Спадщина "Роснефти". Як через грецького трейдера люди Медведчука намагаються перезапустити роботу Glusco

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Димитріос Аніфантакіс одразу заявив, що йому цікавий український ринок та перспективи розвитку Glusco, а також озвучив плани модернізації мережі АЗС відповідно до європейських стандартів.

На перший погляд, Аніфантакіс — типовий західний інвестор, яких так не вистачає нашій економіці, особливо у кризові роки. Проте питань до предмета угоди більш ніж досить.

У довоєнні часи ці заправки працювали під брендом "Тюменської нафтової компанії" (ТНК) і належали російській державній компанії "Роснефть", якою тривалий час керує наближений до російської політичної верхівки державний діяч та топ-менеджер Ігор Сєчін. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі “Роснефть” продала українські активи ТНК маловідомій швейцарській компанії Glusco Energy, яка була дочірньою компанією іншої швейцарської компанії Proton Energy Group, що належала бізнесменові Нісану Мойсеєву.

Сам Моїсеєв, на думку українських ЗМІ, був пов'язаний із українським олігархом та кумом російського президента Володимира Путіна Віктором Медведчуком. Proton Energy торгувала нафтопродуктами "Роснефти". Зокрема, дизельне паливо постачалося в Україну нафтопроводом “Самара — Західний напрям”, українська ділянка якого контролювала оточення Медведчука. Після того, як Україна ввела санкції проти Медведчука , трубопровід націоналізували, Proton Energy пішла з українського ринку , а заправки закрили .

До конфлікту з владою та санкцій Proton Energy постачала в Україну чимало нафтопродуктів. Так, у 2020 році вона забезпечила близько 22% ринку дизпалива та зрідженого газу. Близько 85% поставок компанія здійснювала за річними терм-контрактами, а серед її клієнтів були такі компанії, як ОККО, WOG, KLO, Glusco, "Альянс Енерго Трейд", "Автотранс", "Надія", "Авантаж" та "БРСМ- Нефть". Тобто Нісан Моїсеєв із друзями займали на українському ринку досить непогане становище та заробляли тут дуже непогані гроші.

Пізніше мережу АЗС намагалися реанімувати, продавши її азербайджанському нафтогазовому гіганту Socar. І начебто навіть майже закрили угоду , однак у Socar дуже швидко відхрестилися від нового придбання.

Начебто європейський інвестор міг би перезапустити мережу АЗС. Проте експерти сумніваються, що спадщина "Роснефти" пішла до випадкового європейського бізнесмена, і впевнені, що пан Аніфантакіс все ж таки має відношення до попередніх ключових осіб Proton Energy, а може, навіть і до самої "Роснефти".

Хто такий пан Аніфантакіс та навіщо йому мережа АЗС в Україні?

За словами директора консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна, Аніфантакіс дуже відома особа на нафтовому ринку. Зараз Аніфантакіс обіймає посаду члена ради директорів найбільшої грецької нафтопереробної групи Motor Oil Hellas. Раніше він працював у British Petroleum і торгував нафтопродуктами російського "Лукойлу" у компанії Litasco. І залучили його на український ринок саме перспективи контракту із Роснафтою. У трейдерському світі таке вважається великим успіхом, якого потрібно ще заслужити.

Проте в даний час мережа Glusco переживає далеко не найкращі роки.

“За всі перипетії проект Glusco втратив і ринок, і самі АЗС. Старі покупці перекинулися на інших постачальників. Якщо за найкращих часів продукт “Роснефти” займав 22% ринку дизельного палива та скрапленого газу, то за 11 місяців цього року по дизпаливу 10,7% (685 тисяч тонн), по зрідженому газу – 13,4% (220 тисяч тонн). Більшість станцій здано в оренду”, - каже Куюн.

При цьому експерт не виключає, що грецький інвестор може мати і партнерів за цим проектом.

Так, влітку 2021 року Proton Energy продала свою мережу АЗС компанії Socar New Energy, яка належала азербайджанському нафтогазовому гіганту Socar і невеликому азербайджанському трейдеру Maddox. Тоді ж центральний офіс Socar підтвердив інформацію про постачання палива "Роснефти" в Україну, а оператором цих постачань стала Socar New Energy.

Однак через внутрішні неузгодженості в Socar вирішили відмовитися від проекту, Socar New Energy перейменували на Snel Energy, після чого її в жовтні купив Димитріос Аніфантакіс.

А може він і не інвестор?

Засновник та керівник групи “Прайм” Дмитро Леушкін також вважає, що історія з угодою – це спроба старих власників Glusco перезапустити мережу АЗС.

Це ще з 90-х була дуже велика мережа. А за Януковича все це очолював Курченко. Нічого дивного немає в тому, що людина хоче повернути свій актив, тим більше якщо вона стоїть без діла. Яким чином повернути? Зрозуміло, що Курченко під санкціями, Медведчук під санкціями, і відкрито працювати їм ніхто не дасть. Вони вже спробували це зробити відкрито. Було кілька спроб запустити Glusco, але вони не мали успіху. Тепер вони знайшли авторитетного грека, який керуватиме цією справою. Але я схильніший думати, що греку цей бізнес не дуже цікавий”, — каже Леушкін.

