Путін пообіцяв рішення щодо визнання незалежності "ДНР" та "ЛНР" до кінця дня 21 лютого

"Я вашу думку почув, рішення буде ухвалено сьогодні", - сказав глава російської держави за підсумками наради, вислухавши позиції членів Ради безпеки.

У той же час, коментуючи позицію голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, який виступив на підтримку "пропозиції про входження Донецької та Луганської народних республік до складу РФ", Путін заявив, що таке питання не обговорюється, а обговорюється визнання їхньої незалежності.

Розпочав же захід російський президент з викладу своєї версії появи "ДНР" і "ЛНР", пояснивши його неприйняттям місцевих жителів зміни влади в Україні в 2014 році та ув'язавши питання, що обговорюється, з питанням щодо гарантій безпеки для Росії з боку США та НАТО:

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Це справді озброєний переворот. Власне, з цим ніхто й не сперечається. Частина громадян цієї країни не прийняла цього перевороту. Це стосувалося людей, які проживали у Криму, та тих, хто проживав та проживає сьогодні на Донбасі.

Люди заявили, що формують дві незалежні республіки – ДНР та ЛНР. З цього моменту почалося протистояння київської влади та людей, які проживають на цій території... Росія спочатку робила все, щоб мирними засобами, мирним шляхом вирішити всі протиріччя. Тим не менш, київська влада двічі провела військові каральні операції на цих територіях. І судячи з усього, ми є свідками загострення ситуації втретє.

Всі ці роки з людей, які проживають на цих територіях, фактично знущалися: постійні обстріли, блокада. Як ви знаєте, люди, які мешкають на територіях, близьких до так званого переднього краю, взагалі змушені були перебратися в підвали, живуть там самі разом із дітьми.

Під час переговорного процесу виник мирний план регулювання - Мінський комплекс заходів... Але весь перебіг наступних подій вказує, що сьогоднішня київська влада не збирається його виконувати. Більше того, вони публічно про це багато разів заявили - і на найвищому рівні, і на рівні МЗС, секретаря Радбезу... Ясно всім - реально по мінському комплексу заходів виконувати нічого не збираються.

Мета сьогоднішнього засідання — послухати колег і визначити наші подальші кроки на цьому напрямі, маючи на увазі звернення керівників ДНР та ЛНР до Росії з проханням про визнання їхнього суверенітету, та постанову Державної Думи РФ на цю саму тему – із закликом до глави держави зробити це та визнати незалежність та суверенітет ДНР і ЛНР.

Ці питання, безумовно, дуже тісно пов'язані – це різні питання, але тісно пов'язані – з глобальними проблемами забезпечення безпеки у світі взагалі та на європейському континенті зокрема.

Тому що використання України як інструменту протистояння з нашою країною, з Росією є для нас серйозною, дуже великою загрозою. Саме тому ми останніми місяцями, наприкінці минулого року, активізували роботу з нашими основними партнерами у Вашингтоні та в НАТО, щоб домовитися врешті-решт про ці заходи безпеки та забезпечити спокійний розвиток країни у мирних умовах. Для нас це є пріоритетом.

Ми повинні розуміти реалії, в яких ми живемо, і якщо Росія зіткнеться з такою загрозою – прийняттям України до НАТО, то загроза для нашої країни багаторазово зросте, бо є стаття 5 договору.

Ніхто не визнає волевиявлення кримчан та севастопольців, а Україна наполягає, що це її територія, і у нас виникає загроза, що вони почнуть відвойовувати цю, як вони вважають, свою територію, а вони говорять про це у своїх документах. Це очевидно. Тоді весь Північноатлантичний блок повинен буде включитись у ці події.

У 2008 році у Бухаресті підписали меморандум, який відкриває Україні та Грузії двері до НАТО. На моє запитання "навіщо ви це зробили?" відповіді немає – "під тиском США". Ось відповідь. Але якщо вони зробили один крок під тиском, де гарантія, що вони не зроблять другий крок під тиском? Таких гарантій немає. Тому що США взагалі легко відмовляються від будь-яких домовленостей, будь-яких документів, які підписують. Проте хоча б щось має бути покладено на папір і зафіксовано як міжнародно-правовий акт.

У свою чергу, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який виступив далі, виклав присутнім суть оприлюдненої днями російської реакції на відповідь США щодо запропонованих Росією гарантій безпеки.

Слідом за ним слово взяв заступник голови Адміністрації президента Дмитро Козак, який констатував небажання України виконувати Мінські угоди:

Сьогодні очевидно стало, що ані Україні, ані їхнім західним союзникам Донбас абсолютно не потрібен на будь-яких умовах. Робиться все, щоб заморозити цей конфлікт і покласти на РФ політичну відповідальність... і економічно покласти на Росію відповідальність за утримання Донбасу. І ви знаєте, багато хто знає, які астрономічні суми нам доводиться витрачати на гуманітарну підтримку цих територій.

