Без лещат. Чому українська влада повинна дослухатися до бізнесу під час війни і не тільки

Навіть зважаючи на багато правильних рішень з боку влади в умовах війни, у бізнесу все одно залишаються питання. Одна з головних проблем – рівень комунікації та логіка рішень у податковій сфері.

Взяти хоча б проблему повернення ПДВ. Про те, що у липні цих виплат не було, зізнався особисто голова податкового комітету Ради Данило Гетьманцев. Зрозуміло, що у бюджеті катастрофічно не вистачає коштів. Сума щомісячного дефіциту за даними Офісу президента зросла з 5 до 9 млрд дол. Але блокування повернення ПДВ зв'язує руки платникам цього податку, позбавляючи їх коштів, які необхідні підприємствам як повітря, щоб продовжувати виробництво й зберігати робочі місця. Доречі, тим саим знімати з держави навантаження у сфері соціальних виплат.

Також підприємців бентежить швидкий перехід від режиму податкового перепочинку до ініціатив з підвищення податків. Як приклад – гучна ідея щодо впровадження 10%-го збору на імпорт, яку лобіює Мінфін. "Ще немає остаточної концепції, тому коли і в якому вигляді буде запроваджено збір – говорити рано", – неохоче коментує цю ініціативу міністр фінансів Сергій Марченко.

Загалом податки й податкові перевірки справа може й корисна, але коли її цинічно презентують суспільству як "патрання гусаків", то варто міняти державні підходи у комунікації з бізнесом. 

Зрозуміло, що держбюджет треба наповнювати. Поки що це відбувається в основному за рахунок емісії. НБУ вже надрукував близько 250 млрд. грн. І ось, 15 серпня парламент збільшує витрати держбюджету на 270 млрд грн, які знову будуть покриті за рахунок друкарського верстата. Це неминуче позначиться і на інфляції, і курс гривні. Але й підвищення податків у лоб – не варіант, бо воно штовхатиме бізнес у тінь. Так само як і поновлення документальних та фактичних перевірок, які з липня проводить податкова. 

При цьому показово, що попри війну, українці виконали план по сплаті податків за перше півріччя на 98,3%. Водночас, платежі рік до року зросли на 20,3%, або на 59 млрд грн. Про особисто повідомляє пан Гетманцев. Окремо у липні податкові надходження становили 64 млрд грн (додатково надійшло до бюджету 19,8 млрд грн).

 "З першого дня війни Філіп Морріс зупинив роботу фабрики біля Харкова, бо безпека наших співробітників завжди є пріоритетом. Ми сподіваємося, що роботу фабрики все ж вдасться відновити в майбутньому. Через неможливість локалізації виробництва, ми були вимушені розпочати імпорт, щоб забезпечити попит повнолітніх споживачів та сплачувати податки. З початку війни компанія сплатила понад 13 млрд грн податків", — коментує Максим Барабаш, генеральний директор "Філіп Моріс Україна"

Гарною ж ілюстрацією взаємовідносин бізнесу та держави в час війни є рішення, прийняті у сфері регулювання паливного ринку. Постачання пального населенню та бізнесу цілком можна віднести до критичної інфраструктури. Навіть у мирний час ціна на пальне є критичною для економіки оскільки вона є частиною логістичної складової більшості товарів на ринку.

В гонитві за дешевим бензином менш ніж за рік до війни влада ввела державне регулювання на паливному ринку. В травні 2021 року урядовим розпорядженням бензин та дизельне пальне були визначені соціально значимими товарами, а на їх реалізацію була встановлена фіксована націнка. Звісно це викликало нерозуміння з боку бізнесу та втрату добропорядними гравцями ринку позицій в конкуренції з тіньовим сектором. Державна регуляція стала тою бомбою сповільненої дії, що вибухнула після повномасштабного російського вторгнення. Вже в кінці квітня, поїздка на АЗС перетворилася для українських водіїв в цілий квест - пального майже ніде не було. А ті кому пощастило знайти працюючу АЗС мали відстояти за ним чергу і пальне їм відпускали за лімітами. 

Звісно обстріли Кременчуцького НПЗ та руйнування нафтобаз також зіграли свою роль в тому, що в країні почався дефіцит пального. Однак з початку війни бізнесу вдалося досить швидко переорієнтуватися з російського та білоруського бензину на поставки пального з країн ЄС. Але саме фіксовані ціни на пальне робили торгівлю бензином та дизелем невигідною, а сектор комерційних поставок, де ціни не регулювались витягував пальне з АЗС. Також бізнесу вдалося доволі швидко вдалося наповнити ринок автогазом, де державного регулювання не було. В травні після довгих перемовин з бізнесом державне регулювання на пальне скасували. Це, хоч і не відразу, дозволило наповнити ринок пальним, та ліквідувати дефіцит. 

Ще одною мірою, котра мала б мала здешевити пальне стала урядова ініціатива щодо акцизу і зниження ПДВ з 20% до 7%. В теорії це мало б привести до зниження вартості пального, однак через державне регулювання в перші місяці війни роздрібна торгівля нафтопродуктами була не дуже вигідним бізнесом і тому бензину на АЗС не було взагалі. Хоча безумовно ця ініціатива дозволила дещо замортизувати зростання цін. Після того як ситуацію з дефіцитом пального вдалося врегулювати уряд вирішив повернути акциз. Ця ініціатива провалилася в парламенті, а сам законопроект щодо повернення акцизу був дещо суперечливим і з точки зору бізнесу і з точки зору народних депутатів.

Звісно у взаємовідносинах влади й бізнесу варто згадати і позитивні моменти. Щоб розв'язувати проблему з пальним українські урядовці постійно знаходилися в комунікації з бізнесом, намагалися чути його проблеми та оперативно їх вирішувати. 

