Український малий бізнес готується до чергового регуляторного випробування. 4 грудня 2026 року завершується тримісячний перехідний період урядової постанови №1092. Відтоді заклади харчування, магазини та сфера послуг більше не зможуть продовжувати роботу під час повітряних тривог без сертифікованого укриття чи спеціально облаштованого "безпечного простору". 

Підприємці закликають Кабмін переглянути норми: на сайті уряду вже зареєстровано відповідну петицію. Бізнес вимагає продовжити перехідний період, врахувати специфіку орендованих площ і дозволити використовувати найближчі захисні споруди.

Видання Dіlo поспілкувалися з власниками бізнесів. Більшість із них зайняла вичікувальну позицію і не витрачає гроші на перепланування. Будівельні вимоги підприємці називають відірваними від життя, а саму ініціативу — ризиком повернення корупційних схем і тиску перевірок.

Позиція ринку: діалог із владою, юридичний глухий кут і загроза закриттів

У Національній ресторанній асоціації України (НРАУ) ініціативу урядовців сприйняли як спробу перекласти власну відповідальність за безпеку громадін на плечі бізнесу. Крім того, документ містить купу юридичних колізій і технічно нездійсненних вимог.

"Дана постанова є абсурдною і непродуманою. На п'ятому році повномасштабної війни подібні рішення виглядають максимально дивно, — наголошує в.о. координатора правління Національної ресторанної асоціації України Тарас Ковальчук. — Український бізнес і так відповідальний та робить усе можливе задля безпеки людей. Але головна абсурдність постанови в іншому: як діяти, коли ти лише орендар приміщення? Що робити в умовах щільної міської забудови чи на ресторанних кластерах, де зосереджено десятки закладів — кожен має будувати власне укриття чи одне на всіх? Зробити такий "безпечний простір" технічно майже нереально.

За словами представника асоціації, наразі триває складний діалог із Кабміном, Міністерством економіки та ДСНС щодо пом'якшення нормативів і і дієвих заходів підтримки. 

"Бізнес виснажений затяжними тривогами, витратами на генератори та відсутністю води. Потрібні реальні компенсатори — податкові кредити чи канікули, які дозволять зберегти бізнес живим. Інакше ми отримаємо масові закриття та дірку в держбюджеті. Це стосується не лише ресторанів, а й ритейлу та виробництва. Відтік людей із Києва вже відчутний, тому велике питання — хто доживе до Нового року, а хто до весни, попри те, що ринок усе одно намагається відкривати нові локації", — резюмує Ковальчук.

Цю позицію поділяє й директорка аналітичного центру «Ресторани України» Ольга Насонова,. За її словами, більшість закладів технічно не можуть виконати вимоги постанови Кабміну.

"Відповідати урядовим будівельним нормам сьогодні здатні лише заміські комплекси з власною ділянкою або підвальні заклади, яких у столиці та Дніпрі не більше 15%, а в Одесі — до 5%. Для 95% міського ринку з гіпсокартонними перегородками та фасадними вітринами урядові вимоги залишаються фізично нездійсненними”, говорить експертка.

На тлі жовтневого обвалу трафіку на 30–50% учасники ринку змушені масово оптимізувати мережі. Так, «Сушия» та Pesto Cafe вже оголосили про закриття частини своїх закладів, а власники "Пузатої Хати" шукають способи скорочення витрат. 

Раніше ринок уже залишили помітні гравці: GastroFamily закрила низку точок у Києві, Львові та Луцьку, а в Дніпрі припинили роботу всі п’ять ресторанів мережі Confetti в ТРЦ.

"Ресторанний сектор занурюється у вимушену зимову консервацію, повернутися з якої у квітні зможуть далеко не всі гравці", — зазначає експертка.

Хліб згоратиме в печах, а гостей виганятимуть із тарілками

Головна претензія учасників ринку — повна відсутність інженерної логіки для  міської забудови та незрозумілі механізми сертифікації приміщень. Постанова вимагає захищених зон із монолітними стінами, які здатні витримувати вибухові хвилі.

Власник мережі кафе-кондитерських Honey та фамільних пекарень "Завертайло" Станіслав Завертайло наголошує: переобладнати типові локації в історичному центрі нереально, а вчасну та прозору сертифікацію бізнесу ніхто не забезпечить:

"Нас просто штовхають у глухий кут. Я не уявляю, як виконати ці умови, — констатує ресторатор. — Якщо будівля цегляна, у нас стартово нуль шансів виконати вимогу про монолітні стіни. Та й хто це сертифікуватиме? Знову все зведеться до хабарів і “домовленостей”, як за ковідних обмежень: хтось працюватиме без перешкод, а до решти ходитимуть із перевірками".