На його думку, рівень політизації та корупції на українському ринку відлякує великий західний бізнес. Іноземним інвесторам бізнес в Україні не є особливо цікавим, тому тут і немає великих компаній, які присутні на європейському ринку.

“Тому нормальному західному бізнесменові цей ринок не потрібний. Він потрібний людям, які вміють на цьому полі заробляти. Мережа Glusco є рентабельною лише при отриманні дуже низьких цін на паливо. Паливо за такою ціною можна брати у Росії. Про жодні поставки з Греції не може бути й мови. Навіть купуючи ресурс на Кременчуцькому НПЗ, вони будуть неконкурентними”, — каже Леушкін.

Він вважає, що постачання палива для потреб оновленої Glusco буде лише з Росії. Проте за документами нафтопродукти можуть бути італійськими, грецькими або нідерландськими.

“Поставлятимуть морем. У нейтральних водах вони відключатимуть трекери на кораблях. Потім причалять десь ближче до берегів Євросоюзу. Включать трекери і вдадуть, що пливуть із ЄС. А маржа на цьому настільки хороша, що дозволяє робити такий гачок”, — каже Леушкін.

“Роснефть”, Медведчук та труба…

У свою чергу, головний редактор журналу “Нафторинок” Олександр Сіренко вважає, що ця операція, як і операція з купівлею мережі АЗС ТНК у 2014 році, це не що інше, як переписування активів “Роснафти” на нового власника.

"В історією з Proton Energy іноземна дочірня компанія "Роснефти" змінювала назву. В Україні це було подане як продаж, але згодом ніхто не побачив ні договору, ні банківських рухів грошей. Так, безумовно, це конфіденційна інформація, але з огляду на політичний підтекст ми можемо стверджувати, що угоди могло й не бути. А тепер, коли ми досліджуємо підтекст (покупки Glusco Аніфантакісом), ми бачимо якесь повторення історії з Proton Energy і підозрюємо, що ця угода теж фіктивна. Економічної доцільності ми поки що не розуміємо, суму угоди також засекречено. А це ж не скриньку придбати на ринку. Такі угоди зазвичай відбуваються публічно”, — каже Сіренко.

Крім того, він зазначає, що деякі фігуранти цієї угоди пов'язані з Віктором Медведчуком та Сергієм Курченком.

Так, за інформацією "Нафторинка" , чинний директор Snel Energy, громадянин Кіпру Тонія Антоніу, очолював компанію Cherivo Development, бенефіціаром якої була дружина Віктора Медведчука Оксана Марченко.

Сіренко вважає, що зміна власника на відомого на ринку європейця це спосіб домовитися з Банковою про перезапуск бізнесу Proton Energy. При цьому журналіст не відкидає навіть можливості запуску трубопроводу "Прикарпат-Західтранс".

“Для запуску трубопроводу “Прикарпат-Західтранс” потрібна компанія, яка покаже договір на постачання палива з російською стороною та придбає технологічний ресурс. В даний час у трубопроводі 134 тисяч тонн дизельного палива, яке належить Proton Energy. Сам трубопровід з російського боку підключений до різних джерел постачання, але більшість їх належить “Роснефти”. А якщо врахувати, що в Росії вирішення питань бізнесу часто залежить від близькості до влади, то можна сказати, що найближче та сама “Роснефть”. Відповідно трубопроводом керує вона”, — каже Сіренко.

Таким чином, можна зробити висновок, що новий власник Glusco це, швидше, спроба старого власника перезапустити компанію. Ця компанія спільно зі своїми українськими партнерами Медведчуком та Мойсеєвим зробила ребрендинг своєї української філії у 2014-му. Те саме вона намагається зробити і зараз, оскільки український ринок досить цікавий для росіян, щоб його втрачати.

У самій компанії заперечують свій зв'язок із Віктором Медведчуком та Сергієм Курченком.

За словами прес-секретаря компанії Snel Energy Юлії Жаткіної, Аніфантакіс – один із добре відомих та визнаних менеджерів на глобальному ринку торгівлі нафтопродуктами. Він займав топ-позиції в міжнародних компаніях Cargill SA, BP plc, Лукойл та Litasco, його професійна кар'єра як менеджера закінчилася минулого року і з того часу він не має ділових чи інших відносин з Лукойлом або якоюсь компанією.

При цьому в державних українських реєстрах власником Glusco все ще залишається Нісан Моїсеєв, майже через тиждень після заяви про угоду.

Це може означати, що угода ще не завершена і щодо покупки компанії все ще тривають переговори. Не виключено, що Аніфантакіс, якого вже представили як власника мережі АЗС, відмовиться від її покупки, як раніше відмовилися азербайджанці. Також не виключено, що всі фігуранти угоди чекають на її схвалення Банкової. Якщо влада вирішить, що грецький власник виглядає досить солідно, щоб постачати паливо "Роснефти" в Україну, то угоду закриють та заправки знову запрацюють. Якщо ж на Банковій вирішать, що Аніфантакіс — нове прикриття бізнесу Медведчука, то не виключено, що Роснефть втратить ринок України.