Одною з найбільших перемог в битві з дефіцитом пального стало те, міністерству інфраструктури доволі оперативно вдалося домовитися зі своїми колегами з Польщі, Румунії, Словаччини та Молдови про скасування дозволів на перетин кордону для українських автоцистерн. Це дозволило скасувати ліміт рейсів для українських автоперевізників. В умовах, коли значна частина пального в країну постачається автотранспортом, а сам ринок вимушений працювати "з коліс" від кількості рейсів, що може зробити бензовоз, значною мірою залежить наповненість ринку. 

Скасування держрегулювання привело до зростання маржі, що разом з можливістю зробити більше рейсів для бензовозів дозволила непогано заробляти в цьому бізнесі. Тож від квітня по серпень кількість імпортерів зросла з 60 до 350, що посилило конкуренцію на ринку і в купі з падінням світових цін на нафту дозволило забезпечити країну пальним і дещо знизити ціни на нього навіть у час війни.

"З лютого Україна в один момент опинилася відрізаною від усіх основних шляхів постачання пального. Крім одного – імпорту з ЄС через західний кордон. У ці складні дні війни ми стали першою компанією, яка зорганізувалася трохи швидше і краще за інших. Протягом березня-червня мережа ОККО була найбільшим імпортером світлих нафтопродуктів в Україну", — згадує Василь Даниляк, перший віце-президент ОККО Василь Даниляк

"Відзначу також конструктивну комунікацію з урядом, яка зіграла дуже важливу роль. Кабмін був глибоко залучений до вирішення проблемних питань ринку і, де була змога, йшов назустріч,  надавав підтримку у переговорах з іноземними урядами, нафтовими й логістичними компаніями, великими світовими трейдерами. Працівники різних міністерств і відомств реально допомагали адаптуватися в абсолютно зміненому ринковому становищі. Інакше ринок не зміг би подолати дефіцит, який стрімко накочувався", — говорить Даниляк.

У цій непростій ринковій ситуації також тимчасово були скасовані загальні акцизи на нафтопродукти та зниження ставки ПДВ з 20% до 7% для нафтопереробної галузі. Загалом ці кроки були дуже корисні для ринку, адже на той час світові ціни на нафту зростали щоденно, тож для українців стало важкою ношею подорожчання пального, на яке до того ж нараховувалися ще й довоєнні високі акцизи та податки.

Саме історія з паливною кризою демонструє нам, що радянські підходи до управління економікою, котрі українські чиновними отримали в спадок від СРСР, можуть стати великою проблемою в складний час, а діалог і партнерство при подоланні економічної кризи можуть дати той самий результат, який дає співпраця військових з волонтерами на фронті.

"Синергія бізнесу та держави надзвичайно важлива у військовий час і ми можемо стверджувати, що на фармацевтичному ринку вона дійсно зараз на високому рівні. Наприклад, МОЗ запровадив низьку змін щодо процедур державної реєстрації/перереєстрації лікарських засобів та їх обігу на період дії воєнного стану. Ці зміни пом’якшили навантаження на фарм виробників, дозволили нам бути гнучкішими при плануванні змін в регуляторних документах", — говорить Олександр Торгун, директор з регуляторних питань фармацевтичної компанії "Дарниця".

Також уряд офіційно закликає громадян купувати українські ліки та підтримати вітчизняних виробників. Адже українські ліки мають ті ж самі сертифікати якості міжнародного зразка GMP, що і іноземні аналоги, при цьому вітчизняні виробники наповнюють держбюджет та забезпечують робочі місця в країні.

"З першого дня воєнної агресії ми зі свого боку тісно співпрацюємо із МОЗ 24/7 і надаємо свою підтримку державі. Так, "Дарниця" у співробітництві із МОЗ та РНБО в травні цього року зареєструвала препарат для захисту населення від радіації - таблетований йодид калію. З першої виготовленої партії компанія передала на потреби МОЗ 5,25 млн доз цього препарату безкоштовно, окрім цього препарат наявний в аптеках країни. Також безкоштовно передано МОЗ 400 тис доз препарату проти хімічного ураження. Загалом "Дарниця" передала МОЗ безкоштовно різноманітних ліків на суму майже 70 млн грн. Наразі триває робота щодо подальшої співпраці з державою", — говорить Торгун.

Наприкінці липня Уряд ухвалив рішення щодо внесення фармацевтичної промисловості за напрямком виробництва ліків та медичних виробів до пріоритетних сфер економіки. Ми вітаємо це рішення, але очікуємо на анонсування подальших кроків у цьому напрямку. Перш за все виробникам потрібна від держави сформульована стратегія розвитку вітчизняної фармацевтичної індустрії, як невід’ємної частини системи охорони здоров’я. Важливо розуміти довгострокові плани розвитку програм відшкодування вартості ліків та державних закупівель. Державне замовлення лікарських засобів на основі багаторічних програм дозволить національним виробникам сміливо інвестувати у нове обладнання, розширювати потужності, створювати нові робочі місця. У свою чергу, для виходу вітчизняних виробників на європейські ринки очікуємо від Уряду сприяння щодо зняття тарифних та нетарифних бар’єрів, зокрема, шляхом взаємного визнання сертифікатів якості GMP (Good Manufacturing Practice) та сертифікатів реєстрації (Marketing authorization).

Але попри все влада повинна добре памʼятати, що лише бізнес є рушійною силою завдяки якій економіка України може і повинна зростати. А влада в цьому дуеті лише сервісний орган, головна мета якого не заважати, а допомагати підприємцям та бізнесменам розвивати країну та покращувати добробут українців.