Газ як зброя. Як почалося і чим закінчиться газове протистояння Європи, США та Росії

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

У вересні 2021 року ціна на газ у Європі подолала психологічну позначку $1000 за тисячу кубометрів і побила історичний рекорд на показнику $1033 за тисячу кубів. А 21 грудня 2021-го взагалі перевершила цей рекорд вдвічі, злетівши до $2272 за тисячу кубометрів. Погасити аномальне зростання котирувань вдалося за допомогою збільшення постачання газу з Норвегії , а також постачання зрідженого газу зі США .

Проте газове ралі встигло спровокувати в Європі енергетичну кризу, наслідки якої відчуватимуться в ЄС та Україні навіть після завершення опалювального сезону .

При цьому варто згадати, що сама газова криза має як цілком об'єктивні причини (виведення з експлуатації Гронінгенського родовища, перехід на газ як проміжне паливо в рамках політики "зеленого курсу"), так і суб'єктивні (зростання котирувань на нідерландському хабі було зумовлене діями найбільшого постачальника газу ЄС — російської держкомпанії “Газпром”). А пікових значень котирування досягали саме після певних рішень російської влади та дій "Газпрому". Причому одним із головних меседжів, які тиражує “Газпром”, є запуск газопроводу “Північний потік-2” якнайшвидше в обхід європейського законодавства та санкцій Білого дому.

У такому ключі енергетична криза в Європі більше схожа не на класичну економічну кризу, а на геополітичне протистояння Росії з одного боку і США та ЄС з іншого. І в цьому протистоянні сторони перебувають у нерівних умовах.

Авторитарна Росія використовує газ як зброю у геополітичній боротьбі. "Газпром" — державна компанія, і це дозволяє Кремлю використовувати його як інструмент у своїй політиці. Є в Росії і приватні компанії, проте жорстка вертикаль усередині країни не дозволить будь-якій з них йти проти політики влади.

А ось ліберальним   країнам Заходу у боротьбі зі зростанням цін допомагає не так політика влади, як "невидима рука ринку". Топ-менеджерам європейських та американських добувних гігантів політика їхніх країн не дуже важлива. Їм важливіше максимізувати прибутки, щоби на щорічних зборах акціонерів продемонструвати гарні звіти. Тобто ні президент США, ні Єврокомісія не можуть наказати газодобувним гігантам своїх країн постачати більше газу до ЄС чи України, а не, скажімо, до Китаю чи Південно-Східної Азії.

Чи означає це, що Європа програла у газовому протистоянні з Росією, а після запуску "Північного потоку-2" Росія стане енергетичним гегемоном континентальної Європи? Ні, оскільки саме після енергетичної кризи в ЄС заговорили не лише про диверсифікацію та заміщення постачання російського газу, а й про відмову від газу зовсім. Таким чином, навіть після запуску Північного потоку-2 домінування російського газу на європейському ринку може бути дуже недовгим.

Як газ став зброєю. Чому ціни на газ злетіли і до чого тут "Газпром"

Однією з основних причин зростання цін на газ у Європі наприкінці 2021 року називають дії "Газпрому". Проте це зовсім коректно. 2021-го в ЄС з'явилися і цілком об'єктивні фактори , які сприяли зростанню попиту на блакитне паливо.

Однією з таких причин стало рішення про закриття головної газовидобувної бази Європи – Гронінгенського родовища. Колись воно було головним постачальником газу для всієї Північно-Західної Європи і довгі роки забезпечувало домінування нафтогазової галузі економіки Нідерландів. Проте з 1994 року в прилеглих районах почалися землетруси, які вчені пов'язали зі здобиччю газу, і влада вирішила спочатку обмежити, а потім взагалі припинити видобуток на родовищі. У лютому 2021 року стало відомо про плани закрити родовище вже за рік — 2022-го.

Ще одним фактором зростання попиту на газ став глобальний кліматичний тренд "European Green Deal", тобто "Європейський зелений курс". Метою цієї політики є перетворення Європи на кліматично-нейтральний континент до 2050 року, а також скорочення викидів парникових газів на 50% вже до 2030-го. У рамках "зеленого курсу" ЄС вирішив відмовитися від вугільної генерації електрики, а перехідним паливом для вугільних електростанцій має стати більш екологічний газ. Крім того, у рамках "зеленого переходу" в Європі та США (де є свій Green Deal) вирішили поступово відмовитися від видобутку газу та обмежили видачу ліцензій на буріння.

А ще зростанню котирувань газу сприяло зростання споживання газу в Азії після різкого скорочення споживання 2020-го через коронавірус. Головним скупником газу стала пандемії, що відновлюється після першої хвилі, економіка Китаю та інших країн Азії. Це сприяло зростанню котирувань на скраплений газ на азіатських ринках та перенаправлення туди американських танкерів-газовозів. Крім того, 2020 рік був дуже непростим для всієї нафтогазової галузі: ціни на газ просідали нижче за $100 за тисячу кубів, а вартість нафти де-не-де досягала негативних значень. Тому коли світова економіка почала відновлюватися, а економісти заговорили про сировинний суперцикл, гіганти нафтогазової галузі цілком логічно захотіли відшкодувати свої збитки.

