Реєстри під знесення: як під час війни згортають політику відкритих даних в Україні

Проте далеко не всі згодні з тим, що такий рівень таємності нині необхідний та обґрунтований. Кореспондент Delo.ua Ілля Требор розповідає про те, які ресурси сьогодні ще недоступні в Україні і чому це відбувається.

З початку весни на сайті Державної казначейської служби неможливо знайти жодних статистичних даних. Він закритий заглушкою. "З актуальною інформацією про діяльність Казначейства та його територіальних органів можна ознайомитись на офіційній Facebook сторінці", - йдеться у ній.

В умовах воєнного часу чиновники вирішили, що захист найбільшої у світі соціальної мережі міцніший за ресурси з доменним ім'ям gov.ua. Рішення, з одного боку, є логічним — росіяни не припиняють тиск на кіберфронті.

Наприклад, перший заступник міського голови Львова Андрія Москаленко зазначив, що з початку війни сайт Львівської міськради відбив понад сотню кібератак. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова РФ витрачає "десятки мільйонів доларів на день" на DDOS-атаки з українських ресурсів. При цьому його заступник Фарід Сафаров уточнює — лише за півтора місяці енергетична інфраструктура країни пережила 200 тисяч кібератак.

З іншого цифрового переїзду Держказначейства виявився для держоргану приводом стати більш секретним. На вже згаданій сторінці Facebook останній пост – привітання з Великоднем від 23 квітня. Хоча на тлі ситуації із реєстрами це вже хоч якийсь прогрес.

Так, щоб "зберегти цілісність та конфіденційність інформації, а також недопущення несанкціонованого втручання та спотворення даних" 24 лютого повністю зупинилися:

• Державний реєстр майнових прав на нерухоме майно;
• Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;
• Автоматизована система виконавчого провадження;
• Єдиний реєстр боржників;
• Державний реєстр рухомого майна;
• Державний реєстр актів громадського стану;
• Електронний реєстр апостилів;
• Єдиний реєстр судових рішень;
• портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

На середину травня частина ресурсів відновила роботу. Серед них — реєстри нерухомого майна, юридичних осіб та Державний земельний кадастр. За словами віце-президентки нотаріальної палати України Інни Бернацької для цього перезапуску "провели величезний комплекс захисних заходів".

Але частина баз даних так і залишилася закритою. Реєстр засобів масової інформації зустрічає відвідувачів помаранчевим тлом "технічна робота". Обмежено доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу "Стан розгляду справ". Зроблено це "для запобігання загрозі життю та здоров'ю суддів та учасників судового процесу".

Недоступний портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. При цьому там не може бути інформації про секретні об'єкти – для них усі дозвільні процедури потрібні у паперовому вигляді.

Проблема виникає і з доступу до аналітичних дашбордів Міністерства охорони здоров'я та Національної служби здоров'я України. Аналітичний портал, який справно працював до війни, з інформацією про кількість вакцинованих від коронавірусу сьогодні просто не відкривається .

Робота органів місцевого самоврядування у воєнний час також стала своєрідною. Наприклад, неможливо подивитися у прямому ефірі засідання Київської міської ради чи Верховної Ради. Але якщо на сайті ВР можна ознайомитися зі стенограмою засідання чи перебігом пленарних засідань, то протоколи та стенограми столичної міськради не оновлюються з 23 лютого.

У регіонах ситуаціях складніші. Депутат Білопільської міської ради (Сумська область) Наталія Калініченко каже, що на одну із останніх сесій міськради не пустили журналістів. Аналогічний випадок на початку травня трапився у Кропивницькій міській раді. У Чернівецькій міськраді після двомісячного простою 19 травня відбулася таємна сесія, на яку також не пустили ЗМІ. Як зазначила секретар ради Марина Кирилюк, сесія проводилася онлайн, а "за регламентом посилання отримують виключно депутати".

За словами голови громадської організації "Електронна демократія" Володимира Фльонця, є два фактори, які теоретично можуть виправдовувати обмеження даних. Перше — питання безпеки. Друге — питання додаткових ресурсів на оприлюднення. Але він звертає увагу, що класифікувати чутливі дані в умовах воєнного стану за три місяці можна було кілька разів.

"Те, що було доступне до початку військових дій уже давно у ворога. Приховувати це зараз — повна нісенітниця. Обмеження конституційних прав і свобод в умовах військового стану теж не абсолютне і безумовне, а чітко регламентоване. Питання додаткових ресурсів — я вірю, що підтримувати якісний онлайн-доступ може бути банально дорого, але тоді оголосіть ці цифри.З іншого боку буде можливість оцінити втрати у тому числі бізнесу, який залежить від відкритих даних.Це, у свою чергу, зарплати, податки. не бачу", - зазначає він.

Враховуючи активну диджиталізацію України в останні пару років, замислитися над захистом даних, які можуть бути корисні ворогові, — гарна ідея. Але тут має діяти принцип помірності. Наприклад, закривати реєстр судових рішень, аргументуючи це турботою про учасників судових процесів, дивно щонайменше з двох причин. По-перше, у записах бази даних ці самі учасники знеособлені. По-друге, справно працює сервіс opendatabot, який дає доступ і до цього реєстру, і ще до десятка інших. Тому актуальним виявляється питання: чи нинішні обмеження це реальна необхідність чи планомірне згортання політики даних, прикрите шумом війни?