США посилють контроль за дотриманням нафтових санкцій. Чи дасть це очікуваний ефект для України

Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США активізувало контроль за дотриманням санкцій проти російської нафтової промисловості після того, як росіянам кілька місяців вдавалося обходити цінове обмеження в 60 доларів за барель та ембарго на продаж до країн Європейського Союзу. За оцінкою Financial Times в серпні майже 75% всіх морських поставок російської сирої нафти проходили без західного страхування, яке використовується як важіль контролю за дотриманням росіянами санкційного режиму. 

Адаптація росіян до санкційного режиму влітку співпала зі зростанням цін на нафту, що виступало додатковим стимулом для купівлі російського ресурсу за вищими за прайскепи цінами. За даними Київської школи економіки (KSE), зростання цін на нафту, яке відбувалося з липня, в поєднанні з успіхом Росії у зменшенні знижки на її паливо дало росіянам можливість отримати доходи від продажу нафти у 2023 році на 15 млрд доларів більші ніж вони були б без цих факторів.

На фоні цього посилення контролю за дотриманням санкцій з боку союзників України є досить очікуваним кроком. Крім активних дій щодо перевізників російської нафти з боку США, до контролю за дотриманням санкцій долучилися і у ЄС. Зокрема Данія може почати інспектувати судна що йдуть через її територіальні води та блокувати танкери з російською нафтою, котрі не матимуть страховки західних компаній, а отже не дотримуються санкційного режиму. При цьому через данські територіальні води транспортується вся російська нафта, яка йде з Балтійських портів, або 60% від усього морського експорту РФ. Тож блокування балтійських маршрутів стане ще одним серйозним ударом проти обходу санкцій. 

Якщо санкційний режим все ж запрацює як слід, це може стати суттєвим ударом для бюджету РФ, третина якого у наступному році має піти саме на воєнні потреби. Разом з цим понад половину дохідної частини російського бюджету складають саме доходи від продажу вуглеводнів. Тож для України посилення санкційного режиму проти російської нафтогазової галузі є однією з ключових цілей, які дадуть можливість виграти війну. Водночас тривале зволікання з посиленням санкцій, як і зволікання з воєнною допомогою Україні з боку наших союзників викликає в експертної спільноти певний скепсис. 

Контроль над санкціями міг би бути більшим

Аналітик консалтингової групи “А-95” Артем Куюн вважає, що цінове обмеження, яке встановили країни “Великої сімки” по факту не працюють. А посилення боротьби з обходом санкцій та налагодження механізмів дотримання за їх контролем можуть зайняти навіть не місяці, а роки.

“Якщо подивитися на доходи Росії від продажу нафти, та ціни за якими вона цю нафту продає, то росіяни себе досить непогано почувають. Механізм цінових обмежень провалився, оскільки росіяни продають більшу частину своєї нафти в обхід прайскепів. В санкціях є купа дірок і дуже багато бажаючих нажитися від обходу санкцій. А кілька доларів на барелі, котрі росіяни отримують від обходу санкційного режиму при масштабуванні перетворюються на мільярди котрі можна інвестувати в нові шляхи обходу”, - каже Куюн.

Аналітик профільного видання “НафтоРинок” Олександр Сіренко сумнівається, що посилення контролю над санкціями зараз дасть суттєвий ефект в обмеженні торгівлі російською нафтою.

“Світ набагато більший за Європу та США. Є Азія, Африка та Південна Америка куди росіяни продають свою нафту. Звісно доходи росіянам дещо знизять, але потрібен банківський моніторинг що дозволить відслідкувати грошові потоки від торгівлі нафтою та визначити хто і за якою ціною нею торгує, а потім блокувати рахунки. Звісно росіяни хитрі та просять своїх покупців переказувати гроші не напряму, а через посередників. Тож я думаю що це буде довгий процес”, - каже Сіренко.

