Зерновий коридор, заміновані поля і робота попри втрати: як АПК продовжує працювати в умовах війни

Та попри розгубленість перших днів повномасштабної війни, українські аграрії і сільгоспкомпанії продовжують працювати, засівати поля і гарантувати продовольчу безпеку країни.

Зараз важко назвати бодай одну підгалузь або напрям в АПК України, яких би не торкнувся руйнівний вплив російської агресії. Найважчими викликами для сільського господарства стали тимчасова втрата частини територій, проблеми з логістикою агропродукції через блокаду українських морпортів, низькі ціни на сільгоспсировину і відповідне скорочення рентабельності агробізнесу, а також знищення майна аграріїв.

Так, експерти проєкту KSE Institute наводять такі цифри: станом на квітень 2023 року агропромисловий комплекс країни отримав $8,7 млрд лише прямих збитків, з них:

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

·         $4,65 млрд коштувала знищена та пошкоджена сільгосптехніка (загалом 109,6 тис. одиниць);

·         $1,87 млрд — вартість знищеної та викраденої готової сільгосппродукції (майже 4 млн тонн);

·         $1,33 млрд — вартість знищених зерносховищ ємністю одночасного зберігання 8,2 млн тонн, а також 3,25 млн тонн пошкоджених елеваторних потужностей.

Однак аграрії отримали і непрямі збитки. За даними KSE Institute, лише до вересня 2022 року український АПК мав $34,25 млрд непрямих збитків. Головні чинники збитків:

Зниження цін на експортноорієнтовані сільгоспкультури, через які Україна втратила майже $18,5 млрд. Останнє дослідження проводили майже рік тому, тому актуальні цифри значно вищі.

Експортноорієнтовані сільгоспкультури подешевшали насамперед через проблеми з логістикою і морську блокаду. Довгі черги на прикордонних автомобільних і залізничних переходах з ЄС і можливі форс-мажорні обставини під час постачання агросировини змушують зернотрейдерів закладати всі ризики у закупівельні ціни українського збіжжя, через що воно коштує в Україні набагато менше, ніж за кордоном.

Наприклад, брокерська компанія Barva Invest наводить такі актуальні ціни: в українських портах Дунаю пшениця і кукурудза коштують відповідно $172/т і $173/т, тоді як на європейській біржі Euronext пшениця дорожча на 36% ($235/т), а кукурудза — на третину ($231/т).

Таким чином, український фермер працює з мінімальною рентабельністю чи собі у збиток. Цей висновок випливає з даних Української зернової асоціації (УЗА): за вартості кукурудзи на євробіржі $231/т, вартість її доставки з України становить приблизно $100/т за собівартості вирощування $150/т. Неможливість заробити на вирощуванні сільгоспсировини виключає можливість розвитку для українського АПК і залучення інвестицій в агросектор.

Скорочення виробництва с/г культур через тимчасову окупацію частини території країни і зниження врожайності у підконтрольних регіонах. За даними KSE, ці втрати становили $14,2 млрд на вересень 2022-го.

Раніше президент Володимир Зеленський заявив, що до середини лютого 2023 року приблизно 18% території країни (109 тис. кв. км) залишаються окупованими рф. А отже, врожай основних культур значно скоротився через зменшення посівних площ та зниження валової врожайності, спричинену  вимушеною економією аграріїв на добривах та необхідних товарно-матеріальних цінностях.

За даними УЗА, загальний врожай ключових сільгоспкультур у 2022/2023 маркетинговому році (липень-червень) становив 73,8 млн т, що на 30,6% менше за довоєнні 106,4 млн т у 2021/2022 МР. Прогнозується і подальше зниження валових обсягів врожаю: у 2023/2024 МР очікують скорочення ще на 6,3% — до 69,1 млн т.    

Зерновий коридор і спроби встановити альтернативні маршрути

До повномасштабної війни Україна була головним світовим експортером соняшникової олії, за продажами кукурудзи посідала друге місце, ячменю — третє, а також забезпечувала 10% глобального попиту на пшеницю. За даними Всесвітньої продовольчої програми, експортованої з України агропродукції вистачало, щоб прогодувати 400 млн людей, тобто вдесятеро більше за населення України.

