Геть від Москви! Як Євросоюз шукає і успішно знаходить заміну російському газу

  • Степан Крьока

    Кореспондент відділу "Промисловість"

Геть від Москви! Як Євросоюз шукає і успішно знаходить заміну російському газу

Європа диверсифікує постачання російського газу та розвиває перспективні напрямки з півдня. Одним із таких напрямків є постачання з Азербайджану. Крім того, російський газ можуть замінити постачання зрідженого газу зі США і газ з Африки.

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Після десяти днів невизначеності в "Газпромі" все ж таки вирішили відновити постачання газу газопроводом "Північний потік-1" правда з застереженням, що в майбутньому постачання можуть скоротитися ще більше .

Після того, як Росія зупинила "Північний потік-1" на плановий ремонт, при цьому не збільшивши поставки іншими газопроводами котирування газу досить швидко злетіли. Ажіотаж навіть призвів до того, що уряд Канади вирішив повернути "Газпрому" раніше заарештовану турбіну. Це рішення викликало подив як у Києві, так і в канадському парламенті . Таким чином, історія з турбіною компресорної станції портова, яку заарештували більше місяця тому, ще не завершилася і натяки Москви говорять про те, що ця історія може отримати продовження у вигляді подальшого скорочення поставок газу по “Північному потоку-1”.

У свою чергу, у Брюсселі схоже поділяють думку офіційного Києва про те, що Кремль використовує свій газ як зброю. Там розглядають припинення постачання російського газу взимку як цілком ймовірний сценарій. На тлі цих побоювань у Єврокомісії запропонували план економії газу на 15% (це близько 65 млрд кубометрів, що становить майже половину постачання газу з Росії). Крім того, Єврокомісія може закріпити за собою право примушувати країни скорочувати споживання газу, якщо вони цього добровільно не зможуть зробити.

Росія постачає до ЄС понад третину всього імпортного газу, але вона не є єдиним постачальником газу до ЄС. У червні взагалі вперше в історії зрідженого газу зі США до ЄС було поставлено більше, ніж із Росії. Крім скрапленого газу зі США у Брюсселі також розглядають як альтернативу російському газу до ЄС розглядають постачання з південного напрямку.

Курс на Баку

Одним із перспективних партнерів у плані диверсифікації постачання газу є Азербайджан, який 18 липня відвідала президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. Під час візиту фон дер Ляйєн до Баку було підписано меморандум про взаєморозуміння , який передбачає збільшення поставок азербайджанського газу до ЄС до 20 млрд куб. м. газу до 2027 року. І хоча це далеко не той обсяг, який міг би замістити 150 млрд. куб. м російського газу, такі угоди дають бізнесу позитивні сигнали щодо доцільності інвестицій у газові проекти.

За словами директора з аналітичних досліджень DiXi Group Романа Ніцовича, Азербайджан є одним із ключових постачальників газу, який має допомогти ЄС втілити амбітний план REPowerEU щодо скорочення залежності від російських енергоносіїв. Відповідно до цього плану 50 млрд кубометрів російського газу має бути заміщено саме через диверсифікацію постачання.

За словами експерта, постачання газу з Азербайджану до ЄС здійснюватиметься системою трубопроводів південного газового коридору. Це газопроводи Баку-Тбілісі-Ерзурум (Південно-кавказький газопровід), ТрансАнатольський газопровід TANAP, та TAP – трансадріатичний газопровід.

Система газопроводів, якими постачають азербайджанський газ до ЄС. Зеленим позначений Південно-кавказький газопровід, червоним – TANAP, синім – TAP.

“Через цю систему країни ЄС отримали минулого року понад 8 млрд куб. м газу, цього року темп експорту азербайджанського газу до ЄС зріс і очікується близько 10 млрд. куб. м газу. Загалом ці переговори мають на меті розширити постачання до 20 млн куб. м. Технічно ці можливості існують через нарощування потужності цієї системи та через нарощування видобутку Азербайджану та розробку родовищ”, — каже Ніцович.

Експерт зазначає, що розробка шельфу Каспійського моря є досить довгостроковим проектом, проте такі міжурядові домовленості є вкрай важливими, оскільки вони дають важливі сигнали для фінансового сектора.

