Зима в сутінках. Як енергосистема України повинна адаптуватися до роботи під ракетними ударами росіян

Перші удари по об'єктах української енергосистеми росіяни завдали 10 жовтня. Це був їх акт помсти на вдалий контрнаступ ЗСУ та звільнення Харківщини, а також на удари по Кримському мосту. Через місяць, коли росіянам довелося покинути Херсон, а президент Зеленський виступив зі своїм мирним планом на самміті G20 загарбники знову вдалися до тактики залякування та вдарили по українській енергосистемі.

Удар 15 листопада став рекордним  - окупанти випустили близько 100 ракет по підстанціях та генерації. Через обстріли половина української енергосистеми вийшла з ладу, а найбільшій українській енергокомпанії ДТЕК заговорили про те, що тим, хто може виїхати з країни було б краще це зробити. 

Загалом настрої в енергетиків не можна назвати оптимістичними. CEO постачальника електроенергії Yasno вважає, що жити в умовах відключень українцям доведеться щонайменше до кінця березня. Навіть за умови, коли російські обстріли повністю припиняться, енергосистема все одно на деякий час залишиться дефіцитною, тому відключення все одно будуть, хоча і менш тривалі.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Однак оскільки логіка росіян полягає в тому, щоб зробити життя населення максимально нестерпним та таким чином тиснути на українську владу, найбільш реалістичним є сценарій продовження ударів по інфраструктурі. Враховуючи багаторічний наратив російської пропаганди, про "замерзаючу Європу", та енергетичний шантаж як інструмент в міжнародній політиці, Кремль навряд відмовиться від такого інструменту як удари по критичній інфраструктурі.

І оскільки єдиною альтернативою тут є поразка у війні, все що залишається українцям - це адаптуватися до нових реалій воєнного часу. Загалом вже після перших відключень стало зрозуміло, що збереження української енергосистеми залежить від двох факторів: наявності у нас новітніх систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також спроможності українських енергетиків швидко відновити пошкоджені об'єкти інфраструктури.

В обох випадках ми можемо розраховувати на допомогу союзників. В ЄС заговорили про енергетичну допомогу Україні вже після перших обстрілів критичної інфраструктури в жовтні. Однак на фоні того, що збитки лише оператора системи передачі електроенергії сягають понад 70 млрд гривень при цьому в Україні через російські ракетні атаки пошкоджені майже всі ТЕС та ГЕС навряд чи така допомога буде для нас достатньою. Ймовірно повністю відновити нашу енергосистему ми зможемо лише після війни. А в умовах війни нам залишаються лише ремонти "в польових умовах".

Аналогів нема

Загалом досвід України є унікальним. Жодна з країн де відбувалися бойові дії не мала настільки розвиненої енергетичної інфраструктури. Якщо звісно не враховувати досвід Другої світової, однак енергетика тоді була зовсім іншою, а атомних електростанцій не існувало в природі.

Експерт "Центру Розумкова" Максим Білявський проаналізував найбільші 130 інцидентів масових відключень електроенергії на всіх континентах за останні 55 років. Загалом найчастіше локальні блекаути наступали через технічні несправності, кібератаки чи негоду. Але не було жодного випадку цілеспрямованої атаки на енергосистему.

За словами експерта, на користь російським атакам по інфраструктурі зіграла корупція, котра відбувалася в енергетичному секторі всі попередні роки незалежності. Якби не було корупційної складової - не було б і проблеми нерівномірного навантаження на енергосистему.

"Чому в одних споживачів є світло, а в інших нема? Коли будували нові мікрорайони та будинки, ніхто не брав в розрахунок чи витримає мережа, чи ні. Захотілося комусь побудувати багатоповерхівку саме в тому мікрорайоні - він дав хабар. А ще варто згадати скільки було зловживань при закупівлях: обладнання яке було потрібно просто не купували. Є багато обладнання, що дозволяє розвантажити енергосистему - вакуумні вимикачі, пристрої автоматичного вводу резерву. Вони необхідні, щоб правильно організувати енергосистему, але їх ніхто не розглядав і не закуповував", - каже Білявський.

