Щоб уникнути відключень промисловість має імпортувати більше: чому це не підходить бізнесу

Механізм гарантованого не відключення для промислових підприємств був запроваджений урядом ще взимку 2023, щоб стимулювати комерційний імпорт. Спершу для гарантованого не відключення підприємство мало імпортувати електроенергію в обсязі не меншому ніж був у вересні 2022, тобто 100% від потреби. А в жовтні 2023, коли країна очікувала на повторення масових відключень уряд пом’якшив норматив до 50% від потреби.

Після нової серії масованих атак на енергосистему, коли стало зрозуміло, що дефіцит в системі критичний, а відключень не вдасться уникнути навіть влітку, “Укренерго” закликало бізнес імпортувати, при цьому знизивши норматив для літнього сезону до 30%. Але навіть за умов зниженого нормативу бізнес не поспішав імпортувати. Оскільки ціни на електроенергію в Україні були суттєво нижчими, обсяги комерційного імпорту були незначними, тож основне навантаження лягало на оператора системи передачі електроенергії компанію “Укренерго”, котра під час серйозного дефіциту була змушена кувати електроенергію в режимі аварійної допомоги за вищими цінами. До того ж така допомога не була гарантованою потрібних обсягів електроенергії могло не бути в мережі наших сусідів.

Одним з механізмів стримування імпорту експерти називали цінові обмеження на ринку електроенергії, які робили імпорт не вигідним для бізнесу. А після того, як НКРЕКП на засіданні 9 травня підвищила граничні ціни різниця між цінами в Україні, що спричинило зростання тарифів на електроенергію для бізнесу. Таким чином різниця в цінах між Україною та ЄС стала меншою, а бізнес отримав додаткові стимули для імпорту. Згодом уряд також підвищив тарифи на електроенергію для населення та збільшив норматив для гарантованого не відключення бізнесу з 30% до 80%, що викликало у бізнесу обурення.

Чому уряд підвищив норматив

Директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко, каже що механізм гарантованого не відключення був запроваджений саме для стимулювання імпорту і після підвищення прайскепів він перестав бути актуальним, оскільки бізнес і так став більше імпортувати.

За словами аналітикині консалтингової компанії ExPro Electricity Дар’ї Орлової, ціни на електроенергію в Україні після підняття прайскепів майже синхронізувалися з європейськими, а імпорт електроенергії суттєво зріс, особливо в нічні години. До прикладу, якщо 3 березня Україна взагалі не імпортувала електроенергію, 3 квітня імпорт склав 5 415 МВт-год, 3 травня — 3 811 МВт-год. А вже з середини травня імпорт став стрімко зростати — 3 червня було законтрактовано 27 160 МВт.

Експерт аналітичної агенції “Маркет.Інфо” Олександр Голіздра каже, що на минулому тижні (27 травня - 2 червня) ціни в енергосистемі України та на західному кордоні з ЄС були майже однаковими. Індекс базового навантаження в Україні на минулому тижні в середньому склав 4 057 грн/МВт-год, а ціна базового навантаження на кордоні з ЄС в робочі дні становила від 96 євро/МВт-год (Словаччина) до 102 євро/МВт-год (Польща), що майже паритетно українському ринку. При чому, якщо говорити не про спотову, а про форвардну ціну, то, наприклад, в Угорщині вона складає на  червень в 77 євро/МВт-год.

За словами Омельченка, якби уряд не пішов на підвищення нормативу, промислові підприємства імпортували б 30% електроенергії від потреби, а решту брали б з  енергосистеми України. Оскільки такі підприємства не можна було б відключати, за дефіцит платили б інші споживачі. При цьому ризики аварійних відключень отримав би й бізнес.

Міжденжавних перетинів на всіх не вистачить

Промисловців обурило це нововведення. І багато профільних асоціацій виступило з різкою критикою, аргументуючи це тим, що підвищення нормативу призведе до зупинок багатьох підприємств та колапсу економіки в цілому. 

Голова Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням переглянути таке рішення та знизити норму для гарантованого не відключення. 

За словами Оринчак, підвищення норми призведе до серйозного погіршення ситуації в галузі та зростання виробничих витрат. Оскільки потужність міждержавних перетинів менша за потреби лише одної видобувної галузі, урядова ініціатива спричинить штучне зростання попиту на імпорт та спекулятивне зростання цін. На аукціонах з розподілу міждержавних перетинів перевагу отримають підприємства з низькою часткою витрат на електричну енергію у собівартості продукції. 

Таким чином збільшення норми імпорту для не відключення серйозно зашкодить енергомістким галузям промисловості, особливо видобувній, та призведе до зупинки гірничовидобувних виробництв в періоди найвищих цін.

З цим погоджується і генеральний директор об’єднання підприємств “Укртрубопром” Геннадій Польський. За його словами, наразі потужність міждержавного перетину складає усього 1,7 ГВт, а потреба в електроенергії лише тільки гірничо-металургійного комплексу значно перевищує можливості перетину. Тобто, імпортної електроенергії не вистачить для закриття потреб усієї української промисловості.

Можливі компроміси

Президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах говорить, що досягти та підтримувати норму у 80% імпорту вітчизняному бізнесу майже неможливо. Компромісним варіантом він вважає встановлення норми до 50% імпортованої електроенергії бізнесом протягом року, що гарантує відсутність відключень. Також відключення не повинні торкатися підприємств оборонно-промислового комплексу та критичної інфраструктури, список яких має бути чітко визначений.

На його думку, уряду варто було б стимулювати промисловість до енергозбереження. В першу чергу мова йде про підприємства, які в цьому зацікавлені та вже мають відповідні проєкти. Для цього бізнесу потрібно доступне кредитування, внесення обладнання для налагодження генерації до переліку критичного імпорту, а також страхування від воєнних ризиків на першому етапі. Одним з виходів є стимулювання інвестицій у сонячні та вітрові електростанції, надання податкових пільг та субсидій для підприємств, які впроваджують ВДЕ.

Крім цього на думку Кінаха необхідні програми енергоефективності на державному та місцевому рівнях. До прикладу, одним із пунктів - надання грантів і пільгових кредитів на модернізацію обладнання для зниження енергоспоживання. Бізнесу може провадити програми управління попитом, які дозволять підприємствам гнучко реагувати на коливання у постачанні електроенергії, а також використовувати системи промислові батареї, для згладжування пікових навантажень.

Крім цього влада могла б подумати над збільшенням пропускної спроможності міждержавних перетинів. Для цього варто необхідно модернізувати відповідну інфраструктуру, включно з будівництвом нових підстанцій та ліній електропередач. А кошти для цього можна було б залучити від міжнародних донорів, оскільки таких проектів в енергетиці й зараз є дуже багато.