Будь-яке гіпотетичне питання, як вони дивляться на те, щоб за будь-яких умов повернути Донбас до складу України, викликає ступор, абсолютний ступор. Вони не розуміють, як на нього відповідати. Просто мовчать і опускають очі.

Україна тримає у глибокому секреті, яким вона бачить статус Донбасу. Очевидно з переговорів, що вона бачить їх звичайними муніципальними районами України зі звичайними правами та повноваженнями, без жодного особливого статусу. Вони переконали українську громадську думку, що Мінські угоди є неприйнятними, що якщо буде створено такий прецедент, що є якась територія, що має особливий статус та право на мовне самовизначення, плюс власну міліцію та вплив на українську правоохоронну систему, то цей прецедент буде розповсюджений на інші області України. Такий запит є, особливо у західних частинах України – на федералізацію чи автономізацію окремих територій. Вони переконали в цьому всю Україну, і вони з цього не зійдуть

У відповідь на питання Путіна, чи правильно він зрозумів, що "безпосередньо розмовляти з республіками київська влада не хоче, кажуть, що має намір це робити в діалозі з Росією, а як тільки Росія пропонує кроки до врегулювання в рамках Мінських угод, починається істерика щодо з приводу того, що Росія втручається у внутрішні справи України", Козак відповів, що "це абсолютно так".

Після цього Козак також висловив бажання висловити свою думку про те, чи необхідно включати "ДНР" і "ЛНР" до складу Росії, однак і Путін, і сам Козак опинилися в певній розгубленості й не стали розвивати тему, на чому виступ заступника голови АП і скінчився.

Також на засіданні виступив російський міністр оборони Сергій Шойгу, який розповів, зокрема, про наявні у його відомства дані про зосередження українських сил на Донбасі і нібито підготовку чи то провокацій, чи то повноцінного наступу.

Загалом 59,3 тисячі військовослужбовців зосереджено біля меж Луганської та Донецької областей... По озброєнню - пускові установки "Точка У", 345 танків, 2165 бойових броньованих машин, 820 знарядь артилерії та мінометів, 160 РСЗВ, у тому числі установки "Смерч".

Сюди не входять ті самі націоналістичні батальйони, про які багато говорять і багато пишуть і які, за абсолютно об'єктивними нашими даними, погано керуються керівництвом країни та командуванням на місцях і, природно, виходячи з цього, діють так, як вважають за потрібне. Звідти і поява ДРГ, що прориваються у різних місцях, звідти й вчинення різноманітних терактів, якими є підриви автомобілів, підриви ЛЕП, підриви підстанцій, газопроводів та інших речей.

Ми спостерігаємо зусилля щодо приведення фактично у найвищий з усіх ступенів бойової готовності. Це говорить про те, що готуються або великі серйозні провокації, або готується силовий варіант вирішення питання щодо Донбасу, як мінімум. Це і зміна місць дислокації важкої техніки та артилерії, зміна радіочастот у переговорах. І крім того, все, що пов'язане з активністю на передній лінії - я маю на увазі обстріли. Такого не було давно. Ми практично впритул підійшли до показників 2014-2015 років.

Після Шойгу виступив заступник голови Ради безпеки, колишній президент і колишній прем'єр РФ Дмитро Медведєв, який ухвалював у 2008 році після російського втручання у грузино-осетинський конфлікт рішення про визнання Росією незалежності грузинських регіонів Абхазія та Південна Осетія:

За сукупністю того, що відбувається, можна зробити висновок, що комплекс заходів, зафіксований у Мінських угодах, не виконуватиметься. Більше того, зі зрозумілих причин навіть за наявності тиску іноземних держав типу Франції, Німеччини, ймовірно, нинішньому режиму в Україні, а саме чинному президентові такого роду виконання не потрібне, оскільки воно перешкоджатиме його переобранню на посаду президента. А він цього хоче найбільше у світі. І тому не в його інтересах дотримуватися тих угод, яких було досягнуто.

Він та його секретар Ради безпеки кажуть, що це шкідливі угоди, а потім продовжують пудрити мозок нашим західним колегам, коли вони отримують від нього ритуальні заяви на користь виконання Мінських угод.

Я непогано пам'ятаю 2008 рік... Мені довелося тоді прийняти непросте рішення про визнання Південної Осетії та Абхазії як самостійних суб'єктів міжнародного права, тобто наділити їх, принаймні на наш погляд, міжнародною правосуб'єктністю... Очевидно, що це дозволило зберегти життя сотням тисяч людей, що живуть на цій території. Певною мірою це був урок для НАТО, для низки європейських країн, який полягав у тому, що так робити з РФ не можна.

