Паперові чеки, скрутки та контрабанда російського пального. Що відбувається на тіньовому ринку нафтопродуктів після скасування податкових пільг

Паперові чеки, скрутки та контрабанда російського пального. Що відбувається на тіньовому ринку нафтопродуктів після скасування податкових пільг
Тіньовий ринок нафтопродуктів тривалий час був головною біллю української влади. Ілюстрація: Delo.ua

Український паливний ринок понад рік прожив в умовах податкових пільг, які дозволили подолати паливну кризу, що виникла на початку повномасштабної війни, а також дали можливість переорієнтувати постачання пального з Росії та Білорусі на пальне з інших країн. Після того як ринок остаточно стабілізувався, а ціни на паливо знизились влада почала повертати довоєнні податки. Останнім кроком на цьому шляху стало повернення ставки ПДВ з пільгових 7% до 20%, що почало діяти 1 липня

Прокачайте маркетинг-стратегію свого бізнесу та знайдіть нові канали взаємодії з аудиторією на MRKTNG марафоні від MMR та Ekonomika+
25 червня топменеджери Ощадбанку, Укрзалізниці, NOVA (Нової пошти), Kernel, Ковальська та ще 25+ великих компаній розкажуть, які стратегії та канали просування підійдуть саме вашому бізнесу.
Забронювати участь

Бажання влади повернути податки на пальне, цілком можна зрозуміти, оскільки видатки на війну з росіянами йдуть саме з українського бюджету. Проте цей крок як і очікувалось призвів до низки проблем. По-перше ціни на бензин та дизельне пальне від початку червня до початку вересня зросли майже на 10 гривень за літр. А зростання цін па паливо призводить тягне за собою зростання цін і на інші товари та послуги. Другою проблемою є те, що підвищення податків поставило в нерівні умови тих, хто ці податки платить в повному обсязі і тих хто цього не робить.

Ще до того як почала діяти ставка ПДВ 20% експерти та учасники ринку прогнозували, що це зробить привабливими схеми з торгівлі документами на паливо. Коли документи на пальне за певний відсоток продаються одному покупцеві для схем зі скручуванням ПДВ, а саме пальне за готівку йде до іншого покупця. Раніше низькі ставки ПДВ на паливо робили цей товар не вигідним для використання в схемах.  Через два місяці після того як норма почала діяти можна констатувати, що ці прогнози збулися. Експерти та учасники ринку говорять, що напівлегальні АЗС пропонують пальне за цінами нижче за ринкові та продають паливо без чеків. При цьому варто нагадати, що до повномасштабної війни бюджет України через нелегальний ринок нафтопродуктів недотримував 20 млрд гривень на рік.

Варто також зауважити, що після початку війни до старих проблем паливного ринку додалася і нова - ввіз в Україну пального з Росії та Білорусі. Боротьба з цим явищем є принциповою для України, з тієї причини що ми вимагаємо дотримання нафтових санкцій проти Росії від інших країн. Проте на практиці боротьба з російським пальним є досить складною задачею, яка нагадує гонку озброєнь.

Нове життя старих схем

Директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн говорить, що зараз є всі ознаки того, що схеми на ринку нафтопродуктів повертаються. Одною з ознак є те, що на деяких регіональних АЗС можна знайти бензин А-95 за ціною 39 грн/л, тоді як в гурті таке пальне коштує від 45 грн/л. Ще одним випадком на який звертає увагу експерт це те що на деяких АЗС при купівлі пального виписують паперові чеки без жодних реквізитів. 

За словами експерта, головним показником нелегальних схем при торгівлі нафтопродуктами є низька ціна. Якщо пальне на АЗС коштує 50 грн/л, або 48,50 грн/л при тому що в гурті пальне на той час коштувало 45 грн/л, то виходить, що брудна маржа АЗС становить 1,5-2 грн/л. При тому, що 2-3 грн/л становлять експлуатаційні витрати АЗС плюс транспортування палива. 