Санкції не зруйнують російську економіку

Директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко вважає, що посилення контролю над санкціями не дасть того ефекту, на який розраховує України. За його словами, більшість перевізників російської нафти зареєстровані на підставні фірми і у разі чого вони можуть бути перереєстровані. Таким чином відмова від співпраці грецьких перевізників не стане великою проблемою для росіян.

“Це неприємно, але треба розуміти, що є Захід, який запровадив санкції, а є так званий “Глобальний Південь”. Це такі країни як Китай, Індія, інші країни Азійсько-тихоокеанського регіону, арабські країни. Це величезні ринки збуту. Крім того, захід не контролює так світову торгівлю, як це було 25 чи 30 років тому. Захід значно здав свої позиції у світі,  а такі країни як Індія чи Китай їх значно посилили свої позиції та не збирається грати за правилами гри Заходу.  І Росія це прекрасно розуміє тому і зробила такий розворот в сторону глобального півдня. В принципі будуть складності, вони втратили ці ринки, але є й інші ринки де російська нафта буде потрібна”, - каже Омельченко.

Він зазначає, що втрати від санкцій для росіян звісно будуть суттєвими, але вони не будуть “смертельними”. За словами Омельченка, санкції були розроблені так, щоб з одного боку завдати відчутного удару російській економіці, а з іншого залишити російську нафту на світовому ринку, щоб не викликати дефіциту сировини. Крім цього Захід хоче, щоб Росія залишалася “на плаву” і щоб у цій країні збереглася стабільність.

“Звісно ми хочемо, щоб санкції були настільки потужними, щоб Росія не змогла воювати. Але мета тих хто вводив ці санкції інша - послабити Росію, але щоб вона збереглася як цілісна країна та змогла функціонувати”, - каже Омельченко.

На його думку, посилення санкційного режиму з боку США є формою компенсації для України проблем з військовою допомогою, які виникли нещодавно через конфронтацію з цього питання у конгресі.

Реакція на обхід санкцій з боку союзників - це хороший знак для України. Але потрібні й інші заходи

Директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович каже, що сигнали про те, що судновласники відмовляються обслуговувати перевезення російської нафти є позитивними для України. І з огляду на те, що росіяни запланували у своєму бюджеті на наступний рік воєнні видатки у розмірі 120 млрд доларів, а експорт нафти є ключовою статею доходів російського бюджету, росіяни намагатимуться обходити санкції, щоб продавати ресурс набагато вище ніж гранична ціна. Тож в майбутньому ми бачитимемо більше активних дій з боку союзників, щоб перекрити найбільш очевидні маршрути обходу санкцій. 

Водночас експерт зауважує, що з кінця липня ціни на еталонну марку Brent зростали. Разом з цим дисконт російської марки Urals відносно Brent скорочувався, через значний попит на російську нафту. Водночас собівартість видобутку нафти у Росії є набагато нижчою за цінову стелю та на більшості родовищ не перевищує 15 доларів за барель, а в окремих родовищ становить 30 доларів за барель. Тож Україна виступає за скорочення цінових обмежень, оскільки навіть за такого санкційного режиму як зараз прибуток у росіян все ж є.

“Якби гранична ціна була переглянута в сторону зменшення то було б набагато ефективніше скорочення доходу Росії. Звичайно є побоювання що такі кроки можуть заохочувати росіян до пошуку обхідних шляхів, до нарощування тіньового танкерного флоту, Але вони й так це роблять навіть при існуючих граничних цінах і будуть продовжувати це робити, щоб пом’якшити наслідки санкцій. Тому очевидно, що крім самого режиму граничних цін і підвищення ефективності контролю за його дотриманням треба вживати інших заходів”, - каже Ніцович.

Як приклад він наводить рішення Данії перевіряти усі танкери, які йтимуть через територіальні води цієї країни та не матимуть страховки західних компаній на предмет екологічних ризиків. На думку експерта це може суттєво затримати перевезення російської нафти “тіньовим флотом”, збільшити логістичні витрати росіян і взагалі зменшити для них привабливість таких заходів.