Сьогодні ситуація і в чомусь набагато складніша, і в чомусь навіть простіша. Складніше - тому що масштаб потенційного конфлікту не можна порівняти з тим, з яким ми зіткнулися 2008 року... З іншого боку, ми не знали, якою буде тоді реакція... А зараз ми знаємо, що відбуватиметься. Ми знаємо всі проблеми, всі труднощі, всі ті пропозиції щодо санкцій, які багаторазово з усіх прасок транслюються на нашу адресу.

Ми розуміємо, що тиск буде надзвичайним, але ми розуміємо і яким чином цьому тиску протистояти. У цьому сенсі цей гіркий досвід за 14 років, як мені здається, нам пішов на користь. Цей досвід показав, що буде важко, але через деякий час при вмілому управлінні ситуацією – а ми під керівництвом президента цьому навчилися – це напруження, яке зараз просто вібрує навколо нашої країни, все одно так чи інакше спадатиме. Не швидко, не одномоментно, але так влаштована історія людська, що від цієї ситуації рано чи пізно втомляться і самі проситимуть нас до повернення до дискусій, переговорів із усіх питань забезпечення стратегічної безпеки.

Приблизно у такому ключі події розвивалися у 2008-2009 роках. Самі прийшли і самі запропонували відновити стосунки у всіх їхніх напрямках. Тому що, скажімо прямо, Росія для світової спільноти, для наших друзів у США, в ЄС означає значно більше, ніж означає Україна. І це розуміють усі, зокрема й українці... Через деякий час ситуація, пов'язана із визнанням відповідних територій, охолодиться. Це показує попередній досвід.

На території цих двох невизнаних утворень зараз проживає близько 800 тисяч громадян РФ... Це наші з вами люди. Не тільки люди, які говорять російською, а це громадяни нашої країни. Усім очевидно, що, наприклад, при виникненні різних проблем навколо американських громадян - коли одного там десь захоплять - американці проводять спецоперацію. Тому ми цей факт ігнорувати не можемо.

Якщо ситуація буде розвиватися таким шляхом, як я щойно сказав, а жодних ознак поліпшення немає, то єдиним виходом у цьому випадку залишиться визнання правосуб'єктності відповідних територій. За всіма ознаками, які ми зараз бачимо, ця ситуація не покращуватиметься.

Важливо, щоб відповідні настрої ще висловило наше суспільство, громадяни нашої країни, оскільки ми всі живемо в одному будинку, а все це пов'язано з великими процесами та військовою компонентою. Але, наскільки я знаю, такий крок нашої країни більшість громадян підтримали б.

Крім того, під час заходу виступили голова Федеральної служби безпеки Микола Патрушев, голова Державної Думи В'ячеслав Володін, голова Ради федерації Валентина Матвієнко, директор СЗР Сергій Наришкін, міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, а також головнокомандувач Національної гвардії Віктор Золотов.

Учасники обговорення в цілому зійшлися на думці про необхідність визнання "ДНР" і "ЛНР", а Золотов, який виступав останнім, зокрема, висловив думку, що Росія не межує з Україною:

Ми не межуємо з Україною, ми не маємо кордону з Україною. Це кордон американців, бо вони є господарями в цій країні. А це все у них васали. І те, що вони так їх накачують зброєю, намагаються створити ядерний арсенал, нам у майбутньому відгукнеться. Звичайно ж, визнання цих республік є обов'язковим. Але нам треба йти далі, щоби захищати свою країну.

Зазначимо, що "ДНР" та "ЛНР" проголошувалися у 2014 році в межах усієї території Донецької та Луганської областей України. Проте контролюють вони лише частину цієї території, розглядаючи решту території як окуповану Україною.

Зокрема, наприкінці 2019 року в обох "республіках" було ухвалено "закони про державний кордон", що свідчать, що вони межують із Запорізькою, Дніпропетровською ("ДНР") та Харківською ("ДНР" та "ЛНР") областями України.

При цьому під час виступу на засіданні Ради безпеки РФ глава МВС Колокольцев акцентував увагу саме на цьому аспекті, закликавши керівництво країни визнати "республіки" саме у межах відповідних областей України.

Нагадаємо, що 15 лютого Держдума Росії підтримала звернення до президента Путіна із закликом про необхідність визнання незалежності "ДНР" та "ЛНР" під приводом "захисту співвітчизників". 21 лютого із таким же закликом звернулися до Росії "глави ДНР та ЛНР" Денис Пушилін та Леонід Пасічник.