“Кейси на кшталт барабанів в укриття чи яєць по 17 гривень ми будемо бачити і надалі” - віце-міністр економіки Надія Бігун

– Пані Надіє, не можу не почати нашу бесіду з питання про найсвіжіші скандали з держзакупівель. А саме про закупку барабанів для сховищ у Дніпровському районі Києва, закупку саджанців під виглядом оборонних закупівель, та закупки МО тих самих "яєць по 17 гривень". Як таке можливо у країні, яка воює?

Мені здається, що велика наша проблема — що замовники, ті, хто ініціюють закупівлі, протягом 2022 року вони звикли до того, що немає контролю. На початку широкомасштабного вторгнення ми максимально спростили всі процедури та дозволили прямі контракти без конкурсів відповідно громадськість і інші органи контролю не бачили, що відбувається. Потім ми крок за кроком почали повертатись до нормальної практики, але вже склалося таке ставлення, що контролю за грошима немає, на війну можна багато чого списати.

Я впевнена, що ми будемо і далі бачити такі кейси з поверненням контролю над державними витратами. Я впевнена, що тепер нагляд за цим буде навіть сильнішим, ніж раніше, тому що запит на справедливість у суспільстві дуже великий.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

– Але ж про які форми контролю ми можемо говорити? Міністерство покладається на суспільний контроль, як у вище згаданих випадках? Барабани закуповувалися через Prozorro, а Міноборони закуповувало продовольчі товари для війська за прямими контрактами. Більш того. Там у закупівлях були умови, які власне і дозволили обмежити коло учасників і привести до того результату, який ми всі бачили.

По-перше, ми врахували негативний досвід. Тепер навіть прямі закупівлі підлягають контролю з боку державних органів. По-друге, ми почали повертати закупівлі Міноборони, які не стосуються зброї, дослідно-конструкторських робіт, військової техніки та такого іншого у конкурентне поле до Prozorro.

Щоб не надавати ворогу чутливу інформацію про розташування військових частин наприклад, ми виписали механізм, за яким на Prozorro публікується рамкова угода, де зазначена потреба, відкриті технічні умови і куди саме подавати пропозиції. Поки що подача пропозиції відбувається поза системою Prozorro, але ми будемо доопрацьовувати це.

Найголовніша проблема наразі це не використання або невикористання Prozorro, а саме додаткові умови, що звужують можливість ринку у постачанні до армії. Це технічні умови, за якими ці продукти харчування закуповуються. Діаметр буряка, наприклад, чи тушонка з такою масовою часткою м'яса, вище за вимоги ДСТУ, яку не виробляють для широкого ринку і таке інше.

Нещодавно відбувся новий тендер на постачання провізії до армії і ми бачимо, що на нього не зайшли нові гравці. Пул постачальників все той же що й раніше. Але ціни вдалось збити.

– І Міноборони подало до Кабміну пропозицію відтермінувати тендери і залишити прямі договори на поточний рік…

Так, подало. Але потім відкликало. Не дуже хочеться багато критикувати Міністерство оборони, бо в першу чергу, ми вважаємо, що вони остерігаються саме зривів постачання і у найшвидших строках виконання замовлень, це в них в приорітеті.

Наприклад коли була найгарячіша фаза у минулому році велика кількість військової форми закуповувалася у Турції. Але зараз ми постійно отримуємо звернення від українського легпрому, що в них простоюють потужності. І Мінекономіки зацікавлене, щоб гроші працювали всередині країни, щоб тут були робочі місця та платилися податки. Бо приблизно 40% відсотків від вартості продукту, який в виготовлений Україні, повертається назад українцям у вигляді податків і зборів. Але, як ми по непрямих даних бачимо, частина форми все ще накуповується за кордоном, як і у 2022 році.

Ми проходимо болісний шлях вичищення проблем, в тому числі і завдяки Prozorro.

– Повернемося до питання контролю. Державний контроль закупівель забезпечує Державна аудиторська служба, Рахункова Палата та у деяких аспектах Антимонопольний комітет. Але ж ДАСУ контролює в першу чергу процедури. Він може побачити, що відсутній якийсь папірець, але аудитор не експерт. Він не знає. Чи справді у сховища потрібен барабан і скільки. І які саме і за якою ціною і якостями. Та якщо зі електросковорідкою чи барабанами ще можна розібратися, покладаючись на здоровий глузд, то як аудитор може оцінити закупку енергетичного обладнання?