Російська блокада українських морпортів зупинила аграрний експорт з України: у березні 2022 року вдалося експортувати заледве 0,3 млн т збіжжя, тоді як у лютому 2022-го цей показник становив майже 2 млн т. Однак від блокади постраждали не лише українці, перед багатьма іншими країнами постала перспектива дефіциту продовольства.  

Загалом Україна у 2022 році планувала зібрати 65–67 млн т нового врожаю. За внутрішнього споживання на рівні 18 млн т у неї на експорт залишилось би 50 млн т врожаю 2022 року і ще приблизно 18 млн т перехідних запасів з 2021 року. Через реальну можливість голоду в найбідніших країнах Азії та Африки світові лідери почали шукати можливість експортувати майже 70 млн т збіжжя, заблокованого росіянами в Україні.

В результаті переговорів Україна, Туреччина та ООН 22 липня 2022 року підписали угоду про експорт зерна через затверджений морський коридор. Аналогічний документ підписали Туреччина, ООН та росія. Таким чином, Україна не укладала жодних договорів з росією.

За даними УЗА, за рік дії "зернового коридору" через нього пройшло майже 30 млн т зернових та олійних культур (без урахування олії, шротів тощо). Процесу нормального агроекспорту заважав саботаж з боку російських інспекторів, що безпідставно блокували рух суден із зерном. Тож "зерновий коридор" майже не працював від червня 2023 року, хоча загалом ця угода дозволила Україні вивезти більшу частину накопиченого на елеваторах збіжжя.  

Через спровокований росією простій суден із зерном Україна зазнала збитків на більш ніж $1 млрд, що змусило українських зернотрейдерів розвивати альтернативні шляхи експорту. Зараз ключовий агробізнес розвиває перевалку зерна через порти Дунаю. Компанія "Кернел" планує до кінця 2023 року побудувати власний перевантажувальний термінал "Девелопмент Рені Термінал" з потужністю переробки до 60 тис. т зерна щомісяця, а "Нібулон" перетворює Ізмаїльський зерновий термінал на повноцінний елеватор.

Зерновики наголошують, що для України більше не принципово продовжувати Стамбульську угоду, її можна не підписувати знову, якщо вдасться організувати рейдову перевалку барж із зерном у румунських територіальних водах. Тоді країна зможе збільшити пропускну здатність дунайських портів ще на 1 млн т: з нинішньої фактичної межі у 2,2–2,3 млн т зерна на місяць до майже 3,5 млн т. У поєднанні з експортом автомобільним та залізничним транспортом це забезпечить постачання збіжжя на зовнішні ринки без участі такого ненадійного партнера, як рф.

Можливість продовження угоди з експорту зерна зараз виглядає дедалі малоймовірною, враховуючи відмову рф від перепідписання угоди і масовані ракетні обстріли портів Великої Одеси, внаслідок яких було зруйновано до 40%  експортної інфраструктури. Попередній підрахунок показує, що для повноцінного відновлення постраждалих об’єктів знадобиться не менше року.

Втрати людей і майна

Після початку агресії рф почала цілеспрямовано знищувати українські сільгосппідприємства і зерносховища. Ракетні обстріли елеваторів і ферм російські пропагандисти пояснювали начебто зберіганням на них вибухівки для ЗСУ та української військової техніки.

У великому списку знищених рф активів агрокомпаній можна назвати знищення декількох зернових терміналів холдингу "Нібулон", зокрема перевантажувального комплексу в Херсонській області, який затопило внаслідок підриву росіянами греблі Каховської ГЕС. Зерновий термінал "Кернела" у порту Чорноморська нещодавно зазнав ракетної атаки з боку рф, що призвело до часткового знищення та пошкодження 60 тис. т зерна, вже підготовленого до відправлення у Китай.