“Коли лідери домовляються, стає зрозуміло, що наступні десятиліття країни ЄС купуватимуть газ саме в Азербайджану, що дозволяє державній компанії Socar та інвесторам планувати відповідні капіталовкладення. Торік у галузі був спад, і на ринку газу був профіцит. Тоді взагалі стояло питання: чи є сенс, з урахуванням амбітної кліматичної політики ЄС, вкладати кошти саме у цю галузь? Наразі стало зрозуміло, що газ використовуватиметься, але не російський. Кошти вкладати потрібно, але не в російські проекти, а в ті країни, де Європейський Союз купуватиме більше газу, заміняючи російський газ”, — каже Ніцович.

Також важливим у цьому контексті є рішення Європарламенту про визнання проектів у сфері видобутку газу та ядерної енергетики, що сприяють сталому розвитку. Хоча поки що ухвалено проміжне рішення Європарламенту, а дебати з цього питання все ще продовжуються, таке рішення також є важливим для фінансових ринків.

Потенціал Африканських поставок

У свою чергу експерт Центру Разумкова та колишній директор з комунікацій "Нафтогазу" Максим Білявський зазначає, що азербайджанський газ може бути транспортований до Центральної Європи через газотранспортну систему України.

“Втім, існують контракти на постачання азербайджанського газу до Болгарії: орієнтовно 0,6 млрд. кубометрів/рік. Існує також потенціал до нарощування постачань за рахунок вивільнення обсягів (близько 2 млрд. кубометрів/рік), що транспортуються до Грузії. Це може статися за рахунок розробки грузинського родовища газу, попередньо там знайшли 16 млрд”, — каже Білявський.

Він зазначає, що існують досить серйозні перспективи заміщення російського газу (понад 35%) після утворення тюркського союзу, до якого приєднається багатий блакитним паливом Туркменістан. У цьому випадку постачання газу до ЄС із цього напряму може збільшитися до 40 млрд куб. м.

Однак, на думку експерта, збільшення поставок газу з Африканського континенту могли б у перспективі повністю замістити російський газ. Перспективним у цьому плані є Транссахарський трубопровід, що йде від газових родовищ Нігерії та проходить через Нігер та Алжир, де через хаб на родовищі Хассі-Рмель газ може бути поставлений до ЄС Транссередземноморським газопроводом, газопроводом Магріб-Європа та газопроводом MEDGAZ.

Постачання газу до ЄС Трансцукорським газопроводом. Червоним позначений Транссахарський газопровід, жовтим - Магриб-Європа, фіолетовим-Транссередземноморський газопровід.

У свою чергу Ніцович каже, що розмови про Транссахарський газопровод велися з 2008 року. Наразі відбулися консультації, в яких взяли участь країни, через які має піти газопровід: Нігерія, Нігер та Алжир. А наступним кроком має бути техніко-економічне обґрунтування, яке дасть зрозуміти наскільки цей проект є економічно вигідним.

“Насправді газ із Нігерії вже зараз постачається до ЄС у зрідженому вигляді і в принципі це також один із варіантів доставки газу. Більше відіграватиме роль економіка чи доцільно це робити. Зараз дуже сильно розвинувся ринок зрідженого газу, і ми бачимо, як багато європейських країн контрактують саме тут альтернативні постачання, а також будують свої термінали”, — каже експерт.

Також є трубопровідні постачання на південь Італії з Алжиру. Ці країни досягли певних стратегічних домовленостей щодо постачання газу.

“Кожна країна визначаючи спосіб диверсифікації російського газу, шукає десь ближче масштабуючи зв'язки та очевидно Алжир – це вибір для Італії, яка вже там пов'язана інфраструктурою, є певні комерційні зв'язки, політичні зв'язки.. Щодо нових джерел, про які ми говоримо, у тому числі Нігерія, поки що існують постачання зрідженого, але не такого масштабу. Але ми бачимо з прикладу США, коли починали з певних домовленостей. І самі США не одразу з'явилися на цьому ринку, але станом на червень США перегнали Росію по суті за обсягами постачання газу на ринок ЄС”, - каже Ніцович.