Як Україна за 20 років втратила дві третини банків і отримала найпрозоріший сектор економіки

Активний захід іноземців (2005 — 2007)

20 років тому банки в Україні з'являлися як гриби після дощу. В 2005-му кількість учасників ринку досягла 165. В Україну масово заходив іноземний капітал. 

Того року, зокрема, австрійський Raiffeisen Bank International придбав банк "Аваль" за суму, яка на той час здавалася для України фантастичною — $1 млрд. А вже наступного року французький BNP Paribas придбав контрольний пакет акцій (51%) УкрСиббанку. Пізніше, в 2009-му, частка BNP Paribas у банку зросла до понад 81%, а в 2010-му — до 99,99%.

У 2006 році угорський OTP Bank Plc. за 650 млн євро придбав 100% акцій "Райффайзенбанк Україна". Після завершення угоди банк було перейменовано на OTP Банк.

У 2007 році італійська UniCredit купила 95% акцій одного з лідерів українського банківського ринку — Укрсоцбанку — у Віктора Пінчука за суму близько $2,1 млрд. Це стало однією з найбільших M&A-угод в історії українського банківського сектору. Після продажу Укрсоцбанк продовжував працювати під власним брендом, але з італійським капіталом і системами управління.

В цей період активно розвивається банківське кредитування населення: стрімко зростає іпотека, автокредитування, споживче і кеш-кредитування. На тлі відносно слабкого нагляду з боку центробанку значна частина кредитів (до 50%) видається в іноземній валюті. Саме цей фактор згодом стане спусковим гачком банківської, кредитної та валютної кризи в Україні, яка матиме системні наслідки і для банків, і для населення, і для державного бюджета протягом десятиліть. Але все це — ще попереду. А зараз — епоха нестримного і погано контрольованого росту банківського ринку.

Ось як виглядали публікації Delo.ua за той період: 

Світова фінансово-економічна криза в Україні (2008 — 2009)

Світова фінансова криза 2008 року, спровокована крахом ринку ризикованого іпотечного кредитування в США, що своєю чергою призвело до банкрутства великих банків і фінансових компаній, таких як Lehman Brothers, спричинила глобальний кредитний шок, падіння фондових ринків, зростання безробіття та скорочення світової торгівлі. Наслідки кризи відчули майже всі країни світу. Україна не стала винятком.

Одним із наслідків стала девальвація гривні з 5 до 8 за долар США. В результаті різко зростає рівень неповернення валютних кредитів. В цугцвангу опиняються валютні позичальники банків, самі банки і держава, яка має знайти вихід з ситуації, спровокованої жадібністю банків, наївністю позичальників і бездіяльністю самої держави.

В 2008-му держава змушена рекапіталізувати належні їй Ощадбанк і Укрексімбанк — капітал кожного з них поповнюється на 1 млрд гривень з бюджету. Це дозволило стабілізувати фінансове становище державних гігантів.

Але декілька великих приватних банків — Укрпромбанк, "Київ", "Родовід банк" — опиняються у скрутному становищі. 

В січні 2009-го в Укрпромбанку запроваджено тимчасову адміністрацію, депозити фінустанови переводять в не менш "стабільний" Родовід банк. А вже за рік, у січні 2010 НБУ ухвалює рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Укрпромбанку.

Банк "Київ" у 2009 році держава капіталізувала на понад 3,5 млрд грн, попередньо ставши власником 99,937 % акцій банку. Щоправда, це не сильно і не дуже надовго допомогло банку триматися на плаву — в 2015 році уряд ухвалив рішення про виведення банку "Київ" з ринку шляхом відчуження його активів і зобов'язань на користь Укргазбанку.

Щодо долі Родовід банку — рішення уряду врятувати його шляхом перетворення на санаційний банк для роботи з проблемними активами державних банків дорого коштувало бюджету і лише відтермінувало в часі неминуче. Докапіталізація банку в 2009-му коштувала державі 12,35 млрд гривень. Загальні ж витрати держави на спасіння "Родовіду" з урахуванням списання його заборгованості сягнули фантастичні 19 млрд гривень. Але толку з того не було — санаційний банк так повноцінно і не запрацював. В 2016 році НБУ ухвалив рішення про виведення банку з ринку.