Окреме питання — неможливість раптово зупинити технологічний цикл на виробництві та абсурдність ситуації в залі. Підприємець пояснює: якщо процес випікання хліба чи панетоне перервати бодай на пів години, партію тіста доведеться просто викинути у смітник. 

"Так само урядові інструкції не дають відповіді, що робити з відвідувачами під час обіду — змушувати розраховуватися на ходу, вибігати з тарілками чи залишати неоплачені чеки. У нас зараз працюють вісім закладів, але два вже балансують на межі тимчасової консервації. Якщо влада не піде на поступки, бізнесу доведеться або закриватися, або знову якось викручуватися під загрозою штрафів", — підсумовує Завертайло.

"Чекаємо 4 грудня і нічого не робимо": малий ритейл обирає вичікувальну позицію

У сегменті невеликих магазинів біля дому та франчайзингових точок крафтового виробництва ситуація не менш напружена. Більшість таких об'єктів орендують площі на перших поверхах зі скляними вітринами, де зводити бетонні укріплення просто немає де, а партнери-франчайзі не мають вільного ресурсу на капітальні перебудови.

Засновник мережі магазинів напівфабрикатів MultiCook та ексспіввласник "Галі Балуваної" Володимир Матвійчук відверто визнає, що його бізнес свідомо не витрачає коштів на переобладнання:

"Моя позиція чітка: ми чекаємо 4 грудня і нічого не робимо, бо розраховуємо на здоровий глузд урядовців та на те, що цю постанову переглянуть чи скасують. На сьогодні готовність приміщень у нашій мережі до таких нормативів — нуль. Як адаптувати крихітну точку на 20–30 "квадратів", де фасад повністю скляний? Куди там тулити монолітні стіни?" — говорить Матвійчук.

Підприємець підкреслює, що малий бізнес уже працює на межі рентабельності, а всі обігові кошти франчайзі йдуть на утримання операційної діяльності: купівлю чергових генераторів, акумуляторів та розв'язання проблем із водопостачанням.

"Ми щодня закриваємо критичні дірки — то зі світлом, то з логістикою, то з кадрами, а тут влада підкидаює чергову штучну проблему. Якщо з 4 числа почнуться санкції чи перевірки, частина локацій просто закриється, бо тягнути це далі вже немає сил", — підсумовує бізнесмен.

Збитки, кадри та ракети: у яких умовах запроваджують обмеження

Для мережі "Пиріжкова Тітка Клара" урядовий регуляторний дедлайн збігся з періодом безперервної ліквідації наслідків російських атак. У вересні під час масованого обстрілу столиці постраждало головне виробництво компанії, а рівно за місяць балістичний удар по Печерську пошкодив кафе-пекарню мережі; вибуховими хвилями також винесло вітринне скло на точках по Великій Васильківській та Липській.

Співвласник мережі Андрій Пінчук наголошує: коли бізнес щотижня ліквідує непокриті страховкою руйнування, вимога зводити монолітні конструкції всередині закладів виглядає відірваною від реальності. Тим паче, що більшість їхніх локацій мають доступ до підвалів у самих будівлях або розташовані за лічені метри від станцій метро. Проте чинна редакція постанови такі альтернативи просто ігнорує.

"Ми навіть не прораховували витрат на внутрішні "безпечні кімнати", бо маємо поруч метро та підвали. Але на бізнес навалилося все й одразу, — зазначає Пінчук. — Лише у жовтні відвідуваність упала на 30% порівняно з минулим роком. Київ порожніє: даються взнаки почастішання обстрілів і заклики влади виїжджати на дачі чи за місто. Люди роз’їжджаються, а щотижня мережу залишає по семеро працівників, тоді як знайти вдається щонайбільше двох. Кадровий дефіцит уже досяг 30%".

На тлі спорожнілих залів і браку персоналу стрімко зростають витрати: лише за останній місяць собівартість продукції підскочила на 20% через вимушений перехід на генератори й дороге пальне.

"Ми здатні закрити питання автономного світла й води своїм коштом, але забезпечити заклади гостями та працівниками не в змозі. За таких обставин вимагати капітальних перебудов від бізнесу, який щодня рахує збитки від прильотів і бореться за виживання, означає лише одне: урядова постанова №1092 стане для багатьох фінальною крапкою", — підсумовує Пінчук.