Однак на війні агрокомпанії втрачають не лише майно, але й людей. Так, у липні 2022 року в своєму будинку в Миколаєві внаслідок російської ракетної атаки загинув генеральний директор компанії "Нібулон" Олексій Вадатурський. Станом на сьогодні майже 1300 співробітників "Кернела", приблизно 300 "Астарти", понад 2000 співробітників МХП мобілізувалися для захисту України. За минулий рік 14 працівників "Кернела" загинули, 51 поранений, "Астарта" втратила 16 бійців.

Війна створила нові та підсилила наявні проблеми в АПК

Російська агресія створила й іншу проблему для агросектору — замінування сільгоспземель. Потенційно забрудненими мінами та залишками снарядів залишаються 170 тис. кв. км території України, зокрема 470 тис. га земель сільгосппризначення. Уряд налаштований до кінця 2023 року повернути в експлуатацію до 35% замінованих сільгоспземель, однак великі агрокомпанії проводять розмінування власними силами там, де це можливо.

Так, "Нібулону" вдалося до квітня 2023-го розмінувати й повернути в обробіток п'яту частину замінованих росіянами земель — більш ніж 1 тис. га. Загалом під окупацією залишається 25 тис. га земельного банку агрохолдингу.

Досі до кінця не визначена шкода від знищення росіянами греблі Каховської ГЕС, через що більшість меліоративних систем країни втратила доступ до води для зрошування. Терористичний акт росіян фактично залишив без води 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% у Запорізькій та 30% у Дніпропетровській областях. Збитки України становлять майже $1,5 млрд, але це не фінальна сума. Крім того, невідомим залишається майбутнє сільського господарства у південних областях:м у найближчому десятиріччі регіону загрожує зміна екосистеми і перетворення на пустелю.

Від жовтня 2022 року в лексикон українців увійшло нове слово — блекаут. Тоді росія почала обстрілювати ракетами та дронами критично важливі об’єкти енергетичної інфраструктури. Внаслідок цього зупинилася робота переробних підприємств АПК, особливо постраждало виробництво молока і хліба, тваринництво, порушилася робота елеваторів.

Попри закупівлю господарствами генераторів для резервного живлення, проблема досі до кінця не вирішена: восени цілком можливі нові російські обстріли електростанцій, що завдасть бізнесу нових збитків та спричинить нові простої та втрати сировини.

Крім вищеназваних проблем, список викликів для АПК можна продовжувати досить довго. Серед найважливіших:

·         Складність бронювання  персоналу агрокомпаній від мобілізації в ЗСУ та недостатність на ринку кваліфікованих працівників.

·         Слабкий захист прав власності та рейдерство.

·         Проблеми виробників харчування під час розрахунків із торговельними мережами.

·         Непередбачувані регулятивні дії держави, постійні зміни законодавства.

·         Труднощі з поверненням ПДВ експортерам.

·         Відсутність в АПК вільних обігових коштів для розвитку та проблеми із залученням фінансування.

·         Необхідність адаптації агротехнологічних підходів і реструктуризації посівних площ.

·         Повна перебудова логістичної системи та інші виклики.

Які перспективи на найближчий рік?

Найімовірніше, у найближчому році в агросекторі триватиме тенденція до жорстокої економії на всіх статтях витрат, оптимізації технологій вирощування, а в окремих випадках — відмови сіятись. В умовах двозначної цифри щорічної інфляції і зростання цін на всю лінійку товарів, від добрив і насіння до пального і технічних сервісів, кожен господар постане перед складним вибором при закупівлях ТМЦ.

Також сільгоспвиробникам варто буде зважено підходити до вибору посівних культур, сівозміни та технології вирощування. Однак не слід забувати, навіщо взагалі існує АПК: агросектор має продовжувати працювати, сіяти й обробляти землю, виробляти продовольство, яке врятує Україну і світ від голоду.

"Незалежно від того, що нам готує майбутнє, необхідно шукати нові можливості. Попри війну ми продовжуємо інвестувати. У 2022 році сума інвестицій становила $100 млн. Це були зокрема проєкти, які ми розпочали ще до війни. Один із них — запуск заводу з перероблення соняшнику. Також це елеваторні потужності, с/г техніка, обладнана елементами точного землеробства, інвестиції у транспортну логістику", — розповідає Сергій Доброгорський, заступник голови правління з агронапряму МХП.