На тлі всіх цих подій очевидною стає проблема "пов’язаних осіб", коли часто-густо банки замість ринкового кредитування видають позики своїм власникам. Разом з тим системних реформ в регулюванні банківського сектора не відбувається.

Європейці йдуть на вихід (2011 — 2013)

В 2011 році Рінат Ахметов об’єднує свої банківські активи — ПУМБ і Донгорбанк — під дахом ПУМБу. 

В тому ж році російський Сбербанк придбав 100% акцій Volksbank International (VBI), східноєвропейського підрозділу австрійської групи Oesterreichische Volksbanken AG, до складу якого входив Фольксбанк Україна. Тим самим російський банк розширив присутність у Центрально-Східній Європі та на українському ринку.

В наступному, 2012 році, Смарт-Холдинг Вадима Новинського купує у німецького Commerzbank український Банк Форум. Це стало однією з ключових M&A-угод року. На тлі проблем у материнської структури німці йдуть на суттєві збитки, аби лише вийти з українського ринку. А російсько-український олігарх отримує чудовий працюючий актив за символічні гроші.

В 2013-му про вихід з України задумується і австрійський Raiffeisen International. Але банк занадто великий, а покупці занадто бідні, щоб дати за актив достойну ціну. Тож банк і досі працює в Україні. 

На цьому тлі шведський Swedbank оголошує про вихід із України. Активи дочірнього Сведбанку продано основному акціонеру Дельта Банку Миколі Лагуну. Фінустанову перейменовують в Омега Банк.

Геополітична криза та початок очищення ринку (2014 — 2015)

Навесні 2014 року, після української Революції Гідності Росія анексує Крим і розпочинає війну на Донбасі. Економіка України рухається до прірви. Гривня девальвує з 8 до 25 за долар США. Як наслідок — Україна отримує системну банківську кризу.

НБУ очолює Валерія Гонтарева і одразу ж запускає масштабну реформу банківського нагляду: банки поголовно проходять стрес-тести і перевірки так званих пов’язаних кредитів. Починається "велика чистка" українських банків. 

Протягом 2014 — 2016 років з ринку виводяться понад 80 банків: якщо станом на січень 2014-го їх було 180, то «під ялинку» 2017-го їх залишилось лише 96. Відтоді і понині кількість банків в Україні повільно, але впевнено зменшується.

В перший рік війни Росії проти України відновлюється співпраця з Міжнародним валютним фондом. На банківському ринку регулятор запроваджує посилені вимоги до капіталу та прозорості структури власності фінустанов.

Восени 2014-го НБУ визнає VAB Банк бізнесмена Олега Бахматюка неплатоспроможним і вводить туди тимчасову адміністрацію.

В цей же час Raiffeisen International заморожує перемовини щодо продажу своєї української "дочки". Часи міняються. Міняється і банківський ринок України. І, схоже, австрійці побачили для себе нові перспективи в Україні.

Націоналізація ПриватБанку і другий продаж Укрсоцбанку (2016)

В грудні 2016 року держава націоналізує найбільший в країні ПриватБанк через його неплатоспроможність, а також системні ризики для банківської системи, спричинені значною часткою кредитів пов'язаним особам. За даними НБУ, 97% кредитів банку були видані пов'язаним з акціонерами компаніям, що призвело до значної нестачі капіталу. Аудит НБУ показав "діру" в капіталі близько $5,5 млрд.

На той момент у банку було понад 22 мільйони клієнтів. ПриватБанк обслуговував близько 60% транзакцій та половину платіжних карток, випущених в Україні. В банку було сконцентровано 40% депозитів всієї банківської системи.

Витрати державного бюджету на докапіталізацію націоналізованої фінустанови перевищили 155 млрд гривень. Такою виявилась ціна міцно заплющених очей регулятора на багаторічні фінансові зловживання акціонерів найбільшого банку України.

