Чинники тиску. Коли і чому війська РФ з'явилися біля українських кордонів та чому західні ЗМІ прогнозують вторгнення

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

У своїх останніх повідомленнях вони посилаються на більш позначені джерела, ніж раніше, хоча конкретних імен, прізвищ або посад, як і раніше, ніхто не називає. Тому кореспонденти Delo.ua вирішили нагадати, а чому і коли, власне, Росія почала накопичувати свої війська на кордоні з Україною, а також з'ясували, наскільки професійні з погляду журналістських стандартів матеріали іноземних медіа і чи варто вірити їхнім тривожним прогнозам.

Зеленський не вперше спростовує заяви ЗМІ, серед яких, наприклад, The Washington Post, The New York Times, Reuters та AFP. Наприкінці січня президентові довелося зібрати окрему пресконференцію для іноземних журналістів, де він назвав помилкою нагнітання обстановки. Пізніше, з трибуни Верховної Ради, він заявив - "чутки, плітки, прогнози експертів, великих блогерів та Ванги не виправдалися".

Західну пресу слова гаранта не переконали. У Reuters, наприклад, 6 лютого відзначили — військові підрозділи Росії тепер лише за 50 кілометрів від українського кордону. Там стоять бойові групи, оснащені ракетами та реактивними системами залпового вогню.

Напередодні у The Washington Post вийшов великий текст, про те, що "Росія близька до завершення підготовки великомасштабного вторгнення в Україну". Журналісти поширюють чіткі твердження — внаслідок агресії можуть загинути або постраждати 50 тисяч мирних жителів, уряд у Києві залишиться без керівництва, а на всю країну чекає гуманітарна криза. Публікація вийшла одного дня з аналогічним текстом на The New York Times.

У своїх попередніх матеріалах видання посилалися просто на джерела в американській розвідці чи армії. Нинішні тексти серйозніші – журналісти наводять оцінки "американських військових, які були представлені європейським партнерам". Проте конкретні імена чи посади так само не звучать. Натомість ЗМІ посилаються на знеособлені "officials". Невеликим винятком став Reuters, який наводить дані приватної компанії Maxar Technologies.

Кореспонденти Delo.ua звернулися до виконавчого директора Інституту масової інформації Оксани Романюк із проханням оцінити публікації західних ЗМІ. Аналізуючи текст The Washington Post, вона зазначила, що це припустимо — посилатися на анонімні джерела.

"У такому разі редакція ставить свою репутацію на підтвердження", - пояснює Романюк. На її думку, у роботі з такими повідомленнями українським ЗМІ потрібно "не брати на себе занадто багато", тому що "західні медіа просто передають інформацію, а як на неї реагувати — то вже не до журналістів питання, а до українських чиновників, Міністерства оборони. та політикам".

"Журналісти повинні перевіряти вірогідність інформації, дотримуватися балансу і не допускати маніпуляцій. Як би я давала цю інформацію (західних ЗМІ про ймовірне вторгнення РФ в Україну — Delo.ua): набрала б Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ і давала б інформацію з їхньою оцінкою. Я розумію, що є маса питань, плюс нагнітання паніки працює проти нас. Але ми живемо у світі, в якому інформацію неможливо зупинити чи замовкнути. Якщо ти її не поставиш — інші поставлять», — каже медіаекспертка.

За словами Романюк, Міністерство оборони України обрало неправильну тактику реагування на західні новини "я заплющу очі і промовчу, ніби це не моя справа". Вона упевнена, що такий підхід не спрацює. Необхідно давати оцінку та оперативно реагувати в стилі "The Washington Post написали так, а ми вважаємо інакше і даємо з цього приводу три інтерв'ю та п'ятсот коментарів".

Не згоден з такою позицією ексзаступник міністра інформаційної політики, директор громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитро Золотухін. За його словами, зараз авторитет західних медіа летить вниз по похилій, хоча сенсу спростовувати їхню інформацію немає .

"Мінімум у двох статтях за останні 10 днів я побачив аргумент про те, що російське вторгнення може відбутися, коли в середині лютого температура опуститься і земля замерзне. Це дозволить російській бронетехніці швидко пересуватися. Це цілковите марення, як мінімум з двох причин. перше, гусенична бронетехніка сконструйована спеціально для того, щоб ігнорувати будь-які погодні умови.По-друге, досить подивитися прогноз погоди в Україні в лютому та березні, щоб зрозуміти, що температура буде плюсова і жодного "замерзання землі" не передбачається. продовжують тиражувати цю брехню", - говорить він.

Втім, незалежно від того, довіряти західним ЗМІ чи ні, актуальним залишається питання: а з чого, власне, почалося стягування російських військ біля кордонів України, і коли це почалося?

Перші повідомлення з'явилися ще рік тому, у березні 2021 року — під час виступу у Верховній Раді головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак заявив, що вздовж державного кордону та на тимчасово окупованих територіях "міститься 28 батальйонних тактичних груп противника". Але тоді подібної істерії щодо "Росія готується вторгнення в Україну" у західній пресі не відбувалося.

