Фактор "Укрнафти". Як держава ослабила позиції групи "Приват" та може стати потужним гравцем на паливному ринку

7 листопада відбулась націоналізація низки великих підприємств, в число яких потрапили "Укрнафта" та "Укртатнафта". До повномасштабного вторгнення ці два підприємства були ключовими в нафтовій галузі та спільно контролювались "Нафтогазом" і групою "Приват". Зараз формально вони під контролем Міністерства оборони.

Звісно забезпечення армії пальним є вкрай важливою задачею, однак призначення керівником "Укрнафти" та "Укртатнафти" колишнього керівника WOG Сергія Корецького наводить на думку, що в очільників держави  дещо інші плани на ці підприємства. Крім того, з забезпеченням ЗСУ пальним до того непогано справлялася "Укрзалізниця", котра має можливість відносно дешево завести з ЄС значний об'єм пального. 

Паливний ритейл навіть у воєнний час залишається доволі прибутковим бізнесом, а тези про створення вертикально інтегрованого державного нафтового холдингу звучали з уст державних топ-менеджерів досить давно. Також досить давньою є історія про "розлучення" партнерів по "Укрнафті" в особі держави та групи "Приват", котру очолює бізнесмен Ігор Коломойський. Останній був для держави дуже незручним партнером - в грудні минулого року в розпал енергетичної кризи він навіть вимагав у "Нафтогаза" повернути "Укрнафті" старий борг у вигляді 9 млрд куб. м газу. А через толінгові схеми на "Укрнафті" "приватівці" регулярно викачували з держави мільярди гривень.

Війна та пріоритетність нацбезпеки дали державі можливість державі "розлучитися" з Коломойським доволі радикальним способом. Однак важко сказати, що на цій історії можна поставити крапку. Підприємства можуть бути реквізовані на час війни, або ж Коломойський цілком може домовитися та налагодити плідну співпрацю з новими державними менеджерами. З іншого боку держава проявляє активний інтерес до паливного ритейлу. Бренд АЗС U.GO, котрий "Нафтогаз" запустив на базі арештованих заправок Glusco  - є яскравим прикладом такого інтересу. А 500 заправок "Укрнафти" є досить хорошою базою для держави як гравця паливного ринку. 

З іншого боку, навіть і без АЗС "Укрнафти" "приватівці" залишаються потужною силою на ринку та мають в обоймі 1000 АЗС, котрі об'єднані під різними брендами та неофіційно відомі як група "Авіас". АЗС "приватівців" зараз працюють в середньому ціновому сегменті, однак через війну вони втратили Кременчуцький нафтопереробний завод, що давав їм значні переваги над конкурентами. Сама націоналізація "Укрнафти" може стати одним з факторів, що в перспективі ослабить "Приват" та "деолігархізує" Коломойського.

Проблеми групи "Приват"

Проблеми Коломойського не обмежуються націоналізацією "Укрнафти" та "Укртатнафти". Складнощі почалися після історії з відмиванням грошей "Приватбанку" в США. Внаслідок цього бізнесмен та його родина потрапили під санкції США, а згодом і впали в немилість Банкової. Хоча у 2019 році саме Коломойського вважали головним бенефіціаром перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах.

Хоча українська влада спершу не поспішала переслідувати одіозного бізнесмена, з часом приват став втрачати позиції, а аргументи влади в діалозі з ним ставали дедалі жорсткішими. У вересні Коломойський втратив міжнародний аеропорт "Дніпро", котрий був важливим активом авіаційного бізнесу приватівців. Компанія "Галтера" ще в 2009 році отримала ексклюзивне право на користування Дніпропетровським аеропортом, з умовою, що злітна смуга залишиться у власності держави. На ділі "приватівці" використовували злітну смугу самостійно, а афільована з "Приватом" авіакомпанія МАУ довгий час домінувала на українському ринку міжнародних авіаперевезень.

Також досить цікавою є історія про указ, яким президент Зеленський позбавив Коломойського українського громадянства, що важко назвати дружнім кроком з боку Банкової. Однак не зважаючи на це "Приват" досі залишається потужною бізнесовою імперією в обоймі котрої залишається найбільша в країні мережа АЗС, медіахолдинг "1+1", а також феросплавні підприємства. 

Аналітик профільного видання "Нафторинок" Олександр Сіренко каже, що причиноюа включення "Укрнафти" та "Укртатнафти" в перелік підприємств, котрі націоналізували можуть бути саме проблеми Коломойського з американською юстицією.

"Не дивлячись на війну Коломойський залишається досить впливовою фігурою в Україні. У нас дуже мало гравців, котрі могли б тягатися з ним на рівних. Я думаю, Банкова могла прийняти рішення про націоналізацію його частки в "Укрнафті" та "Укртатнафті" за рекомендацією західних союзників", - каже Сіренко.

