійським газопроводом (TANAP).

"Там невеликі обсяги. Не так багато газу можна продати через Туреччину. Там вузьке шийка - Босфор і Дарданелли. Потужності транзитних трубопроводів через протоку недостатні, щоб збільшувати постачання. Проте там теж думають, як конкурувати з російським газом, і Азербайджан свого не проґавить. особливо враховуючи його спорідненість із Туреччиною та спільність національних інтересів, у Туреччині дуже поважають сім'ю Алієвих, і там у ходу гасло "Дві країни - одна нація", - говорить Рябцев.

При цьому він зазначає, що єдина можливість для України отримувати газ із Середньої Азії, це трубою, яка йде через невизнану Придністровську Молдавську Республіку: "Один мільярд кубометрів на рік, думаю, зможемо отримувати, якщо домовимося з Придністров'ям. Але зрозуміло, що з -за невизнаного статусу Придністров'я з Тирасполем ніхто домовлятися не буде.

З ним погоджується і енергетичний експерт Валентин Землянський. Він також вважає, що перспективи інтерконектора між Україною та Польщею є досить туманними.

"Історія з інтерконектором тягнеться з 2015 року паралельно з історією про зростання видобутку українського газу, але жодних зрушень досі немає. Останній раз ця тема піднімалася в 2019 році, коли Польща уклала угоду з американськими постачальниками зрідженого газу. Воно набуде чинності2 -2023 роках. Цінові параметри поки що незрозумілі, як і економічне обґрунтування проекту. А нам у нього потрібно вкласти близько 200 млн євро (оцінювалося у 2019 році)", - говорить Землянський.

Він досить скептично ставиться і до можливості транзиту через українську ГТС газу із Середньої Азії: "Щодо середньоазіатського газу, то його спочатку треба знайти. Росія не є членом Європейської енергетичної хартії. Тобто в даному випадку вона встановлює ті правила транзиту, які вважає за потрібне. . Це її суверенне право ".

Також він зазначає, що газопровід TANAP зараз недовантажений. У організаторів цього проекту Туреччини та Азербайджану є зобов'язання перед європейськими та турецькими споживачами, а його ресурсна база "Шах Деніз-2" важко покриває ті зобов'язання, які взяв на себе консорціум компаній, що будували газопровід.

Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Маруніч погоджується з попередніми експертами. На його думку, обсяги азербайджанського газу є недостатніми для забезпечення Трансанатолійського газопроводу, а налагодити постачання газу третьої сторони через Росію буде дуже проблематично через позицію Кремля.

"При Кучмі був контракт на купівлю газу у Туркменістану, але це більше не повториться. У Росії внутрішнє право сильніше, і вони не збираються приймати Третій енергопакет. Все, що ми можемо отримати звідти, це через Болгарію та Румунію. Але це логістично складно і дорого. Україні буде дешевше імпортувати газ через Словаччину та Румунію", - говорить Марунич.

Степан Крока, спеціально для Delo.ua