Націоналізація ПриватБанку в грудні 2016-го стала відправною точкою у відстоюванні державою права на цей актив. Відтоді і донині уряд знаходиться в судових процесах по всьому світові за численними позовами колишніх власників банку — Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

Перехід Привату у власність держави став поворотним моментом, коли частка держави у банківському секторі одномоментно перевищила половину всіх банківських активів, досягнувши позначки близько 55%.

Держава зробила висновки з кейсу ПриватБанку — в Україні запускаються реформи корпоративного управління в держбанках: створюються наглядові ради, будуються стратегічні плани.

Але не лише кейсом ПриватБанку запам’ятався 2016-й. В цьому році італійська UniCredit вирішила вийти з українського ринку. Італійська група передала Укрсоцбанк російській ABH Holdings — власникові Альфа-Банку Україна, натомість отримала  менше 10% акцій самої ABH Holdings. Фактично Альфа-Банк став власником Укрсоцбанку.

Пізніше, в 2019 році НБУ погодив злиття Альфа-Банку Україна та Укрсоцбанку. Укрсоцбанк припинив існування як окрема юридична особа, його активи, зобов’язання й клієнтська база перейшли до Альфа-Банку. Бренд "Укрсоцбанк" остаточно зник з ринку.

Початок цифрової епохи (2017)

В 2017 році в Україні стартує проєкт monobank — перший мобільний банк без фізичних відділень. Це спільний проєкт колишніх топ-менеджерів ПриватБанку. "Обличчям" банку фактично стає Олег Гороховський. Мобільний додаток функціонує завдяки партнерству з Універсал Банком Сергія Тігіпка, який надає банківські послуги.

Вже 2018 року monobank подолає позначку в мільйон користувачів, ставши найдинамічнішим в Україні мобільним банком, а ще за рік вийде на прибутковість.

Це період швидкого зростання cashless-платежів, активного розвитку мобільних додатків банків, в тому числі державних. На банківському ринку утверджується нова філософія: менше готівки, більше технологій та сервісу.

Тим часом очищення банківського ринку триває. В січні 2017-го регулятор визнає неплатоспроможним Платинум Банк. Одна з причин — керівництво банку не змогло провести докапіталізацію в 2016 році. Друга причина — непрозора структура власності та відсутність погодження від Антимонопольного комітету щодо придбання банку бізнесменом Борисом Кауфманом. Вже в лютому НБУ ухвалює рішення про ліквідацію банку.

Цікаво, що в цей час колишня очільниця Платинум Банку Катерина Рожкова вже працює в НБУ заступницею голови правління Валерії Гонтаревої і відповідає, зокрема, за банківський нагляд. В центробанку Катерина Рожкова пропрацює до середина літа 2025 року при чотирьох очільниках регулятора. А в березні 2024-го суд у справі Платинум Банку ухвалить рішення про стягнення з пов’язаних осіб фінустанови 1,477 млрд грн. Серед відповідачів — і Катерина Рожкова.

Тим часом влітку 2016 року на банківському ринку розгортається ще одна драма, але зі щасливим фіналом для окремих його учасників. Фонд гарантування вкладів задовольняє пропозицію ТАСкомбанку Сергія Тігіпка виступити приймаючим банком частини активів і пасивів визнаного напередодні неплатоспроможним Діамантбанку. НБУ визнав Діамантбанк неплатоспроможним, посилаючись на те, що фінустанова не забезпечила досягнення встановленого центробанком мінімального значення нормативу достатності регулятивного капіталу на рівні 5%. 

Серед власників істотної участі в Діамантбанку був Давид Жванія, а міноритарним акціонером — екс-народний депутат Микола Мартиненко, який пов'язав визнання банку неплатоспроможним з висунутими на його адресу звинуваченнями з боку НАБУ.

Тим часом Сергій Тігіпко продовжував вибудовувати свою бізнес-імперію.

Пандемія COVID-19 — черговий тест для банків (2020)

Пандемія COVID-19 стала черговим викликом і тестом на якість банківських реформ попередніх років. Сектор проходить тест без масових банкрутств.