За його словами, хоча Коломойський і є доволі неоднозначною фігурою, у 2014 році саме завдяки його зусиллям вдалося запобігти створенню проросійських "народних республік" в кількох областях включно з Дніпропетровською та Одеською. 

Сіренко каже, що справа з "розлученням" партнерів по "Укрнафті" почалася кілька років тому, і через пандемію COVID та війну так і не дійшла до логічного завершення.

"Взагалі цей союз був не дуже ефективним, однак останні чотири роки були для "Укрнафти" періодом розвитку: модернізували частину АЗС, провели ремонт нафтових свердловин, та навіть почали бурити нові. Взагалі видобуток нафти відрізняється від видобутку газу, втримати об'єми там складніше, однак "приватівцям" це вдалося, видобуток нафти там не падав, на відміну від повністю державного "Укргазвидобування", - зазначає експерт.

За його словами на найближчі кілька років "Кременчуцький НПЗ" перертвориться на чорну діру для поглинання коштів. На підприємстві, котре з березня не може випускати продукцію досі потрібно виплачувати зарплати, а після війни в завод потрібно буде вкласти значні кошти для його відновлення.

"Нафтопереробка це дуже дорого і в усій нашій країні є 20 людей зі списку Forbes, котрі теоретично могли б цим зайнятися. Свого часу "приватівці" вклали в завод значні кошти, тож в історії з націоналізацією дивною є реакція Коломойського, а вірніше її відсутність", - зазначає Сіренко.

Майбутнє заправок "Укрнафти"

На думку Сіренка, через те, що пальне на АЗС "Укрнафти" постачали сторонні компанії з групи "Авіас", найближчим часом на цих заправках можуть початися перебої з пальним.

"В середньому пального на АЗС вистачає на тиждень, якщо мова йде про Київ, то це взагалі кілька днів. Тиждень минув і пальне досі не підвезли. Станом на 15 листопада автогаз на АЗС "Укрнафти" був лише в двох областях з 20", - каже Сіренко.

"В середньому пального на АЗС вистачає на тиждень, якщо мова йде про Київ, то це взагалі кілька днів. Тиждень минув і пальне досі не підвезли. Станом на 15 листопада автогаз на АЗС "Укрнафти" був лише в двох областях з 20", - каже Сіренко.

Тому першим викликом нової управлінської команди "Укрнафти" стане відновлення логістики поставок пального на АЗС. Експерт вважає, що на "Укрнафту" прийшла команда з хорошим досвідом роботи в паливному рітейлі. І загалом є усі шанси, що новій команді вдасться зробити потужну мережу заправок. До того ж 500 АЗС "Укрнафти" представлені в багатьох областях є доволі хорошим потенціалом, який можна буде розвивати.

"Одним з хороших напрямків зараз може стати торгівля автогазом. На АЗС "Укрнафти" можна продавати скраплений газ власного видобутку. Взагалі не дивлячись на повернення акцизу, в паливному рітейлі зараз дуже велика маржа, особливо якщо ти контролюєш увесь ланцюжок від імпорту пального до його реалізації на АЗС. Однак для того, щоб цей проект відбувся потрібен талановитий менеджмент з дуже хорошим фінансовим ресурсом. Мова йде не тільки про заробітні плати керівництва, але й про необхідність вливати кошти в розвиток проекту", - говорить Сіренко.

Однак державі майже ніколи не вдавалася успішна реалізація бізнесових проектів. Яскравим прикладом тут є "Укргазвидобування", в портфелі которого є кілька провалених програм підвищення видобутку газу, а також розтрата сотень мільйонів гривень. 

Крім того, Коломойський має досвід знаходити спільну мову з керівниками державних підприємств, тож не виключено, що "приватівці" продовжать співпрацювати з "Укрнафтою" на вигідних для себе умовах.

Директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн також зазначає, що вибір нового керівника "Укрнафти" доволі непоганий, оскільки саме за Корецького мережа АЗС WOG почала якісно зростати. 

Однак Куюн також зазначає, що в держави досі не було успішних кейсів в нафтогазовій галузі.

"І не тому, що управляють непрофесіонали. Державі постійно потрібні або гроші, або низькі неринкові тарифи, тому немає й ефективності та інвестицій. Перша ситуація властива "Укрнафті" - держава завжди вигрібала 100% дивідендів, позбавлючи компанію майбутнього.  Друга – НАКу (хоча звідти теж завжди пилосили всі гроші).  Навряд чи зараз буде інакше. Сьогодні уряду особливо потрібне й те, й інше – й гроші, й тарифи", - підкреслює Куюн.