"Потрібно не лише думати, де знайти людей, але й мати план щодо кількості та кваліфікації кадрів у найближчі 4-5 років", — Олексій Мірошниченко, президент КРУ

Олексію розкажіть, будь ласка, наразі які саме галузі більше страждають через дефіцит кадрів? 

- Зараз в Україні особливо не вистачає фахівців у таких галузях, як будівництво, освіта, сільське господарство, торгівля, енергетика, державне управління та медицина. Щодо професій, величезною проблемою є брак водіїв, трактористів, слюсарів, електриків, лікарів та інших фахівців. Загалом практично всі галузі мають брак кадрів. 

Крім того, значна кількість людей звільнилася з легального ринку праці. За нашими підрахунками, які ми зробили за даними Пенсійного фонду, за 10 місяців (з 2022 року по 2023 рік) звільнилося 827 549 жінок (-14,1%). Коли жінка зараз звільняється з легального ринку праці, це стає феноменом. Ми не знаємо точних причин, але можливо, ці жінки виїхали з України, можливо переїхали в інші регіони нашої країни. Однак, цифра є вражаючою.

Додатково до цього, існує інша проблема, про яку мало говорять — вік працюючих у цих галузях. Від 35 до 42% фахівців у будівництві, освіті та медицині віком від 50 до 70 років, а вікова група від 42 до 50 років становить 37%. Це виклик для держави, адже в умовах дефіциту кадрів виникає питання, хто замінить теперішніх будівельників, вчителів та медиків, коли вони підуть на пенсію.

Тому потрібно не лише думати, де знайти людей зараз, але й мати план щодо заміни кадрів у найближчі 4 - 5 років. На жаль, держава поки не проводить такого аналізу, а ця проблема суттєво загостриться після Перемоги, коли одночасно і по всій країні почнеться відбудова.

Зараз лунає багато заяв, що для відбудови буде потрібно багато людей.

- Коли почнеться відбудова, нам буде потрібно ще більше будівельників і не тільки, яких уже зараз бракує. Одним із рішень може бути встановлення роботів на новостворених підприємствах, які виробляють, наприклад, будівельні матеріали, щоб компенсувати нестачу людей. Для прикладу, в Німеччині на 10 тисяч працівників припадає 700 промислових роботів, в Україні — лише 40 роботів. Також потрібно буде залучати трудових мігрантів. 

Як бізнесу і різним підприємствам залучати людей для роботи та де шукати фахівців?

- Це складне питання, на яке немає однозначної відповіді. Зараз багато говорять про необхідність залучення жінок на різні посади, але при всій повазі до жінок, вони можуть виконувати не всю роботу. Наприклад, чи зможе жінка піднімати на рівень 1,5 - 2 метри апарат для косіння кущів, який важить 11 кілограмів? Або натягувати високовольтні лінії чи добувати вугілля? Тому, хоча жінки можуть займати багато професій, але вирішити проблему дефіциту кадрів тільки за рахунок їх залучення неможливо.

На мою думку, для залучення людей пенсійного віку до роботи можна надати їм певні преференції. Також варто залучати студентів, щоб вони працювали кілька вільних від занять годин на підприємствах. У цьому випадку бізнесу потрібно співпрацювати з вузами. Це практикують компанії, які планують свою діяльність на кілька років вперед, проте в нинішніх умовах багато підприємців мають лише короткострокові плани розвитку. Я б дуже хотів, щоб співпраця бізнесу з профтехами та вузами стала масовою.

Крім того, необхідно більше працевлаштовувати людей з інвалідністю. Але спочатку підприємці повинні створити всі умови, щоб такі працівники могли виконувати свої обов'язки. В Україні наразі майже 2,7 мільйони людей з інвалідністю різних ступенів, але працевлаштовано лише близько 450 тисяч. Для порівняння, у Великобританії працевлаштовано 53% людей з інвалідністю, тоді як у нас цей показник становить лише 17%.

Варто зазначити, що не всі люди з інвалідністю в Україні мають І групу, тому багато з них можуть працювати в офісах, на дистанційній роботі тощо. Тут треба всім долати стереотипи.

В такому випадку виникає питання перекваліфікації цих людей, щоб вони могли закрити дефіцитні вакансії. Хто цим повинен займатися? 

- В Україні відсутній орган, який міг би системно займатися питаннями працевлаштуванням та ринком праці взагалі і людьми з інвалідністю зокрема. На сьогодні існує лише орган, який накладає штрафи на бізнес за непрацевлаштування людей з інвалідністю. Немає також органу, який би здійснював аналіз ринку праці для розуміння, яких і скільки фахівців потрібно залучати, скільки людей слід навчати та хто має це робити.

Хоча в нас є Державна інспекція праці, її функції зводяться переважно до накладення санкцій, що не сприяє покращенню ситуації в країні. Питанням ринку праці частково займаються Мінекономіки, Мінсоцполітики та Служба зайнятості. Остання, на жаль, за кошти саме роботодавців, здебільшого імітує бурхливу діяльність, але не взмозі вирішити проблему кадрового дефіциту.