Заступник голови енергетичного комітету Олексій Кучеренко вважає, що українська енергетика виявилася не готовою до таких ударів.

"Я не хочу розводити зраду чи когось звинувачувати, але однозначно ми могли набагато краще підготуватися для захисту об’єктів критичної інфраструктури. Їх можна було захистити за допомогою бетонних конструкцій, або взагалі зробити частково підземними. Це мала бути програма на кшталт "Великого будівництва" - "Великий захист енергетики". Якщо ми готувалися до війни, це треба було зробити", - каже нардеп.

За його словами український досвід є унікальним, і воєнні кейси українських енергетиків увійдуть в підручники. Бо після обстрілів над відновленням енергосистеми працюють не лише енергокомпанії та чиновники, але і науковці.

"Енергетики доволі складна наука. Буває так, що науковці довго не можуть розібратися, що відбувається з енергосистемою: потужності наче під'єднані, а передати напругу не виходить. А таких пошкоджень енергосистеми ніколи не було. У нас в 90-х був блекаут, але це було пов'язано з тим, що у нас не було палива для електростанцій", - каже Кучеренко.

Енергетика воєнного часу

Депутат вважає, що система ефективного управління енергетичним комплексом повністю втрачена в ході ліберальних реформ енергетики. 

"Це, як на мене, головний ризик. Я бачу які там наради проходять, які там протоколи штабів, але вони не носять сили команд. Я переконаний, що енергетика вже давно мала перелаштуватися на систему управління під час воєнного стану, а вона дотепер працює немов в системі управління ринку електроенергії. Це нонсенс", - зазначає Кучеренко.

Він зазначає, що хоч українська енергетика й отримує допомогу від союзників, цієї допомоги недостатньо. Є певні державні структури, що збирають потреби від енергетиків, розмовляють з донорами та беруть на себе забезпечення, але на думку нардепа вони не достатньо ефективні.

"Є зловживання і часто штучно створюють проблеми для перерозподілу влади. До мене навіть надходила інформація про те, що допомогу приватним компаніям надають неохоче на відміну від державних. Я на засіданні комітету ставив питання щодо цього першому заступнику міністра енергетики Юрію Власенку. Він запевняв мене, що всі компанії знаходяться в рівних умовах та мають рівний доступ до допомоги, але я не дуже довіряю його словам", - каже Кучеренко.

Білявський вважає, що енергосистема може адаптуватися до роботи в стані війни, навіть за умови ринку. Головним чинником є звичайно економія. На думку експерта зараз необхідно переглянути графік споживання електричної енергії для кожної родини. Енергосистему потрібно розвантажити від всіх побутових приладів від яких можна відмовитись, або ж використовувати такі прилади вночі.

Також вкрай важливо забезпечити ринок електричної енергії фінансовим потоком. Підвищення НКРЕКП тарифів на передачу та розподіл електроенергії є одним з таких кроків.

"Звісно промислові підприємства говорять про те, що тариф непідйомний, але ці підприємства є експортоорієнтованими. Після девальвації гривні у них збільшився притік коштів в гривні тому платити вони зможуть. А енергетикам потрібні кошти для закупівлі обладнання", - каже Білявський.

Експерт говорить, що допомоги яку надають нам західні союзники зараз недостатньо, тому не виключено, що енергетичне обладнання потрібно буде купувати на зовнішніх ринках.

Ще одним кроком, що допоможе адаптуватися може стати відновлення роботи нещодавно націоналізованого Запорізького трансформаторного заводу.

"Зараз відновлення роботи ЗТР чекає весь енергетичний ринок. Це підприємство цілком можна релокувати поближче до західного кордону, звідки на завод надходитимуть комплектуючі. На мій погляд, релокація та запуск виробництва трансформаторів це цілком реальна задача", - зазначає експерт.