“Виходить, що при елементарному розрахунку такі АЗС працюють взагалі без прибутку, а десь навіть собі у збиток. Цього не може бути, це протирічить здоровому глузду. Дуже показовою в цьому плані буде звітність податкової за третій квартал цього року. Зараз знову набуває актуальності норма закону, що забов’язує податкову публікувати рівень податкового навантаження оптової й роздрібної торгівлі пальним. Цей закон був прийнятий ще до повномасштабної війни, але після російського вторгнення податкова припинила публікувати ці данні посилаючись на розпорядження Кабміну пов’язані з військовим станом. Хоча податкові надходження не варто приховувати. Податки сьогодні є джерелом фінансування оборони, бо кошти західної допомоги, наприклад, йдуть виключно на невійськові потреби. Тож виведення ринку з тіні потрібно для посилення фінансування української армії”, - каже Куюн.

Він зазначає, що міні-НПЗ в Україні продовжують працювати, хоча декілька заводів вже зруйновано. До прикладу 31 серпня була заява компанії оператора міні-НПЗ в Мерефі про те, що компанія припиняє свою діяльність через те, що її активи зруйновані. Разом з цим, для невеликих заводів які залишились конкуренція послабилась. Після повернення довоєнних податків на паритет з імпортним пальним став доволі високим, що спонукає власників міні-НПЗ також штовхати ціни догори.

“Привезти бензовоз від західного кордону до Києва це 3-5 гривень на літрі, я вже не кажу про Полтаву чи Харків. А якщо ти там виробляєш та продаєш в тій Харківській, Полтавській чи Дніпропетровській області воно все грає в плюс до твоєї економіки. Якщо ти це виробляєш це відповідно ти будеш як його продавати? Ти будеш орієнтуватися на імпорт, а от цей паритет він дуже високий”, - говорить Куюн.

За його словами, імпортний паритет був потужним стимулом для міні-НПЗ ще минулого року, коли податки на пальне були дуже низькими. Тоді Україна вибудовувала нову систему постачання палива і транспортувати пальне стало дорожче, а постачальники пального продавали його з націнкою 200-300 доларів на тонні. Все це робило бізнес міні-НПЗ дуже маржинальним.

Засновник групи компаній “Прайм” Дмитро Льоушкін каже, що за два місяці після повернення довоєнних податків на пальне, активізувалися й схеми з торгівлею документів на пальне.

“На Півдні країни ви цілком спокійно можете знайти заправки, що продають пальне за ціною у 45 гривень за літр при оптовій ціні 46 грн/л. Це досягається досить просто: купується пальне за 46 грн/л, документи продаються за 7-9%, а собівартість такого пального виходить 43 грн/л. Чому б його тоді за 45 грн/л не продавати? Зараз це пішло повним ходом і в майбутньому лише прогресуватиме. Попит на податковий кредит зростає і зростатимуть зловживання”, - говорить Льоушкін.

Разом з цим він зазначає, що серйозні мережі АЗС побоюються зв’язуватися з такими махінаціями, тож такі зловживання це в більшості випадків історія невеликих АЗС. 

Аналітик профільного видання “НафтоРинок” Олександр Сіренко говорить, що останнім часом на кордоні з ЄС недавно зареєстровані компанії пропонують пальне оптовим покупцям за ціною ничою за ринкову на 1-2 гривні.

“Такі дешеві пропозиції можуть бути лише у двох випадках. Перший це російський ресурс, який одразу дешевше купується. Другий випадок – це успішна реалізація схем у торгівлі нафтопродуктами. Таких пропозицій до повернення ПДВ до 20% було дуже мало, а от зараз їх побільшало. Наразі податки на літрі бензину складають 15,2% від його ціни, а у випадку з дизпальним податкове навантаження складає 14,1%. Це доволі широкий діапазон який можна оптимізувати”, - каже Сіренко.

Боротьба з російським пальним. Гра в довгу

Ще однією проблемою паливного ринку після початку повномасштабної війни з Росією та санкцій проти агресору став ввіз російського пального в Україну. Боротьба з цим явищем йде зі змінним успіхом і опитані експерти кажуть, що це гра в довгу.

На думку Сіренка зі всього обсягу пального, яке Україна імпортувала у серпні приблизно 32% мають підозріле походження. Наприклад країною походження пального вказана Індія, але пальне надійшло через сумнівні перевалочні пункти.