Цим трендом вирішив скористатися "Газпромом" для прискорення запуску газопроводу "Північний потік-2" та посилення енергетичної експансії Росії в ЄС. Цей газопровід дозволив би Росії постачати в ЄС в обхід України, а також повністю відмовитись від використання української газотранспортної системи. Також після запуску відпала б необхідність використання газопроводу Ямал-Європа, що йде через дружню Росію Білорусь та недружню Польщу.

При цьому в офіційному Києві неодноразово заявляли, що "Північний потік-2" — це політичний проект, адже поставки російського газу українською ГТС не дозволяють Росії розпочати повномасштабне вторгнення в Україну, а також певною мірою стримують її від ескалації збройного конфлікту на Донбасу. Логіка в цьому є, оскільки "Газпром" неодноразово звинувачували у неринковій поведінці на європейському ринку , а історія взаємовідносин "Газпрому" та України показує, що Росія неодноразово використала свій газ як зброю проти нелояльних їй українських властей. Так було у 2006-му та 2009-му, коли "Газпром" перекривав постачання газу до ЄС, звинувачуючи в перебоях з постачаннями України. Так було і в 2015-му, коли "Газпром" втратив $6 млрд через бажання припинити реверсне постачання газу для нелояльної постмайданної України.

Крім того, однією з цілей Кремля є бажання переписати правила гри на європейському ринку. За інформацією Wall Street Journal , 10 років тому Росія запропонувала ЄС перейти на довгострокові контракти з постачання газу з прив'язкою цін до вартості нафти. Натомість у ЄС взяли курс на диверсифікацію постачання газу та розвиток спотового ринку. Це дозволило ЄС заощадити $70 млрд на імпорті газу, проте минулого року це коштувало Європі додаткових $30 млрд.

Для тиску на Єврокомісію у вересні 2021 року "Газпром" ще з літа скорочував постачання газу до підконтрольних йому європейських газосховищ. Російський газовий монополіст відмовився бронювати додаткові потужності української ГТС, а "Північний потік-1" було зупинено на ремонт. Таким чином, перед опалювальним сезоном у ЄС було створено дефіцит газу.

За словами президента центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайла Гончара, обсяг газу, який "Газпром" фізично поставив у ЄС, суттєво відрізняється від обсягу, який він поставив на папері. Так, у вересні "Газпром" рапортував про збільшення експорту, хоча фактичні постачання газу скоротилися, а транзит через Україну та газопровід Ямал-Європа був недовантажений.

"Відповідь проста: "Газпром" продає більше газу, ніж раніше, але насправді не весь проданий ним газ фізично надходить з території Росії на територію країн Євросоюзу. Значна частина газу, який "Газпром" реалізує на європейському ринку, - це перекуплений і перепроданий там же його дочірніми, внучатими та правнучатими компаніями, не виходячи за межі ЄС", - заявив Гончар в інтерв'ю.

На його думку, так само, спекулюючи через афілійовані компанії, російському газовому монополісту вдавалося надути біржовий міхур і звести ціни на блакитне паливо в Європі.  

Крім того, надувати біржовий міхур Росії допомагали партнери з Німеччини та Австрії. Також, на думку експерта Центру Разумкова Максима Білявського, для створення біржового ажіотажу Росія активно використовувала тиск в інформаційному полі.

Протидія з боку Європи. Чи може ЄС обійтись без російського газу?

Звичайно, під час зростання котирувань газу в ЄС зацікавилися причинами цього. Вже у жовтні міністри фінансів Франції, Іспанії, Греції, Чехії та Румунії закликали ЄС розслідувати причини зростання цін на газ . При цьому в документі за підсумками розслідування Єврокомісія згадала Росію в досить нейтральному ключі, заявивши, що "Газпром" постачав газу менше, ніж міг би, дотримуючись при цьому лише довгострокових контрактів. Тоді першу пікову ціну вдалося збити завдяки збільшенню видобутку газу в Норвегії. Норвезький газовий гігант Equinor 16 вересня заявив про намір збільшити видобуток газу , чим обрушив ціну на $200 за 1 тис. кубометрів.

Однак другий ціновий пік $2272 за тисячу кубів Європі допомагали цінувати США. Взагалі, ідеї диверсифікувати постачання російського газу американським і катарським зрідженим газом уже десять років. Проте ще влітку 2021 року газ знадобився Бразилії. Там видалося сухе літо, гідрогенерація працювала гірше, ніж зазвичай, і потужності, що бракують, довелося компенсувати, закуповуючи американський LNG і запускаючи газові електростанції. Плюс великі обсяги зрідженого газу зі США поглинули ринки Азії .

До речі, ціни на газ в Азії традиційно вищі, ніж у ЄС, тому американським видобувним компаніям вигідніше спрямовувати свої танкери до азіатських портів.