НБУ підтримує ліквідність банків через регуляторні послаблення та довгі кредити рефінансування.

Вимушена "дистанційка" провокує вибуховий розвиток дистанційних банківських послуг, онлайн-платежів і фінтех-проєктів. Банки масово запускають цифрові кредити та ідентифікацію клієнтів через "Дію". Як то кажуть: не було би щастя, та нещастя допомогло.

Державні мужі теж не відстають від бізнесменів — парламент ухвалює так званий "антиколомойський" закон, який робить неможливим скасування рішень про націоналізацію чи ліквідацію банків, а також повернення коштів їхнім колишнім власникам через суди. Ухвалення закону було однією з умов для отримання Україною чергового траншу від МВФ. 

А в розпал літньої спеки того року голова НБУ Яків Смолій подає у відставку, аргументуючи свої дії політичним тиском. Ринки і міжнародні фінансові партнери України уважно стежать за подіями.

Повномасштабне вторгнення Росії (2022 — 2023)

В перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року НБУ запроваджує надзвичайні заходи на фінансовому ринку: офіційний курс гривні "заморожено" на позначці 36,6 за долар (дуже показове значення з точки зору фінансового «лікаря»); зняття готівки і перекази валюти за кордон суттєво обмежені; валютні операції для нерезидентів заборонено. Задля стримування інфляції НБУ різко підвищує облікову ставку до 25%.

В таких умовах, під обстрілами, вже за тижні від початку вторгнення 75% банківської мережі відновлює роботу.

Екстремальні умови роботи стимулюють другу після пандемії COVID-19 хвилю цифровізації послуг і розвиток мобільних сервісів.

Восени 2023 року центробанк відмовився від режиму жорсткої фіксації обмінного курсу гривні, перейшовши до нового режиму "керованої гнучкості". Це знизило дисбаланси на валютному ринку і допомогло експортерам та імпортерам планувати свої розрахунки.

Окрім регулювання валютного ринку, Національний банк продовжує очищати ринок банківський — тепер від фінустанов, що належать представникам країни агресора. Серед найбільших за розміром активів представників російського капіталу в Україні — Альфа-Банк Україна, який належав російським бізнесменам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Спроби російських акціонерів уникнути санкцій, перейменувавши банк в Sense Bank і заявивши про нібито готовність європейських бізнесменів придбати фінустанову, не врятували Альфу від націоналізації.

Український уряд відносно довго розмірковував, як це краще зробити — щоб і грошей з бюджету не витрачати, і не мати надалі в судах "головного болю" від колишніх власників, як це досі відбувається у випадку з ПриватБанком. В результаті банк залишився працювати на українському ринку, але тепер уже під державною парасолькою. Що, до речі, вкотре збільшило частку держави на банківському ринку, яку в мирні часи уряд планував поступово зменшувати. Та й міжнародні партнери рекомендували це робити. Але війна вимагає інших рішень.

Стабілізація, лібералізація та нові горизонти (2024 — 2025)

Після запровадження режиму керованої гнучкості курсу гривні восени 2023 року, Національний банк з 2024-го поступово знімає валютні обмеження і лібералізує бізнес-середовище, зокрема дозволив часткову репатріацію дивідендів.

Банки потроху нарощують кредитування бізнесу, особливо під держгарантії, партнерські програми та програми відбудови, паралельно заробляючи шалені прибутки на державних облігаціях і депозитних сертифікатах НБУ.

Тим часом держава Україна виграє кілька ключових судових процесів у справах проти екс-акціонерів  ПриватБанку і Дельта банку, які не один рік тривають в міжнародних судових інстанціях.

А 1 жовтня 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив рішення про початок підготовки до приватизації державних банків. Першими "під ніж" підуть Sense Bank і Укргазбанк. Про наміри продати державні частки в цих банках в уряді заговорили ще в кінці 2023 року.

Головна ж тенденція вітчизняного банківського сектору — перехід до європейських стандартів регулювання і підготовка до інтеграції в фінансовий простір ЄС.