“В Туреччині є два заводи звідки ми беремо паливо. Це Tüpraş та завод Starr, котрий належить азербайджанській компанії Socar. Є порти звідки до нас пальне надходить начебто з цих двох заводів, але ці порти до заводів не мають жодного відношення. Водночас у липні імпорт російського пального до Туреччини оновив рекорд і склав 1,4 млн тонн”, - говорить Сіренко.

Він зазначає, що найбільш активно йде торгівля російським автогазом через західні кордони України.

“Це дуже цікава історія. Україна закриває одні напрямки, а імпортери російського пального починають використовувати інші. Наприклад наприкінці тижня російський автогаз почали везти з Латвії. При цьому з таких газонасосних станцій на які не мало б сенсу везти ресурс Мажекяйського НПЗ щоб потім везти його в Україну. Зазвичай такі пропозиції дешевші за ринок. Дисконт там від 70 доларів на тонні, хоча буває доходить і до 120 доларів на тонні”, - каже Сіренко.

За його словами, ситуація з автогазом російського походження знаходиться в постійній динаміці. Зокрема на початку серпня українські митники розвернули кілька десятків газовозів, які не змогли довести, що автогаз який вони везли в Україну не російського походження. Проте експерт каже, що це не зупиняє продавців російського пального і 1 вересня українським імпортерам надійшли пропозиції від польських та литовських ГНС з пропозиціями цін, які можуть бути лише в тому випадку коли пальне російського походження.

Куюн теж зазначає, що боротьба українських митників з російським пальним йде з перемінним успіхом. Після того як щодо російського палива вводяться санкції росіяни починають їх обходити, а коли лазівку закривают вони знаходять іншу.

“Був важливий крок, коли при завозі пального в Україну стали вимагати сертифікат походження. Але минуло три тижні і російське пальне знову поїхало в Україну. Почали розбиратися: всі вони отримують оці сертифікати в Європі де їх видають без проблем на будь-який товар”, - говорить Куюн.

За його словами, у серпні парламет розширив повноваження митниці та дав їй право вимагати вторинні транспортні документи, що дозволяли прослідкувати шлях нафтопродуктів: звідки імпортер купив пальне, хто та звідки йому його привіз. Це дозволило розкрити нові лазівки російського палива.

“Найбільш волаючий випадок це те, що з Литви до нас їде казахстанський газ. Насправді цей газ який виробляється на Оренбурзькому газопереробному заводі з казахстанської давальницької сировини. Тобто по факту він є російським. Але документи на нього з Казахстану. І зараз нова задача як не допустити цей продукт. Тож зараз певно іде робота над нормативними актами які мали б закрити шлях для такого палива в Україну”, - розповідає Куюн.

Він зауважує, що український паливний ринок фактично відмовився від послуг найпотужнішого турецього оператора Opet, який є найбільшим імпортером російського пального до Туреччини. За словами експерта щомісяця компанія купує близько 100 тисяч тонн російського палива на місяць, а це 15-20% всього імпорту. 

“Компанія зараз на рівні послів та своїх бізнес-партнерів намагається довести що не постачала до України російське пальне, а постачала індійське. Але логіка РНБО полягає в тому, що ми дивимось не на компанії які там працюють, ми дивимось на порти. Якщо до нас іде пальне з портів які приймають російський продукт, то відповідно ми будемо це перевіряти, щоб це не був російський продукт. Не зважаючи на документи, які в Туреччині можна придбати за декілька лір”, - говорить Куюн.

Він зауважує, що боротьба з завозом російського пального ведеться постійно, вона дає результати, але ринок теж адаптується та шукає обхідні шляхи. Єксперт каже, що російське пальне не є суттєво дешевшим за пальне з інших країн, але українські трейдери деколи беруться завозити його навіть заради невеликої премії в 10 доларів за тонну. 

“Це просто незрозуміло. Тим більше що на ринку вдосталь чистого продукту неросійського походження який можна везти. Але ні дехто продовжує гратися в ці ігри. Навіть адмінресурс намагаються підключати щоб провезти російське пальне. Це просто дивна ситуація. І тому якщо ми бачимо, що у нас таке відбувається нас не має дивувати те що відбувається у світі, коли говорять, що росіяни обходять санкції”, - каже Куюн.