Крім того, за словами директора спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадія Рябцева, важливим фактором, що сприяло перенаправленню американських танкерів до Азії, стала європейська бюрократія.

"Вони (американські газовидобувні компанії — Delo.ua) отримували прибуток у Південно-Східній Азії, тому що там зрозумілі довгострокові контракти. Там одразу платять, а не розповідають, що потрібно підписати купу угод з операторами газотранспортних систем усіх країн, які входять у той або інший європейський газовий хаб. Спотові контракти нікому не цікаві, найкраще мати чіткий графік постачання газу, без бюрократії", - говорить Рябцев.

У свою чергу, Максим Білявський каже, що США підтримують своїх союзників по НАТО під час безпрецедентного зниження постачання російського газу до ЄС.

У січні на європейський ринок надійшло 10,3 млрд кубометрів зрідженого газу, що на 10% більше торішніх показників на цю дату, а Норвегія збільшила постачання газу вдвічі. При цьому Катар, який входить до трійки лідерів-виробників зрідженого природного газу, законтрактував 20% обсягів свого видобутку для європейського газового ринку, а саме для Великобританії, Італії, Нідерландів, Бельгії, Польщі та Іспанії. Порівняно з минулорічними обсягами поставок у 2022 році відвантаження катарського газу до Європи зросте лише на 1%. Найбільший приріст збуту (63% 2022-го проти 59% 2021-го) припаде на ринок Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

При цьому Білявський вважає, що європейським споживачам буде складно здійснити повне заміщення трубопровідного газу з Росії, оскільки встановлена потужність LNG-терміналів становить лише 189 млрд. кубометрів на рік.

"Проте у найближчі три роки це цілком ймовірний сценарій. Заміщення можливе за рахунок постачання газу з Азербайджану. При цьому залишатиметься попит на так звану балансуючу потужність, яку може надати лише ГТС України за рахунок унікальних газосховищ", - каже експерт.

Наприкінці січня на тлі історичного мінімуму запасів газу в європейських підземних газосховищах Єврокомісія все ж таки жорстко відреагувала на дії "Газпрому". 30 січня верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що Європа готова до можливого припинення постачання газу з Росії . Після цієї заяви котирування газу дещо знизилися.

Заява Борреля була зроблена в умовах радикалізації політичного порядку денного на тлі новин про можливе вторгнення Росії до України. При цьому в ЄС говорять про можливе закриття Північного потоку-2 у разі такого вторгнення.

Проте, на думку Рябцева, запуск скандального газопроводу за відсутності ескалації військового конфлікту лише питання часу. "Газпром" вже зареєстрував дочірнє підприємство Gas for Europe GmbH спеціально для 54-кілометрової ділянки "Північного потоку-2" у Німеччині .

І хоча в ЄС заявляють, що "Північний потік-2" навряд чи буде сертифікований до кінця червня , Рябцев сумнівається, що політичний порядок денний навколо України чи енергетична криза якось вплинуть на термін його запуску.

"Йде бюрократична процедура, яка спрямована на сертифікацію незалежного оператора. Після того, як буде розроблено проект рішення, воно буде направлено до відповідного підрозділу Єврокомісії. Оскільки міністерство економіки Німеччини своє позитивне рішення вже підготувало. Розглядатися цей проект буде ще близько 3 місяців. Зараз цей оператор вже створено, всі документи пішли в мережеве агентство, йому ще залишається трохи більше місяця на документи та три місяці в Єврокомісії. І як усі ці комісії навколо цін могли вплинути на прискорення бюрократичних процедур. І сповільнити також", - зазначає експерт.

Очікується, що після запуску газопроводу котирування газу знизяться, однак торговельні відносини між Росією та ЄС після енергетичної кризи навряд чи будуть незмінними. Європі все ж таки довелося відкоригувати стратегію "зеленого переходу".

Єврокомісія вже визнала газ та атомну енергетику частиною таксономіки, тобто кліматично-нейтральної економіки. Якби таке рішення не ухвалили, будувати нові потужності теплової та атомної генерації та інвестувати у такі проекти в ЄС було б дуже важко. Дане рішення було прийнято із застереженням, що газ залишається "зеленим" до 2030 року, атом - до 2045-го. При цьому сам акт ще має затвердити Європарламент, але серед європейських політиків, схоже, немає єдності у цьому питанні. Головний противник законопроекту - Німеччина, де нещодавно на виборах перемогли "зелені", головний прибічник - Франція, яка вже давно розвиває атомну генерацію.

При цьому самі європейські політики вважають включення газу в "зелену економіку" подарунком Путіну, оскільки це залучить інвесторів до проектів з будівництва нових ТЕС і створить стійкий попит на блакитне паливо (головний постачальник якого Росія) навіть після 2030 року. З іншого боку, дебати в Європарламенті ще не закінчилися, а радикалізація політичного порядку денного на сході Європи може залучити противників "зеленого" газу не лише серед європейських "зелених", а й серед тих, хто активно виступає за санкції проти Росії.