Важливо створити дієздатну структуру, яка буде відповідати за стратегічне планування та аналіз ринку праці, визначати потреби в фахівцях та розробляти програми з їх підготовки і працевлаштування. Лише тоді ми зможемо ефективно вирішувати проблему дефіциту кадрів і забезпечити стабільний розвиток економіки.

На вашу думку, чому через службу зайнятості працевлаштовується не багато людей, зокрема тих, хто має інвалідність?  

- Я не розумію, чому так відбувається. Служба зайнятості у 2021 році працевлаштувала 14,5 тисяч людей, у 2022 році – 8 тисяч, а у 2023 році – лише 7,7 тисячі людей з інвалідністю. При тому що в самій службі працює більше 8 тис людей. Є об’єктивні причини, і субʼєктивні чому кількість працевлаштованих падає.

По-перше, це низькі зарплати, які пропонують роботодавці саме через службу зайнятості. По-друге, існує поняття "підходяща робота". Наприклад, якщо людина працювала прокурором і її звільнили то при її звернені до служби зайнятості, цій  особі будуть шукати підходящу роботу саме для колишнього прокурора, Така система є неефективною і потребує змін. Про субʼєктивні причини такої неефективної роботи служби зайнятості краще запитати у неї. Приватні агентства демонструють значно більшу ефективність у працевлаштуванні. 

Наразі в Україні лише 121 тисяча людей мають статус безробітних, і це питання потребує негайного вирішення, адже існує багато незаповнених вакансій. Тому необхідно розробити нові підходи та інструменти для працевлаштування. Одним із рішень може бути реформа державної системи зайнятості, з акцентом на гнучкість і адаптацію до реальних потреб ринку праці і формуванні довіри саме до державної служби зайнятості, як кадрового агентства, а не "виплатної каси" допомоги по безробіттю.

Держава повинна активно співпрацювати з приватними агентствами, створювати стимули для роботодавців та впроваджувати програми перекваліфікації, що дозволить зменшити кількість безробітних і заповнити наявні вакансії. Без таких змін важко буде досягти значних покращень у сфері зайнятості та економічного розвитку країни.

На вашу думку, як державі повернути українців з-за кордону? 

- Зверніть увагу на результати опитувань українців щодо повернення. Якщо на початку великої війни більшість казала, що повернуться, то вже через рік і більше ця цифра почала знижуватися. Серед причин, чому наші люди не повернуться, є безпека, житло та зарплата. 

Велика війна триває вже більше двох років, і за цей час багато українців налаштували своє життя за кордоном: діти пішли в садочки, школи, університети, а батьки отримують хорошу зарплату і, в деяких випадках, соціальні виплати. В Україні наразі неможливо забезпечити належний рівень безпеки та гідну зарплату, тому зараз повернення українців практично неможливе. Водночас, я думаю, що багато країн будуть надавати преференції нашим людям, щоб вони залишилися там працювати, а пенсіонерам можуть зменшувати виплати, щоб мотивувати їх повернення додому.

Чи можна частково вирішити проблему дефіциту кадрів наймаючи іноземців? 

- Залучення трудових мігрантів зараз є предметом багатьох дискусій. Якщо їх використовуватимуть для відбудови, це може призвести до того, що іноземні компанії, які виграють тендери, будуть працювати в Україні зі своїм персоналом. Однак важливо, щоб вони також залучали місцевих жителів і навчали їх. Після завершення робіт в Україні ці компанії від'їжджатимуть, і тоді буде потреба в кваліфікованих фахівцях, які зможуть обслуговувати обладнання та інфраструктуру.

Якщо бізнес і державні установи будуть залучати іноземців, виникає питання, з яких країн і хто саме приїде працювати на умовну зарплату у 500 євро? Також важливо перевіряти кваліфікацію цих трудових мігрантів. Наприклад, приблизно десять років тому Ізраїль звернувся до України з проханням залучити 25 тисяч будівельників, підкріпивши це умовою підтвердження кваліфікації перед відправкою на роботу. 

Тому необхідно розвивати центри підтвердження кваліфікації, щоб гарантувати їхню здатність до виконання роботи. Також потрібно думати як надавати послуги з перекваліфікації, оскільки вже зараз повертаються ветерани з фронту, яким потрібна підготовка до цивільної професії. Ці питання потребують системного підходу вже сьогодні.

Загалом багато викликів для держави та підприємців...

- На державу і бізнес покладено багато викликів, особливо в умовах війни та невизначеності. Бізнесовим структурам важливо розуміти, що на них чекає в майбутньому — від можливостей для бронювання персоналу до податкових ініціатив, енергетичних питань та іншого. Комунікація між державою і підприємствами є важливим елементом для визначення потреб підприємців у кадровому потенціалі та інших аспектах.