З цього приводу у нас триває дискусія з колегами. Ми бачимо, що й насправді переважна кількість порушень, що фіксується контролюючими органами стосується справді формальних, не найважливіших питань. І поширена практика така, що після тендеру йде суд і суддя ухвалює рішення, що претензії аудиторів неістотні, їх можна виправити.

Зараз діє правило, що дозволяє виправити майже всі помилки в тендерній пропозиції протягом 24 годин, і ми пропонуємо залишити цю на майбутнє. Аудитори проти, вони вважають, що цим будуть зловживати, не готувати документи завчасно. Міністерство в свою чергу вважає, що учасник не буде ризикувати шансом виграти та не буде свідомо подавати документи з помилками, щоб втратити можливість їх виправити, бо кількість спроб внесення правок обмежена.

І ми виступаємо за те, щоб ДАСУ відходило від начотництва та вникало в суть закупівель. Потрібно залучати експертів для цього, звісно, та самому занурюватися в їх предмет.

Ось є пропозиція ДАСУ зупиняти платежі в разі, коли виявлені порушення. Я вам тут відверто скажу, мені здається, що зупинка платежів з урахуванням того, що ми дивимося в першу чергу на формальні речі, може мати невеличкий позитивний і великий негативний наслідок.

Бо лише 1,3 відсотка з виявлених порушень мають відношення до речей, що впливають на фінансовий результат, на неефективне використання грошей, а переважна більшість стосується формальних порушень. Напевно можна навіть підсилювати інструменти у аудиторів, але лише щоб вони тиснули саме на якісну складову закупівель.

Мені здається, що це питання KPI аудиторів. Їх потрібно змінювати.

– Під час зимових атак на енергетичну інфраструктуру була введена процедура торгів без аукціону. Деякі учасники скаржилися, що не можуть брати участь в аукціонах, бо не мали в критичний час зв'язку чи світла і тендери скоротили до розгляду пропозицій і віддавали перемогу найдешевшій. Цей порядок достроково скасували в травні. Чому? Невже для держави, як для замовника, не вигідно отримати найнижчу ціну?

Хоча з березня ми почали працювати у напрямку відновлення аукціонів, але згідно з директивою ЕС електронні аукціони не є обов’язковими. І ми маємо намір залишити аукціони опціональними, тобто залишити можливість замовнику вирішувати: влаштовувати торги з пониженням ціни чи розглядати єдину фінальну пропозицію. Вимога опціональних аукціонів є, до речі, у Світового банку.

За нашими спостереженнями, якщо ринок конкурентний, то аукціони показують свою доцільність, але якщо предмет закупівель складний і включає наприклад інтелектуальний труд і потенційних учасників небагато, то складніше прорахувати пропозицію і відповідно знижувати ціну – непросто. Також аукціони доцільні і дають кращу економію на невеличких закупівлях до 500 тисяч.

Тому, коли замовник вважає, що аукціон не потрібен, ми вимагаємо обґрунтувати це. Ми дуже обережно впроваджуємо цю практику.

Я думаю, що вирішальною є звичка замовників. Вони все життя, як Prozorro почало працювати, жили з аукціонами, Їм комфортніше, коли аукціон в процедурі є.

За статистикою, у нас приблизно 1000 конкурсних закупівель на день оголошується. І за місяць приблизно тільки 300 тендерів, оголошених без аукціону. Дуже незначний відсоток.

– Останнє питання, щодо закупівель по відновленню держави. Чи Мінекономіки вже володіє інформацією, як закінчиться війна та у якому стані буде повоєнна Україна, щоб проводити закупівлі?

Ми розуміємо, що власним коштом не зможемо відбудувати країну після війни та поновити економіку. Але західні партнери, які вже сьогодні готові надавати допомогу та кредити на відновлення, пов'язують їх з деякими вимогами. Залучити їх бізнес, закуповувати в них обладнання та інше. Ми в свою чергу хочемо, щоб ці гроші дали поштовх нашій економіці, живили місцевий бізнес. І це потребує дуже довгих переговорів по великій кількості пунктів.

Більш того, наразі для світових інвесторів є військові ризики. А ми в свою чергу намагаємося це компенсувати їх якимось свободами, якимось речами, що можуть бути привабливими для них.

Якби ми з 2014 року сиділи і чекали, коли завершиться війна, то чекали б і до сьогодні. Тому і далі чекати я не бачу сенсу. Треба зважувати ризики, але треба робити все для того, щоб відновлюватися максимально зараз.