Чому ж Росія почала стягувати свої війська на кордон з Україною рік тому? Старт цієї активності Кремля пояснюють різними аргументами, але якщо уважно проаналізувати те, що відбувалося, за два-три місяці до початку стягування військ під українські кордони, можна виділити три фактори.

Перший — це санкції проти проросійських політиків в Україні та пов'язаних з ними телеканалами. Нагадаємо, що якраз на початку лютого минулого року Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції проти телеканалів новин "112 Україна", NewsOne і ZIK. Ці медіаактиви пов'язують із нардепами від "ОПЗЖ" Віктором Медведчуком (кум Володимира Путіна) та Тарасом Козаком. До кінця того ж місяця у списку санкцій були вже і сам Медведчук з Козаком, і їхнє подружжя Оксана Марченко та Наталія Лавренюк.

Реакція керівництва РФ не забарилася — прессекретар президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що "Росія зберігатиме зв'язки із співвітчизниками в Україні шляхом м'якої сили". Він підкреслив, що "російський світ" та його захист "залишаються і залишатимуться пріоритетною темою для російської держави".

Другий чинник пов'язаний із російським опозиціонером Олексієм Навальним. На початку весни 2021 року Європейський Союз та США оголосили про нові санкції проти російських офіційних осіб через переслідування опозиційного політика. Обмеження торкнулися не лише чиновників та компаній — урядовим фінансовим організаціям США заборонили надавати Росії кредити, кредитні гарантії та будь-яку іншу фінансову допомогу, крім термінової гуманітарної допомоги.

Нарешті, третій фактор пов'язаний із відновленням робіт на газопроводі "Північний потік 2" на початку 2021 року. Зокрема, компанія трубоукладача "Фортуна" відновила будівництво газопроводу в данських водах 6 лютого - у тому ж місці, де її на рік зупинили американські санкції. Далі постало питання про сертифікацію газопроводу. Можна припустити, що війська на кордоні з Україною могли бути елементом шантажу від подальших санкцій та посиленням позицій РФ у переговорах із Заходом із цього приводу.

Політолог Ігор Петренко зазначає, що проблеми з Навальним та Медведчуком у цій ситуації ролі не відіграють, а ось "Північний потік 2" може бути однією з причин. Експерт нагадує — якраз рік тому відновилися дискусії щодо застосування до трубопроводу "Третього енергопакету ЄС", яким власник газопроводу повинен розділяти виробництво та постачання газу.

"Але тут треба дивитися ширше. Путіну потрібен був діалог із Заходом, щоб якось протистояти китайській експансії. Путін розумів, що і США потрібен цей діалог. Але якщо Росія хотіла щось виторгувати, не можна було починати з низьких стартових позицій, які були на той момент у РФ. Потрібно було змінити ситуацію. Тому й створили проблему з концентрацією військ. Вони тоді отримали переговори. Але, зрештою, Захід почав перегравати Росію", - підсумував Петренко.

Про це перегравання може говорити, зокрема, відправка Великобританією до України 2000 одиниць протитанкової зброї та курс на створення альянсу між Україною, Польщею та Сполученим Королівством. Осторонь не залишилися США — наприкінці січня до Києва прибуло 170 тонн зброї та боєприпасів. Таким чином, створивши напругу на українському кордоні, Росія намагалася вийти на переговори з сильнішою позицією, але, зрештою, лише підіграла США та її союзникам, давши їм аргументи у зміцненні їхніх позицій у Східній Європі та посиленні санкцій проти РФ .

В результаті, сьогодні ми можемо спостерігати те, що спостерігаємо. Вибудовані вздовж кордонів України війська РФ як фактор посилення своєї позиції у переговорах із Заходом останній став використовувати проти Росії, створюючи в інформаційному просторі образ агресора, який щодня має намір порушити мир у Європі.

До речі, в російському МЗС вже встигли офіційно цим обуритися, де звинуватили західні ЗМІ в "обслуговуванні політичного замовлення своїх урядів на переконання світової громадськості в агресивних намірах Москви". Робиться це, згідно з офіційною позицією РФ, щоб "відвернути увагу від власних агресивних дій".

"Це Захід просуває свою військову інфраструктуру до кордонів Росії, надає військово-технічну допомогу Україні, озброює її, спрямовує своїх військових інструкторів, проводить масштабні та небезпечні військові навчання", - заявили в МЗС РФ.

Нагадаємо, раніше президент України Володимир Зеленський заявляв, що хвиля повідомлень про масштабний воєнний конфлікт вже призвела до відтоку інвестицій із країни. У підсумку, за словами Зеленського, тепер для стабілізації української економіки потрібно близько 4-5 мільярдів доларів, які країна отримуватиме у міжнародних кредиторів.