Мнение: Курящие лишатся имиджа из-за запрета рекламы

відомо, що вживання тютюну призводить до хвороб та смертей. І саме це створює неабиякі проблеми для тютюнової індустрії. Щороку в Україні помирає більше 750 тис. людей. Третина дорослих в Україні курять, тобто виходить, що не менше 250 тис. споживачів тютюну залишають ринок просто тому, що вмирають. Ще приблизно 250 тис. українців, які курили щоденно, щороку припиняють курити назавжди. Тобто для того, щоб лише зберегти стабільність свого бізнесу, тютюновій індустрії треба щороку вербувати 500 тис. нових споживачів своєї продукції. І їх ніде взяти, крім як серед наших дітей, бо відомо, що якщо людина не закурила до 20 років, то далі навряд чи закурить. Тому реклама розрахована в першу чергу на підлітків, навіюючи на них позитивний імідж курця.

Тютюнові компанії кажуть, що реклама їм потрібна для підтримки зв’язків зі своїми споживачами. Але відомо, що чим менше у виробника контактів зі споживачами, тим менше у такого виробника споживачів. У випадку з сигаретами це саме те, що нам треба. Тютюнові виробники стверджують, що за допомогою реклами лише переманюють споживачів один у одного, а загальна кількість споживачів залишається незмінною. Якби це було так, то повна заборона тютюнової реклами мала б бути економічно вигідною виробникам, бо не треба витрачати зайві гроші на іміджеву рекламу, а конкуренція відбуватиметься за рахунок реальних характеристик продукції.

Дехто може сказати, що заборона реклами не дозволить запустити нові бренди сигарет і тому вона вигідна лише виробникам відомих брендів. Може, й так, але чим менше брендів — тим менше споживання, і саме цього нам треба, якщо дбати про здоров’я.

Ніде в світі тютюнові компанії не погоджуються на повну заборону реклами, бо дуже добре знають, що в тих країнах, які заборонили рекламу тютюну, починаючи з 1975 року, коли це зробила Норвегія, така заборона призвела до зменшення споживання тютюну. Компанії згодні на часткові обмеження, бо в такому випадку вони просто перерозподіляють свій рекламний бюджет на ті види реклами, на які обмеження не поширюються. Для цього використовуються або створюються дірки у законодавстві.

Наприклад, в Україні з 1 січня 2009 року заборонена зовнішня реклама тютюну, проте на тютюнових кіосках ми бачимо безліч рекламних повідомлень. Справа в тому, що поруч з тими поправками до закону про рекламу, якими заборонялася зов-нішня реклама тютюну, були й інші поправки, які визначали, що розміщена в місцях продажу реклама законодавчо є не рекламою, а інформацією, тобто не підпадає під обмеження, і нехай діти дивляться на цю «інформацію», проходячи кожного дня повз кіоск. Саме тому з’явився  законопроект, який ставить за мету заборону всіх форм реклами тютюну.

Рекламний бізнес у цілому, як показує закордонний досвід, від цього не постраждає. На заміну тим агенціям, що могли лише перекладати рекламні гасла з іноземної реклами тютюну (і ось такі ледачі рекламісти будуть енергійно опиратися забороні реклами тютюну), прийдуть справжні креативщики, здатні рекламувати корисні для здоров’я товари.

А якщо згадати про те, що чим менше працівники курять, тим рідше вони хворіють та залишають робоче місце заради перекуру, то стає ясно, що новий законопроект буде сприяти не лише збереженню здоров’я людей, а і розвитку всіх видів бізнесу, окрім одного — виробництва сигарет. Залишилось зробити так, щоб не було жодної шпаринки для непрямої реклами тютюну.

Костянтин Красовський, завідувач відділом контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України